Сторінка
13

Формування методичної компетенції майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з лексики

Висока ефективність сугестопедичних методів пояснюється тим, що вони підвищують мотивацію навчання завдяки невербальній комунікації, позитивним цільовим установкам, розкутій атмосфері тощо.

Американські дослідники майже одностайні у використанні методу обговорення педагогічних ситуацій. Для розвитку професійного мислення студентів – майбутніх вчителів. Наприклад, ряд авторів підкреслюють, що він сприяє розвитку критичної рефлексії, кращому розумінню педагогічної теорії під час вивчення педагогіки, що озброїть студентів уміннями розв'язування проблем і їх критичного аналізу. Успішне проведення дискусії передбачає обговорення дуже деталізованих, контекстуальних, описових повідомлень про викладання й учнів. Ці повідомлення повинні бути реальними і комплексними, надавати достатньо підстав для аналізу інформації на багатьох рівнях. Вони являють собою проблеми, дилеми і складність викладання чогось комусь у певному контексті. Досить популярне визначення таких педагогічних або навчальних ситуацій ("кейсів" – від англійського "cases") подає Дональд Крункшен: проведення дискусії передбачає наявність старанно складеної теорії того, що дійсно сталося. Проте часом у підготовці вчителя вживаються і вигадані історії з художньої літератури.

Переваги "кейс"-методу полягають у наступному.

Забезпечує багатий і реалістичний погляд на світ викладання.

Дає змогу учасникам побачити в комплексі викладання, учнівський клас і шкільні навчально-виховні ситуації.

Залучає учасників до аналізу і проблемного розв'язання педагогічних питань.

Надає можливість учасникам дискусії робити теоретичні узагальнення, виходячи з конкретних випадків і застосовуючи для цього аналізу теоретичні знання.

Недоліки "кейс"-методу:

недостатня кількість "кейсів", необхідних для навчання;

"кейси" часто бувають неконкретними, розпливчатими, позбавленими конкретної інформації;

використання "кейсів" вимагає великої кількості часу;

викладач повинен бути досвідченим в організації навчання, що веде до відкриттів, проведення дискусії.

У Німеччині виділяють такі методи професійної підготовки з іноземної мови:

Біхевіористський метод, в основі якого перебувають "стимул" і "реакції".

Індуктивно-свідомий підхід, що ґрунтується на інтенсивній роботі з прикладами, що сприяють оволодінню мовними правилами і мовними діями, а також засвоєнню елементів теорії досліджуваної мови.

Інтегрований підхід – органічне єднання свідомих і підсвідомих комплексів структури навчання.

Пізнавальний підхід – реалізується під час опанування теорії досліджуваної мови, зокрема фонетики, граматики і слововживання. При цьому тренуванню приділяється незначна роль.

Основні принципи навчання іноземної мови в Німеччині є наступні.

Комунікативно-мовна діяльність.

Урахування особливостей рідної мови.

Домінуюча роль вправ на всіх рівнях оволодіння мовою.

Крім сугестопедичних методів великою популярністю користується і так званий TANDEM-метод, суть якого полягає в тому, що учні з різними рідними мовами обирають засобом спілкування між собою іноземну мову та допомагають один одному вивчати її. Вчителеві при цьому відводиться важлива функція: він подає матеріал про граматичні явища, які учням важко пояснити своєю рідною мовою, спонукає учнів самим бути добрими "вчителями". З цією метою він навчає їх різних прийомів роботи, ознайомлює з навчальними технологіями, а також виступає в ролі порадника, наставника при вирішенні складних проблем, з якими учні не можуть справитися самі. TANDEM-метод застосовується особливо для навчання емігрантів (Steining 1990).

У практиці навчання IМ за кордоном широке застосування знайшов також метод повної фізичної реакції (Total Physical Response (TPR). Як правило, цей метод використовується на початковому ступені навчання ІМ і базується на твердженні, що відсутність стресових ситуацій значно підвищує мотивацію навчання. Основними принципами цього методу є наступні.

1. Розуміння іноземної мови повинно передувати говорінню.

2. Розуміння слід розвивати шляхом виконання наказів.

3. Не слід примушувати говорити. Завдяки наказам та фізичним діям при їх виконанні спонтанно розвивається готовність до говоріння (Asher 1982).

Серед західноєвропейських вчених-методистів немає єдності щодо доцільності застосування TPR як методу навчання IМ. Так, деякі з них стверджують, що ТРR може інтегруватися як складова частина в натуральний метод (Natural Approach), але ні в якому разі не виступати як самостійний метод (Krasher /Terrel 1983). Заперечується й виділення наказів як базових структур для тривалого вивчення мови, оскільки це штучна, з точки зору комунікативної моделі, методично недоцільна форма роботи.

Нова тенденція в навчанні іноземної мови за кордоном — використання педагогіки Пауло Фрайре (Paulo Freire). П. Фрайре — автор так званого психосоціального методу навчання грамоти в Бразилії. Для Фрайре вчитель є в першу чергу політиком і митцем. У своїх роботах він підкреслює, що виховання й освіта тісно пов'язані з політикою: вони можуть служити інструментом для насадження пануючої ідеології або бути засобом визволення. Мистецька суть виховної діяльності полягає у творчій свободі, яку вчитель поділяє зі своїми учнями. Методичні погляди Пауло Фрайре базуються на дослідженнях тематичного універсуму. Йдеться про комплекс ідей, концепцій, надій, сумнівів, цінностей і вимог, які характеризують певну епоху і які знаходять своє конкретне вираження у так званих "генеративних темах" (термін Фрайре).

На початку 70-х років у Західній Європі спостерігалися численні спроби адаптувати педагогіку Фрайре до умов школи та дошкільних установ. Зокрема, цей метод використовувався в дошкільних закладах земель Рейнлянд-Пфальц та Ессен (ФРН). Було розроблено 28 методичних циклів, які відповідали генеративним темам Фрайре. Вибір тематики визначався такими критеріями:

теми повинні виходити від самих дітей;

давати простір для самостійних рішень;

враховувати протилежні інтереси (наприклад, інтереси хлопчиків та дівчаток) або бути розрахованими на дітей, які потребують особливої допомоги (діти емігрантів, діти-інваліди тощо). Як приклад, можна навести такі теми: "Конфлікти в сім'ї, "Смерть", "Нова дитина приходить у клас", "Реклама", "Дитина в лікарні", "Старі люди", "Заблудився в місті", "У мене з'явилася нова сестричка/братик", "Я сам удома".

Двома суттєвими елементами методу Фрайре є кодування та декодування. Суть їх полягає в тому, що учневі пропонується абстрактна ситуація, зображена на малюнку, яку він повинен описати та проаналізувати на свій власний розсуд, використавши в повній мірі творчу уяву, логіку тощо.

Великий інтерес викликає також і драматико-педагогічна організація навчання IМ, яке повністю орієнтоване на дію. Розрізняють різні аспекти драматико-педагогічного навчання IМ: педагогіко-навчально-теоретичний, індивідуально- і соціально-психологічний, психолінгвістичний, літературно- і мовнодидактичний.