Сторінка
8

Теоретичні основи виховання емоційно-позитивного ставлення до природи у дітей дошкільного віку

Низький рівень (5 - 7 балів): Дитина часто припускається помилок при розподілі представників тваринного світу по видах. Не завжди аргументує свій вибір.

Не завжди співвідносить представників фауни з місцем існування. Важко назвати характерні ознаки. На поставлені питання відповідати важко, а якщо і відповідає, то в основному невірно. Не виявляє цікавості і не виражає своє відношення до тваринам, птахам і комахам.

Після аналізу відповідей дітей ми дійшли такого висновку щодо сформованості у них екологічних знань (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.Показники сформованості екологічних знань у дошкільників на констатувальному етапі експерименту , %

Згідно до цієї таблиці маємо діаграми:

Експеріментальна група

Рівень екологічної вихованості дітей ЕГ до проведення формувального експерименту

Рівень екологічної вихованості дітей КГ до проведення формувального експерименту

Контрольна група

Згідно таблиці 2.1., для 15,5 % дітей з КГ був характерний низький рівень екологічних знань, для 75,2 % - середній рівень, для 9,3 % - високий рівень, для дітей з ЕГ – 16,3 %, 75,5% і 8,2 % відповідно. Отримані результати свідчать про недостатній стан сформованості екологічного виховання дошкільників. Так, у досліджуваних немає єдиного розуміння сутності природного довкілля. Так, на завданні заняття більшість дітей (63%) припускалися незначних помилок при розподілі представників тваринного світу по видах. Не завжди аргументує свій вибір.

Знали характерні ознаки, але іноді допускалися неточності у відповідях. На поставлені питання відповідали послідовно, але іноді відповіді бували дуже короткими. Виявляли цікавість і емоційно виражали своє відношення до тварин, птахів і комах.

Такі висновки дошкільників дещо звужують сам зміст поняття природного довкілля, його структуру, а отже обмежують інформаційне поле дітей, деформують кут зору, під яким дитина дошкільного віку розуміє необхідність дбайливого ставлення до природи, використання певних методик збереження, зміцнення та відтворення як найвищої цінності.

Такі результати свідчать про те, що більшість дошкільників не володіють необхідними знаннями, вміннями й навичками про основи екологічноговиховання і природного довкілля. Екологічні знання практично не введені в систему їхніх життєвих цінностей та настанов, не сформована потреба у відповідальному ставленні до природи. На підставі результатів констатувального експерименту була розроблена модель формування умінь і навичок природного довкілля старших дошкільників як цілісного, цілеспрямованого процесу сприяння дитині в усвідомленні нею екології та включення її до діяльності природного довкілля.

Методики виховання в дошкільників позитивного ставлення до природного довкілля

Сьогодні є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників – це не тільки подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке усвідомлення ґрунтується на розумінні залежностей, які існували і існують у природі, впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до її об’єктів. Дошкільникам необхідно подавати знання, які спонукають пізнавати навколишнє у доступній для них формі. Ці знання повинні мати розвиваюче та виховне значення. Організація систематичних спостережень, праці у природі, найпростіших дослідів розкриють дітям закономірності розвитку живого об’єкта. Обрані форми і методи роботи повинні мати цілісну систему для забезпечення природних знань у дошкільників. За вимогами сьогоднішнього дня щодо екологічного виховання дітей – прищеплення бережливого ставлення до природи – важливе місце відводиться дослідницькій пошуковій роботі. «Дітям не слід відразу давати відповідь, а пропонувати самим знайти її». Формувальний експеримент здійснювався в старшій віковій групі «Сонечко», яка була обрана як експериментальна.

Під час роботи на заняттях можна пропонувати дітям різноманітні завдання: розповісти про що шепоче дерево, яким вони бачать літо, зиму, весну. Дівчата й хлопчики будуть фантазували, складати невеличкі розповіді, не схожі на розповіді товаришів. Це буде сприяти розвитку розумових процесів, монологічного мовлення, комунікабельності. Готуючись до зустрічей з вихованцями, треба принести їм щось нове, цікаве – загадку, приказку, пісню або вірш. «Збережемо деревце в долині, Щоб шуміло на тугих вітрах, - Стане більше цвіту Україні, В нім зів’є своє гніздечко птах. Збережімо річку і криницю. Пізнаваймо глибше, до пуття. Відкриваймо кожну таємницю, Зберігаймо землю і життя». В зміст бесід за літературними творами варто включати запитання, за допомогою яких виявляється можлива поведінка дитини в подібних ситуаціях: “Як би ти поступив, коли б побачив кошеня, що потрапило в біду?” Діти, хоч подумки, але знаходять способи протистояти поганому, і в цьому цінність їх міркувань.

З дітьми середньої групи можна провести “Бесіду про живу і неживу природу”.

Тема: Бесіда про живу і неживу природу. Дидактична гра “Живе – неживе” (середня група)

Мета: Формувати у дітей поняття про живі і неживі об’єкти природи та про їх значення для людини, виховувати любов до природи, бережне ставлення до неї.

Обладнання: Горщики з висадженими насінинами і камінцем.

Хід заняття:

На столі два горщики. «Діти, що ми садили в горщики?» (Насіння в один горщик, а камінець – в другий). «Що змінилось у горщику, де покладено камінець?» «А що змінилось у горщику, де посаджено насіння?» (З’явилось тендітне стебельце, насінина проросла). «Чому насінина росте, а камінь – ні? Тому, що насінина жива, а камінець неживий. Все, що існує в природі, діти, поділяється на живе і неживе. Що в кімнаті живе? Що живе є надворі? Чи є в кімнаті неживі предмети? Які неживі предмети є на ділянці?» «Все живе, діти, живиться і має дитинчат. Це рослини, тварини, люди. Вода, земля, пісок, повітря – неживі». «І живу й неживу природу потрібно любити і берегти. Чи можуть рослини, тварини і люди жити без повітря? Якщо люди будуть піклуватися про природу, вона завжди буде квітучою і щедрою і всім буде добре жити».

Гра “Живе – неживе”. Коли я називатиму живий предмет, плескайте в долоні, коли неживий – не плескайте. «Сніг, чорнобривці, дощ, коза, шпак, земля, глина, морква, вода, метелик і т.д.»