Сторінка
10

Формування методичної компетенції майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з лексики

Рисунок 1.2 – Американські та британські варіанти ЛО

Розглядаючи різноманітні варіанти слів, що склалися у ході історичного розвитку англійської мови, Джордж Кемпбел пропонує наступні три критерії для вибору варіантів або для оцінки нововведень:

надання переваги більш раннім формам та значенням (наприклад, для позначення новачків варіант non-professional має бути відхилений, так як у мові вже існують такі варіанти, як unprofessiona, lay, amateur);

збереження та створення розмежувань (наприклад, використання дієслова contact як загального терміну на позначення розмови один-на-один, розмови по телефону чи у письмовій формі; виникнення слова disincentive у значенні, окремому від deterrent);

звернення до логіки (наприклад, слово escapee є нісенітницею, так як суфікс –ее зазвичай позначає об´єкт дієслова, як у слові employee).

Аналіз педагогічної практики та змісту психолого-педагогічногої літератури дозволяє виділити наступні причини забування раніше засвоєної лексики:

особистісні зміни та пов′язане з ними погіршення ставлення до навчання, до вивчення ІМ;

недооцінка вчителем мимовільного запам′ятовування, систематичного повторення під час засвоєння мови;

погіршення пам′яті, недостатнє використання заходів щодо активізації запам′ятовування;

обмеженість навчального часу, недооцінка самостійної роботи учнів.

Зазначимо, що у молодшому шкільному віці тільки починає формуватися довільна цілеспрямована увага та розуміння, а також довільне спрямоване запам'ятовування учбового матеріалу. Тому не доцільно засвоювати іноземні слова одним лише шляхом їх багаторазового повторення, бо це може призвести до появи стійкої звички заучувати механічно. Відомо, що ця звичка може стати вагомою перепоною і може бути перенесена і на інші учбові дисципліни, а позбавитися її дуже важко.

Проблема врахування індивідуальних особливостей учнів є однією з центральних проблем при вивченні іноземних мов. Н.Д. Лєвитов вважав, що жоден метод навчання і виховання не може дати потрібних результатів, якщо він застосовується без врахування індивідуальності учня. Ця проблема має велике значення для процесу навчання іноземної мови. Навіть в умовах загальноосвітніх шкіл наповнюваність груп і класів велика, проте учитель має знати індивідуальні особливості усіх учнів. Кожен учень – то своєрідна неповторна індивідуальність. Індивідуальна і мова дитини як вираження її переживань, почуттів, емоцій, стосунків з іншими людьми, моральних устремлінь. Мета вчителя – допомогти учням з різними потенційними задатками оволодіти англійською мовою.

Психолого-фізіологічні труднощі тісно пов´язані із властивостями нервової системи. Як відомо, серед основних властивостей нервової системи виділяють силу та рухливість. А протилежні їм властивості – інертність та слабкість нервової системи. Діти з такими особливостями часто відчувають труднощі у процесі навчальної діяльності, які за відсутності контролю можуть стати причиною неуспішності школяра. В роботі з такими учнями вчителю рекомендується дотримуватись наступних правил:

не ставити такого учня в ситуацію несподіваного запитання, а також – швидкої відповіді на запитання;

мінімально відволікати його, намагатися не "перемикати" увагу учня;

запропонувати дати відповідь у письмовій формі;

формувати впевненість у власних силах заохочуванням.

Отже, розглядаючи питання труднощів, що виникають під час засвоєння молодшими школярами лексичного матеріалу, слід звернути увагу на методичний, лінгвістичний та психологічний аспекти даної проблеми. З лінгвістичної точки зору труднощі можуть бути пов´язані з аналітичним устроєм іноземної мови, функціонуванням двох груп лексичної підсистеми (аналітичною та синтетичною), омонімією афіксів, багатозначністю та частиномовною поліфункціональністю лексем. З точки зору методики сумарна трудність ЛО об´єднує різні труднощі, пов´язані зі значенням ЛО, формою слова та його сполучуваністю з іншими словами. У психологічному аспекті труднощі можуть виникати через особливості розвитку психічних процесів дитини, особистісні зміни та погіршення ставлення до навчання, обмеженість навчального часу, недооцінку самостійної роботи учнів та важливості врахування індивідуальних особливостей учнів. Таким чином, лише за наявності усіх складових методичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови в початковій школі можливо запобігти виникненню об´єктивних труднощів під час формування лексичної компетенції молодшого школяра.

«Болонським» називають процес створення країнами Європи єдиного освітнього простору. Його початок був покладений підписанням в 1998 р. в місті Болонья (Італія) Болонської декларації. Сьогодні Болонський процес об’єднує 40 країн.

Європейський процес, завдяки його особливим досягненням, упродовж останніх декількох років, стає більш відчутною та значущою реалією для ЄС і його громадян. Перспективи розширення разом з поглибленням відносин з іншими європейськими державами надають цій реалії ще ширших вимірів. Водночас ми є свідками дедалі більшого усвідомлення політиками та науковцями, а також громадськістю, потреби у побудові більш всеохоплюючої та спрямованої у майбутнє Європи, зокрема на основі використання і зміцнення її інтелектуального, культурного, соціального, наукового та технологічного потенціалу. „Європа знань” є на сьогодні широко визнаним незамінним фактором соціального та людського розвитку, а також невід'ємною складовою зміцнення й інтелектуального збагачення європейських громадян, оскільки саме така Європа спроможна надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей і належності до єдиної соціальної та культурної сфери .

Основні цілі Болонського процесу зводяться до наступного:

побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому Європейської систем вищої освіти;

досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;

підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей;

змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

Загальновизнаним є першочергове значення освіти й освітньої співпраці для розвитку та зміцнення стабільних, мирних і демократичних суспільств, що особливо відчувається на прикладі ситуації на південному сході Європи. У Сорбоннській декларації від 25 травня 1998 року, в основу якої покладено саме такі міркування, наголошується на провідній ролі університетів у розвитку європейського культурного простору. У ній наголошується, що створення Європейського простору вищої освіти є ключовим шляхом сприяння мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континенту в цілому. Група європейських держав прийняла запрошення взяти на себе зобов'язання щодо досягнення визначених у Декларації цілей, підписавши її чи висловивши принципову згоду. Спрямованість декількох реформ у сфері вищої освіти, які були паралельно розпочаті в Європі, засвідчили рішучість багатьох урядів діяти. Зі свого боку, європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти, у тому числі виходячи з основоположних принципів Болонської університетської хартії 1988 року. Надзвичайно важливим є те, щоб незалежність і автономія університетів забезпечували постійну адаптацію систем вищої освіти і наукових досліджень відповідно до нових потреб, вимог суспільства та розвитку наукових знань.