Сторінка
8

Використання історичних фактів при вивченні нумерації чисел в початкових класах

Самим головним числом піфагорійці вважали одиницю — основу всіх чисел, основу Життя. Дійсно, всі числа можна розкласти на множину одиничок. Одиниця як би проникає в усі числа, будучи їхнім початком. Тому, уважав Піфагор, одиниця є початком Вселеної, початком Гармонії.

Якщо одиниця символізувала Єдине, то всі інші числа символізували Невизначене.

Двійка ніяк не може бути гармонічним числом, уважали піфагорійці, — це символ Непостійного, такого, як День і Ніч, Добро й Зло, Життя й Смерть. Число 2 як би прагнуло роз'єднати Єдине на дві протилежності.

Число чотири стало символом усього, що містило чотири поняття. Чотири сторони світла: південь, північ, захід, схід. Чотири пори року. Чотири основні сили (по поданнях давньогрецьких філософів). Вогонь, Повітря, Вода й Земля.

П’ятикутна зірка була відома ще древнім народам Месопотамії. Число п'ять було символом Досконалості й символом Вічності.

Шістка дивувала древніх математиків тим, що вона ділилася на 1, 2, 3 і складалася із цих чисел, перемножувалася цими числами.

Але особливою пошаною із самих древніх часів користувалося число сім. Це число дійсно стало священним і магічним. У всіх народів миру сімка відіграє особливу роль. Сім днів у тижні. Сім чудес світу. Сім найвідоміших планет на небі. Сьоме небо для правовірних мусульман. Сім кіл Ада для грішників християн. Сім слоників на щастя дарували індуси

Число вісім вважалося символом Рівноваги. Дотримуючи рівноваги, воно ділиться на дві четвірки, чотири двійки.

Древні математики помітили, що дивними властивостями володіє число дев'ять. До цього числа можна було повертатися після того як з ним вироблялося множення. Наприклад: 9 х 3 = 27, але 2 + 7 знову давали 9. Е1ще один приклад: 9 х 5 = 45, а 4 + 5 = 9.

Дев'ять - найбільше число елементарних чисел. Воно стало символом Багатства, Успіху й Творення.

Так, древні математики Індії, Вавилона, Єгипту й Греції обожнювали числа, уважаючи їх магічними й всесильними. Вимірюй свої бажання, зважуй свої думки, обчислюй свої слова — говорили піфагорійці. Тим самим підкреслювалося те, що мир підкоряється математиці: вимірюй, зважуй, обчислюй.

Містика чисел

Перші люди на Землі, як діти, боялися темряви, не могли зрозуміти, чому гримить грім, блискає блискавка. Люди боялися навіть обвуглених блискавкою предметів, вважаючи їх знаками незрозумілої й страшної сили Але згодом люди самі навчилися добувати вогонь, з каменів, глини й обвуглених ціпків робити сокири, ножі й списи. Люди помітили, що мертві предмети нічого небезпечного зробити людині не можуть, і страх перед ними поступово зник. Залишилося обожнювання грізних сил природи, яким поки ще бідний розум людини не дав пояснень. А поклоніння предметам і символам залишилося в людей й у наші дні: християни поклоняються іконам, католики поклонялися статуям.

Природний страх у людей викликали й дикі тварини. Сила тварин наводила такий жах на древніх людей, що не дивно поява образів страшних міфічних чудовиськ. Пес із трьома головами сторожив вхід у Царство мертвих у стародавніх греків, триглавий вогнедишний Дракон боровся з героями російських казок.

Повинен був пройти час, щоб людина зрозуміла: вона розумніше й тому сильніше будь-якої тварини. Але в казках і міфах всіх народів можна зустріти богів з головами тварин, загадкових істот, схожих і на людину й на птаха, на людину й на змію.

