Сторінка
3

Становлення релігійного виховання у школи європейських країн

Формування духовності особистості на основі розтлумачених у такий спосіб християнських цінностей має спиратися на еволюційно-синергетичний підхід, який, ґрунтуючись на ідеях історичного нелінійного розвитку цінностей і їх понятійного апарату через синтез та інтеграцію своїх складових (література, мистецтво, музика, живопис тощо), приводить до розширеного й уточненого розуміння моралі, моральності, духовності й кінець кінцем — до розуміння і позитивного ставлення до єдності, багатоманітності и невичерпності світу.

Цивілізаційний і конкретно-історичний підходи дадуть змогу осмислити розвиток християнських цінностей у повному обсязі з урахуванням духовно-моральних засад у процесі історичного розвитку й виділити як їх універсальні властивості, так і конкретно-історичні особливості.

У тісному зв'язку з попередніми підходами не менш важливим у цьому контексті є культурологічний підхід, бо християнські цінності й загальна культура становлять єдиний культурний конструкт.

Важливим підходом до розкриття процесу формування духовності на основі християнських цінностей є синергетичний підхід, що дає можливість розглянути широкий контекст ціннісних орієнтацій за допомогою різноманітних зв'язків між теоріями, підходами, феноменами і становить урешті-решт синтез різних підходів. Він спрямований на розуміння навколишнього світу, культури як багатомірності й багатоаспектності об'єктів і явиш, котрі взаємодіють між собою як усередині предмета, так і з іншими зовнішніми об'єктами, що передбачає створення складного, поліаспектного, гетерогенного продукту (цінності).

Серед теорій, що пояснюють специфіку процесів, характерних для культури «епохи постмодерну». помітне місце займає медіологія (Р. Дебре), що вивчає перетворення в матеріальну форму (текст, звук, зображення) існуючих у культурі концепцій, знаків, образів, символів завдяки сучасним засобам масової інформації і комунікації. Пропущені через свідомість споживачів, вони перетворюються в ідеї, здатні змінити соціальне обличчя цивілізації. Тут ідеться про зв'язок між знаками, символами, ідеями, їх зображеннями та діяльністю людини.

У контексті нашої проблеми медіологія покликана не лише враховувати зростаючий вплив засобів масової інформації і комунікації, а й покладатися на них у процесі формування таких основоположних координат культури, як мова, менталітет, міф, традиції, релігія, цінності, знання тощо, формуючи в дитини самостійність мислення, самоконтроль при входженні в культурні комунікації.

Необхідним для формування духовного світу дитини є системний підхід. Він передбачає цілісний, ієрархічний, взаємозалежний і відкритий процес залучення дітей та молоді до цінностей у їх постійному розвитку й саморозвитку, а також наступність і безперервність, тобто постійне ускладнення й урізноманітнення змісту і напрямів розвитку моральних чеснот, комплексність та інтегрованість, які полягають у взаємодії навчання і виховання, поєднанні зусиль сім'ї, позашкільних закладів, дитячих об єднань у виховному процесі.

Морально-ціннісна парадигма формування дитячого мислення має неодмінно відштовхуватись від діяльнісного підходу, відповідно до якого в структурі особистості закріплюються ті новоутворення, в які вона вкладає власні почуття і, що найголовніше, свою працю, свої досягнення.

Культуровідповідність передбачає органічну єдність формування духовності з історією і культурою народу, його мовою, звичаями, традиціями, в тому числі й релігійними.

Викладені вище підходи стосуються організації процесу формування моральних цінностей.

Щодо підходів до об'єкта педагогічної дії — дитини, то методологічною основою є гуманістична суть і особистісна орієнтація всього виховного процесу, тобто зосередження на християнських цінностях у загальнолюдському вимірі, їх спрямуванні на людину, культуру, соціум, дитинство. За цього підходу людина, дитина — найвища цінність виховання. Ціннісне ставлення до дитини проявляється в любові до неї, визнанні її індивідуальності й особистісної моральності, розумінні дитинства як унікального періоду життя людини.

Мета і завдання формування духовності засобами християнських цінностей

Мета формування духовності — це виховання в дітей і молоді високих інтелектуально-моральних інтересів і запитів. ціннісних поглядів, орієнтацій та переконань; створення таких умов, які сприяли б розвитку моральної активності дитини; формування моральної спрямованості її психічної діяльності, моральності потягів, інтересів, поглядів, думок, переконань.

Вирішальною умовою формування духовного світу дитини є цілеспрямована багатоаспектна і всебічна діяльність у контексті ціннісного самоусвідомлення особистості.

Кількість цінностей обмежена для сприймання й усвідомлення особистістю, а внутрішній світ дитини — своєрідний і багатий, отже, мета педагогічного впливу полягає в прилученні дитини до тих християнських цінностей, які мають універсальне гуманістичне значення, абсолютний характер і, що найважливіше для виховання, позитивну спрямованість.

Мета конкретизується через систему завдань, а саме:

• пробудження в дитини бажання бути моральною;

• розгляд християнських цінностей як основи розвитку суспільно значущих рис і якостей особистості;

• формування в дітей і молоді моральної свідомості на основі організації моральних стосунків дітей через їх включення в стихійну або спеціально організовану діяльність;

• формування в дітей розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань про сенс і мету життя людини;

• вироблення етико-естетичного ставлення до життя й до своєї життєдіяльності;

• формування моральної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

• розвиток чеснот і позитивних моральних якостей дитини, спонукання до самовдосконалення;

• підтримка здібностей, культурної творчості, спрямованої на особистісний саморозвиток;

• подолання кризових станів дитинства, новоутворень, що виникли у психіці дитини під впливом антисоціальних проявів.

Зміст формування духовності на основі християнських цінностей

Формування духовності на основі християнських моральних цінностей передбачає вироблення моральних вимог, що викладаються в моральній свідомості людини ц суспільства у вигляді норм, принципів, ідеалів, понять тощо. Наступний крок — донесення цих вимог і пов'язаних з ними уявлень до свідомості людини з тим, щоб вона могла спрямувати і контролювати свої дії, ставити моральні вимоги до інших людей і оцінювати їхні вчинки. Це розв'язується за допомогою морального виховання, яке передбачає формування моральних переконань, моральних схильностей, почуттів, звичок, стійких моральних якостей особистості, тобто загалом моральності.

Моральність має такі складові: моральні почуття, сенсожиттєві орієнтації (ідеали, традиції, норми, категорії, принципи, заповіді, канони, кодекси) та моральні переконання й моральні стосунки (моральна діяльність і моральна поведінка).

Першою складовою моральності є моральні почуття — емоційна складова духовної діяльності особистості, що характеризує її внутрішню позицію, ставлення до людей, до самої себе, до явищ суспільного життя, до суспільства в цілому. До них належать почуття любові, довіри, співчуття, співпереживання, заздрощів, ненависті, гордощів тощо. Їх характерна особливість — політ цінностей на позитивно значущі, негативно значущі та нейтральні, що передбачає вибір, колізію, позицію, прийняття рішення.