Сторінка
14
Основний девіз цього методу – ми вчимо і вчимося мови головою, серцем, руками і ногами. Головна ідея методу — вчителі іноземної мови можуть багато чого запозичити для своєї практичної діяльності у професійних мистецтвознавців та акторів. У драматургів вони можуть навчитися, як зробити банальний діалог підручника напруженим і цікавим; у режисерів — як створити відповідну атмосферу, як виправляти і демонструвати; у акторів — як вживатися в ситуацію і роль, чітко артикулювати звуки, подавати сигнали за допомогою жестів і міміки. Стержнем драматико-педагогічної організації навчання ІМ є, які під час репетиції в театрі, сценічна імпровізація. Широко використовується такий прийом як живі картинки в застиглих, нерухомих позах (Standbild). У Додатку 2 наведений приклад завдання до діалогічного тексту, в якому картинки спонукають до імпровізації.
Особливого поширення за кордоном набувають зараз ідеї автономії учнів у навчальному процесі (Lerner-autonomie). Саме ця методична концепція стала предметом обговорення на семінарі в Граці (Австрія, червень 1997), організованому Європейським центром сучасних мов (European Centre of Modern Languages). Автономія навчання тісно пов'язана з поворотом до орієнтованого на учня навчання. Ця тенденція чітко викристалізувалася ще в середині 80-х років, але не знайшла свого подальшого розвитку, хоча і перегукується з поняттями індивідуалізації навчання. Чому саме автономія в навчанні? Це обумовлено необхідністю переходу від школи, яка дає лише символічні уявлення про дійсність, про реальне життя, до школи, яка справді активно готує до цього життя. Тобто йдеться про втручання у суспільні процеси. Учень повністю автономний, якщо він працює сам або в групі і переймає на себе відповідальність за планування, перебіг і результат своєї роботи. Важливу роль при цьому відіграє вчитель, який має бути: творцем доброзичливої розкутої атмосфери; комунікативним партнером учня; лідером навчального процесу; радником, моделлю, інструктором, експертом; спеціальним монітором, який стежить за перебігом навчального процесу і пропонує альтернативні рішення, якщо учень неспроможний розв'язати проблему сам.
Так, одним із основних принципів "мовчазного" методу (Silent Way), розробленого Галебом Гатегно (Galeb Gattegno), є підпорядкованість навчання учінню. Цим визначається "мовчазна" роль учителя та одночасно велика мовленнєва активність і самостійність тих, хто навчається. У навчанні широко використовуються жести вчителя, кольорові звукові та вокабулярні таблиці, кубики для демонстрації введення та засвоєння звуків, слів, структур у діях і ситуаціях .
Отже, методи навчання ІМ за кордоном складають дві великі групи. До першої належать методи, орієнтовані на групову роботу, які переважно прийшли до Європи із США, наприклад: "Natural Approach", "Community Language Learning", "Counseling Learning", "Total Physical Response", "Silent Way" нейролінгвістичне програмування NLP (Neurolinguistic Programming). До другої групи належать європейські методи, такі як сугестопедія, драма-педагогіка, TANDEM-метод, навчання через навчання LDL (Lernen-durch-Lehren Methode), тематико-орієнтоване навчання TZL (Themenzentrierte Interaktion), Freire-педагогіка. Вони відрізняються від комунікативного методу навчання, який є основним у вітчизняній методиці викладання ІМ, тим, що роль вчителя у навчальному процесі відходить на другий план, він виступає організатором та спостерігачем (нарпиклад, метод Silent Way); діяльність вчителя можуть виконувати самі учні (наприклад, TANDEM-метод); провідне місце відводиться невербальній комунікації (наприклад, сугестопедичні методи); розуміння ІМ передує говорінню (наприклад, Total Physical Response). Закордонній методиці викладання ІМ характерне надання великого значення застосуванню аудіовізуальних та інших технічних засобів, що удосконалюють процес оволодіння мовою, але при цьому зменшується роль живого спілкування, що не може не відобразитись на мовленні учнів та здатності вступати у безпосередню комунікацію. Однак сучасні тенденції зумовлюють активне застосування закордонних методів навчання або принаймні їх елементів, досягаючи при цьому більш ефективних умов формування в учнів комунікативної компетенції – здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації.
Методика професійного засвоєння шкільного курсу англійської мови з теми "формування лексичних навичок" в умовах кредитно-модульної системи
На сьогоднішній день Україна приймає активну участь у Болонському процесі. У зв´язку з цим відбувається ціла низка реорганізацій, перебудов, змін, удосконалень. Згідно з концептуальними засадами розвитку педагогічної освіти в нашій країні, затвердженими Міністерством освіти і науки України 31 грудня 2004 року, метою її трансформації є забезпечення підготовки педагогічних працівників, здатних здійснювати реалізацію освітньої політики як пріоритетної функції держави. Юридично це базується на Конституції України, Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті, Законі про вищу освіту України, Державній програмі "Вчитель", "Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовної освіти". У ВНЗ була запроваджена кредитно-модульна система навчання, у рамках якої системою методичної освіти майбутніх учителів іноземних мов початкової школи передбачено такі організаційні форми навчання:
лекції, семінарські заняття, навчальні екскурсії, консультації, спрямовані на набуття студентами методичних знань;
практичні заняття, навчальні конференції, педагогічна практика, спрямовані на оволодіння студентами методичними навичками й уміннями;
курсова й випускна кваліфікаційна роботи, педагогічна практика, спрямовані на контроль методичних знань, навичок і вмінь студентів.
Особливості змісту лекційного модулю з теми "Поняття лексичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з лексики"
Як вже було зазначено, лекція належить до основних форм організації навчального процесу у вищих навчальних закладах і одночасно виступає у ролі методу навчання. Навчальна лекція — це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, при необхідності, засобами наочності та демонстрацією дослідів. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни. Обсяг лекційного курсу визначається навчальним планом (робочим навчальним планом), а його тематика — робочою навчальною програмою навчальної дисципліни.
На лекціях студенти набувають декларативних знань про загальноприйняті теоретичні положення методики викладання іноземних мов у початковій школі та про нові дискусійні ідеї вітчизняних і зарубіжних методистів, а також процедурних знань про технологію іншомовної освіти молодших школярів. Методичні декларативні знання, проявляючись на рівні вербального опису, є знаннями про систему й процес іншомовної освіти молодших школярів та про вчителя іноземної мови початкової школи. Методичні процедурні знання, проявляючись на рівні реальної дії, є знаннями про методи і прийоми іншомовної освіти молодших школярів на уроках і позакласних заходах та про її наукове дослідження.