Сторінка
6

Становлення релігійного виховання у школи європейських країн

Християнська педагогіка дає практичні поради, як прилучити дитину до Божественного щастя: показувати красу природи, створеної Господом, слухати духовну музику, читати високохудожні літературні твори. Важливо також вчити дитину радіти життю, кожному новому дню, і щиро дякувати Богові за все.

Джерелом існування людини на землі є всеохоплююча Любов, яку і в дитині слід виховувати з раннього віку: Любов до Бога, Любов до ближнього, Любов до довкілля . Бог створив людину для Любові. Бог є кінцева мета духовних прагнень людини. Бог дав їй свідомість і свободу не задля того, щоб вона зарозумілася й стала свавільною, а задля того, щоб вона усвідомила: все в нашому житті — від Бога; щоб жила у Бозі.

Тож, радить християнська педагогіка, дитину треба якомога раніше навчити прагнути Правди і Добра, творити їх, уникати й соромитися зла і неправди, а отже, виховувати на засадах справедливості, милосердя.

Святе Письмо твердить: усе добре, що є на Землі, — від Господа, адже Бог є Любов. Тож дорослі (батьки, вихователі) мають бути прикладом для дітей, робити добро самі й спрямовувати малих на такі його прояви, як чемність, співчуття, милосердя, поступливість, терпіння

Виховувати духовні цінності на засадах Біблії — Слова Божого — треба з першого року життя дитини, використовуючи вроджений "інстинкт релігії", що з віком може згасати, якщо її своєчасно не підтримувати й не розвивати.

Молитва, добрий приклад батьків, навчання добра закладають у дитячій душі міцне підґрунтя для формування сумління, доброчесності в майбутній діяльності. Великою мірою цьому сприяє Біблія — книга, яку читали колись у кожній українській родині. Добре було б відродити цей звичай. Для читання дітям краще використовувати ілюстровану дитячу Біблію.

Дитину змалечку слід навчати таких християнських чеснот, як покора, скромність, щедрість, чесність наполегливість, доброзичливість, поміркованість, справедливість, лагідність, працьовитість, вірність, довіра. А також застерігати від таких гріхів, як нечесність, гордість, гнів, заздрість, крадіжка, наклепництво, пліткарство, непослух, розбещеність, обжерливість тощо. Добре, коли дитина вивчить напам'ять вірші з Послання до Галатів, в яких апостол Павло згадує про "плоди Духа". Це "любов, радість, мир, довготерпіння, милосердя, доброта, віра, покірливість, здержливість".

У Біблії подано десять Заповідей Божих, перші чотири з яких указують, яким має бути наше ставлення до Бога, у решті Заповідей ідеться про наші взаємини з ближніми.

На мій погляд, є кілька шляхів здійснення духовно-релігійного виховання дітей. Перший і найголовніший з них: створення сімейного осередку духовності. Для цього дитяча Біблія має стати настільною книгою в родині. Яскраві й доступні ілюстрації до біблійних текстів не можуть не привернути увагу дитини, не викликати в неї нескінченних запитань, відповіді на які містяться в Біблії.

Саме в родині дитина має навчитися Молитви Господньої "Отче наш", важливо пояснити значення кожного слова молитви, щоб дитина промовляла їх свідомо і щиро.

Кожна дитина має усвідомити, що молитва — це наша розмова з Богом. Бог — наш небесний Отець, а ми Його діти. Ми щиро любимо Його. А діти, які люблять свого Отця Небесного, люблять і розмовляти з Ним. Ось чому ми молимося. У молитвах ми прославляємо Бога як нашого Творця, дякуємо за все, що Він нам дає, та просимо про найсокровенніше.

Саме батьки повинні пояснити дитині, що молитися треба часто — вранці та ввечері, перед навчанням і після, перед будь-яким заняттям, роботою, їдою, у скрутних ситуаціях, дякуючи Богові і просячи Його допомогти діяти правильно, чесно .

Другий шлях духовного розвитку школярів — це вивчення Біблії в недільних школах, що працюють при церквах і християнських організаціях, в гуртках у школах.

Позитивний досвід роботи таких гуртків для дітей склався в багатьох регіонах України. Для дітей створено яскраві релігійні підручники і навчальні посібники, розраховані на 36 уроків. Вони розкривають дітям у доступній для них формі сторінки Слова Божого. Ось лише деякі назви тем уроків: "Біблія — Книга Життя", "Бог — Творець Світу", "Добро і Зло", "Любов Ісуса до дітей", "Живи за Заповідями Бога", "Ісус —Добрий Пастир", "Ісус навчає, як треба молитися".

Розпочинається такий урок здебільшого з розгляду ілюстрацій та читання дітям доступної і цікавої розповіді з конкретними висновками. Наприклад: запам'ятай християнські чесноти і гріхи, плоди Святого Духа і Заповіді Божі. На кожному уроці дітям пропонують завдання різного типу: запитання, вправи, бесіди, розігрування морально-етичних сценок, спів духовних пісень, розмальовки. Дають дітям і домашні завдання: вивчити напам'ять віршики, коротенькі дитячі молитви.

Заняття у цих гуртках відбуваються у присутності батьків або з їхнього дозволу. В цьому ми вбачаємо можливість поєднати перший і другий, шляхи духовного виховання дитини.

Ефективність залучення дітей до культурних надбань християнської етики залежатиме від успішної реалізації всіх її складових, а саме:

• проведення наукових і практичних конференцій, семінарів, круглих столів з цієї проблематики;

• проведення досліджень у галузі християнської культури як цивілізаційного феномена;

• вивчення і врахування позитивного досвіду зарубіжних виховних програм;

• наукова підтримка й науковий супровід діяльності дитячих і молодіжних організацій з позитивною, конструктивною програмою;

• розробка й впровадження програм, спрямованих на соціалізацію і моралізацію дітей з девіантною поведінкою;

• участь у підготовці телевізійних програм з питань моралі, етики, народної культури;

• розробка і впровадження нових методик та інноваційних технологій;

• науково-методичне забезпечення підготовки вчителів, працівників позашкільних закладів, соціальних працівників до роботи над цими проблемами;

• участь у розробці й виданні програм, методичних матеріалів;

• участь у роботі з батьками для підвищення ролі родинного виховання в цій галузі.

Третій шлях духовного виховання дітей — це прилучення вихованців до державних релігійних свят, таких як Різдво Христове, Великдень. У процесі підготовки до Свята вчитель зачитує оповідання з дитячої Біблії, з релігійних підручників, складених за змістом Слова Божого, показує ілюстрації. Діти виконують різні види практичних робіт: розмальовують писанки, готують костюми до християнських свят, іграшки для різдвяної ялинки, подарунки для рідних.

У школі доцільно також проводити групові заняття у формі бесід на морально-етичні теми, які, також прилучають дітей до християнських чеснот.

Християнське виховання можна дати усім дітям лише через систему освіти. Звичайно, тут виникає багато проблем, адже і Конституція України твердить, що Церкві відокремлена від шкали. Тому далекі не завжди представники Церкви, священики, можуть провести урок, прочитати лекцію чи викликати дітей на відверту розмову про наболіле та пояснити їм християнський підхід до життя.