Навіть греки, наділивши своїх богів тілами й характерами живих людей, залишили бога лісів Пана з тулубом козла. Коли шанованого пастухами бога Пана тривожили, людей охоплював жах. От звідки прийшло вираження — панічний страх.

Багато було на світі разючого для давніх людей, і ще багато непізнаного залишається для нас. Усе, що лежало за межами людини, народжувало містичні й неймовірні пояснення.

Як же числа потрапили в розряд непоясненого? Чому дотепер люди бояться чортової дюжини й вірять у те, що числа допоможуть їм визначити долю або довідатися характер? Як може число 13 вплинути на хід подій і принести нещастя?

Відповіді на ці питання лежать у глибині століть, і вони дійсно пов'язані з містикою.

Уявіть собі перших людей, які навчилися рахувати до п'яти, показуючи один одному свої п'ять пальців.

Згадаєте, як радувалася ваша дитина, коли навчився рахувати до десяти. Ваше маля не випробовувало страху від того, що він не знає рахунки після 10. І це нормально, адже й ви й він були впевнені в тім, що згодом всі числа будуть йому підпорядковані.

Давні люди так не думали. Їх страшила невідомість, що лежала за словом багато. Із працею вони навчилися рахувати до п'яти, до десяти, а потім і до дванадцяти.

Цифри культура Майя

Цифри, умовні знаки для позначення чисел, у давні часи в різних народів мали різне накреслення. Так позначали числа на початку нашої ери індіанці племені майя. Вони жили на півострові Юкатан у Центральній Америці.

Деякі народи, наприклад, араби, вимірювали невеликі відстані самою маленькою мірою довжини — маковим зернятком. Кілька макових зерняток рівнялися одному ячмінному зерну, а кілька ячмінних зерен — одній фаланзі вказівного пальця. Для запису усного мовлення майя, ацтеки й інки користувалися піктографією — написання за допомогою малюнків.

Давня рахівниця - абак

На Русі рахівниця відома із часів правління Петра I, але історія їхнього створення йде в глибину століть.

Такими рахунками користувалися древні народи Індії, Вавилона, Єгипту, Греції. У Японії їх називали сорабан, у Римській імперії вони одержали назву абак.

У Стародавньому Китаї користувалися не десятковою системою числення, а п’ятирічною, тому рахівниця, зображена на малюнку, має не десять кісточок, а п'ять основних і дві додаткові. Ви вже знаєте, що єгиптяни першими почали користуватися сонячним календарем. Вони одними з перших визначили, що в році 365 доби, і відбулося це задовго до нашого літочислення.

Єгиптяни одними з перших почали вимірювати невеликі відрізки часу. Так само, як у Давньому Шумері, у Єгипті з'явилися перший сонячний годинник. І хоча цей годинник використалися тільки вдень, по них уже можна було визначати шість ранкових і шість вечірніх годин.

Для того щоб визначати час уночі, єгиптяни придумали водні годинники. Це була звичайна посудина, з якого через дірочку випливала вода. Рівно через годину, після того як вся вода виливалася, треба було знову наповнювати посудину. Тепер зрозуміло, звідки прийшло вираження: час минув.

Замкнутий у собі Древній Єгипет все-таки допускав появу купців і торговців, які разом з товарами привозили й відвозили ці дивні знання.

Торгівля і гроші

Великий античний поет Гомер так описав процес торгівлі

в одному з епізодів "Іліади”

Інше вино

Пишнокудрі діти ахейцев

Усі купували, розраховучись

Хто залізом,

Хто яркою міддю,

Хто ж бичачими шкірами,

Хто й самими биками

Або рабами - людьми

У давні часи грішми служили різні предмети, але завжди людей залучав блиск гарного рідкого металу — золота На нього не діють волога, кислоти, він легко обробляється Його блиск не зникає із часом Із золота в основному робили прикраси, але поступово цей благородний метал став головним еквівалентом всіх товарів — грішми И золоті монети почали відігравати особливу роль у житті людей