Сторінка
5
Сприймання молодших школярів досить розвинуте (їм притаманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються у різноманітних формах та кольорах тощо), однак ще слабо диференційоване. Зокрема, діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований аналіз результатів сприймання, виділяти серед них головне, істотне. Поступово сприймання у молодших школярів стає довільнішим, цілеспрямованішим процесом. Сприймаючи нові об'єкти, діти намагаються віднести їх до певної категорії. Вибираючи предмети із певної сукупності, учні орієнтуються переважно на колір та форму, вважаючи саме їх характерними ознаками. З віком зростає точність розрізнення форми предметів.
Значні зміни відбуваються в сприйманні навколишнього світу. У старшому дошкільному віці діти вже добре розрізняють колір і форму предмета. За обрисом чи за незначними деталями дитини визначає предмет і розрізняє його величину, форму, віддаленість і т. ін. Якщо у дитини добре розвинуте мовлення, то вона використовує різноманітні позначення просторових відношень. Складнішим для дитини дошкільного віку є сприймання часу – орієнтація в часі доби, в оцінці різних проміжків часу (тиждень, місяць, пора року, години, хвилини, секунди). Неоціненною є роль сприймання в оволодінні дитиною навичками письма, читання.
Характерною віковою особливістю є недостатньо розвинута довільна увага молодших школярів. Домінує увага мимовільна, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює також нестійкість уваги. Увага молодших школярів стає довільнішою за умови створення такої атмосфери для цілеспрямованої діяльності, за якої вони привчаються керуватися самостійно поставленою метою. При цьому розвиток довільної уваги іде від керування цілями, поставленими перед дітьми дорослими, до реалізації самостійно сформульованих цілей, від постійного контролю з боку вчителя (через контроль із боку однокласників) – до самоконтролю. З віком у дітей зростає обсяг і стійкість уваги. Увага молодших школярів тісно пов'язана з важливістю навчального матеріалу. Усвідомлення необхідності, цінності нової інформації, інтерес до її змісту зумовлює стійкість їхньої уваги. Увага залежить і від доступності та посильності навчальних завдань, поставлених перед учнями, а також від уміння вчителя так організувати процес навчання, щоб охопити ним усіх учнів класу.
Однією з причин нестійкості уваги у цьому віці є передусім недостатня розумова активність дітей, зумовлена як недосконалими методиками навчання, так і рівнем їхньої готовності до навчальної діяльності, нездатністю переборювати труднощі, станом здоров'я тощо.
Рівень розвитку уваги багато в чому визначає успішність навчання дитини в школі. До початку навчання в школі у дитини поступово формується довільна увага. Вона розвивається досить інтенсивно, якщо дитині допомагають дорослі. Розвиток довільної уваги тісно пов'язаний з розвитком відповідальності, що передбачає ретельне виконання будь-якого завдання – як цікавого, так і нецікавого. Довільна увага розвивається поступово, в міру розвитку окремих її властивостей, таких як обсяг, концентрація, розподіл і переключення, стійкість. Обсяг уваги визначається кількістю однорідних предметів, котрі охоплюють свідомість дитини. Усталеність уваги визначається тривалістю часу, протягом якого зберігається її концентрація. Усталеність уваги залежить від цілої низки умов: особливості завдання, ступеня його складності, зрозумілості, інтересу до нього дитини і сформованості її вольових якостей. Достатній рівень сформованості уваги у дитини засвідчує про розвиток у неї самоконтролю.
Зазначимо, що у молодшому шкільному віці тільки починає формуватися довільна цілеспрямована увага та розуміння, а також довільне спрямоване запам'ятовування учбового матеріалу. Тому не доцільно засвоювати іноземні слова одним лише шляхом їх багаторазового повторення, бо це може призвести до появи стійкої звички заучувати механічно. Відомо, що ця звичка може стати вагомою перепоною і може бути перенесена і на інші учбові дисципліни, а позбавитися її дуже важко.
У цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного. Конкретність мислення першокласників виявляється передусім у тому, що при розв'язанні розумового завдання вони опираються на означені словами конкретні предмети, їх зображення або уявлення. У шість-сім років починається ще інтенсивніше формування словесно-логічного мислення, яке пов'язане з використанням і перетворенням понять. Усі види мислення тісно пов'язані між собою. На початок шкільного періоду розвитку дитина вже володіє певним словниковим запасом та граматикою мови. Новим у розвитку мовлення є передусім свідоме вживання різних форм слова, оволодіння письмом, збагачення внутрішнього мовлення.
Пам'ять молодших школярів розвивається передусім у напрямку посилення її довільності, зростання можливостей свідомого керування нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам'яті. Змінюється співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування на користь зростання ролі останнього. У молодшому шкільному віці зростає продуктивність, міцність і точність запам'ятовування навчального матеріалу. Зумовлено це оволодінням учнями досконалішими мнемонічними прийомами. Підвищується точність упізнання об'єктів, причому спостерігаються якісні зміни у цьому процесі. Наприклад, першокласники, впізнаючи об'єкти, більше спираються на їх родові, загальні ознаки, а третьокласники більшою мірою зорієнтовані на аналіз, виділення в об'єктах специфічних видових та індивідуальних ознак.
Пам'ять лежить в основі здібностей дитини і є умовою навчання, набування знань і умінь. Залежно від того, які відчуття переважають, розрізняють пам'ять зорову, слухову, емоційну та інші.
Зорова пам'ять пов'язана зі збереженням і відтворенням зорових образів. У деяких дітей молодшого шкільного віку зустрічається особливий вид зорової пам'яті, який має назву ейдетичної пам'яті. Згадуючи щось, дитина неначе бачить це очима і може описати з усіма подробицями.
Слухова пам'ять – це добре запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків. Дитина засвоює на слух до 70 % інформації, навчаючись у школі.
Емоційна пам'ять – це пам'ять на емоційні переживання. Пережиті та збережені в пам'яті почуття стають ніби сигналами, які чи то спонукають до дії, чи то утримають від неї. Емоційна пам'ять лежить в основі міцності запам'ятовування матеріалу: те, що в дитини викликає емоції, запам'ятовуються нею без зусиль і на триваліший термін.
Уява в цьому віці надзвичайно бурхлива, яскрава, із характерними рисами некерованості. Зростає швидкість утворення образів фантазії, а також вимогливість дітей до витворів власної уяви.
Таким чином, невід´ємною складовою методичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови в початкових класах є знання особливостей розвитку основних психічних процесів молодших школярів, таких як сприймання, увага, мислення, мовлення, пам'ять, уява. Даний віковий період характеризується бурхливим розвитком психіки дітей та несталістю психічних процесів. Сприймання вже досить розвинуте, однак ще слабо диференційовано. Недостатньо розвинута довільна увага. Домінує увага нестійка, мимовільна, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об´єкти. Саме цей факт зумовлює використання на уроках у початковій школі яскравої наочності та вимогу змінювати види діяльності. Саме у молодшому шкільному віці відбувається перехід від наочно-образного, конкретного мислення до понятійного, науково-теоретичного та формування словесно-логічного мислення, яке пов´язане з використанням і перетворенням понять. Протягом навчання у початковій школі у мовленні дітей з´являється свідоме вживання різних форм слова, відбувається оволодіння письмом та збагачення внутрішнього мовлення. Довільність пам´яті ще недостатньо розвинена. Однак зростає продуктивність, міцність, точність запам´ятовування, що зумовлюється оволодінням досконалішими мнемонічними прийомами. Уява дітей даної вікової групи дуже бурхлива та яскрава, з явно вираженими елементами некерованості. Рівень розвитку психічних процесів молодших школярів є сприятливим для вивчення іноземної мови.