Сторінка
5

Теоретичні основи виховання емоційно-позитивного ставлення до природи у дітей дошкільного віку

Слід комплексно реалізовувати завдання екологічного виховання, а саме:

• виховування гуманного ставлення до природи;

• формування системи екологічних знань та уявлень про природу;

• розвиток уміння бачити і відчувати красу, привабливість кожного елемента довкілля; милуватися і захоплюватися ними;

• включення у посильну еколого-зорієнтовану діяльність.

Вирішення цих завдань забезпечить активне спілкування дошкільнят з природним довкіллям і сприятиме їх соціалізації.

Отже, екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в дітей екологічної культури.

Структура процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку

Аналіз процесу екологічного виховання дошкільників необхідно розпочати із з'ясування факторів, визначення змісту і характеру його вихідного складника - мети. Далі потрібно встановити стадії процесу, контури, виходячи з того, що стадія - це не довільно виділений період, а така його частина, яка певною мірою наділена структурою, функціональною специфічністю, внутрішньою цілісністю, відносною самостійністю й характеризується деяким закінченим результатом. Наприклад, у формуванні понять "овочі", "фрукти", "дикорослі рослини" слід визначити межу кожної стадії; проаналізувати, яким чином у результаті взаємодії внутрішніх складників відбувається перетворення вихідного складника в реальний результат, здійснюється перехід кількісних змін у якісні, перелив однієї стадії в іншу, який вплив реального результату попередньої стадії на внутрішні процеси і реальний результат наступної стадії. І, нарешті, потрібно з'ясувати, яким чином взаємодії реальних результатів різних стадій перетворюють вихідний компонент - мету всього інтегративного (комплексного) процесу екологічного виховання - у його реальний кінцевий результат, проаналізувати його, вказати на глибину й причини розриву результату з вихідним складником.

Зміст екологічного виховання як процесу включає в себе декілька послідовних стадій, кінцевим результатом яких повинна бути особистість із сформованою екологічною культурою. Для того, щоб на практиці реалізувати дане завдання, необхідно чітко усвідомити методику роботи. Основ ними стадіями даного процесу є: І ) засвоєння дітьми екологічних знань; 2) перетворення їх в елементи переконань як основний стрижені, свідомості.

Відмінні риси екологічної свідомості - відображення, відношення та управління. Основа - чуттєво-предметна діяльність, яка забезпечується активною участю дітей у пізнавально-практичних операціях природничого змісту: ознайомлення з об'єктами живої і неживої природи, починаючи з раннього віку, часовими, причинно-наслідковими і послідовними зв'язками, взаємодією живого і неживого в природі, місцем, значенням праці,і людини та ін. на старших вікових періодах дошкільного дитинства. На цьому ґрунті вихователь отримує можливість самостійно поглиблювати зміст роботи, щоразу повніше демонструвати логіку розвитку об'єктів і явищ, їх пристосувальні можливості, особливості тощо.

Екологічна свідомість включає значення екологічних норм, необхідність їх виконання, почуття громадянської відповідальності за стан природи, навички природоохоронної роботи. Зрозуміло, що реалізація як першої, так і другої стадії в їх повній завершеності виходить за межі вікових можливостей дошкільного періоду, тому надалі ми будемо вживати термін "елементи" (основи). При методичному осмисленні процесу екологічного виховання необхідно з'ясувати і той факт, що злиття двох стадій на основі описаної вище їх діалектичної єдності базується на послідовній реалізації в діяльності з дітьми і такого дидактичного принципу, як органічна єдність навчання з вихованням. Адже екологічне виховання реалізується в цілісності з навчанням, а разом вони становлять процес виховання особистості. Отже, сформована в кінці раннього віку предметна діяльність є основою для оволодіння дітьми в дошкільному віці певними системами знань, засвоєння ними елементів загальної екології рослин, тварин, фізіологічної та екології охорони природи (класифікація подається на основі матеріалів Н. Чернової та О. Билової).

До змісту екологічних знань вихованців входять відомості про назви об'єктів, явищ, предметів і тощо, їхні властивості, якості, способи існування, співіснування, місця поширення, значення в природі та житті людини, догляду, використання, охорони і збереження. Знання подаються елементарні, вони розкривають перед дитиною далеко не всі аспекти об'єктів і процесів, тому що розглядаються передусім ті, які здатні виробити правильне ставлення до світу природи, і закласти основи переконань. Вони різняться и обсягом. Одні з них повніше відтворюють об'єкти. їхню сутність, логіку розвитку, тобто конкретні, інші - несуть у собі лише деякі ознаки предметів та явиш і подають вузьке уявлення про них - загальні. Третім - властиві елементи перебільшення, одним словом об'єкти або явища наді лет такими ознаками, котрі їм не властиві. У результаті дошкільник отримує широкі відомості про навколишній світ, частина з яких не відповідає їх дійсному стану і є науково достовірною. Саме ці знання розглядаються як результат стихійного або свідомо спотвореного уявлення про при роду, що має і об'єктивний, і суб'єктивний характер.

У процесі різноманітної діяльності люди пізнавали природне довкілля, своє місце в ньому, нагромаджували факти, визначали їх походження й логіку взаємозв'язків і взаємозалежностей, своєрідність, об'єднували в групи та категорії. Знання, на яких базуються основи переконань дітей, можуть бути різні за характером. І лише фактичний матеріал є підґрунтям для теоретичних висновків і наукових ідей у майбутньому, які, у свою чергу, постійно розвиваються, змінюються в ході діалектичного процесу заміни попередніх тверджень новими, заперечення одних й утвердження інших. Узагальнювальні знання виступають центральною ланкою, тому що саме вони синтезують у собі не лише наукові ідеї або їх елементи, а й знання як оцінювання навколишнього. Особливістю наукових знань є те, що вони відтворюють закони тих дій, які відбуваються в природі й суспільстві в результаті діяльності людини. Вони вирізняються визначеністю, точністю й чіткістю.

У формуванні переконань важливу роль відіграє пізнавальна і практична діяльність, яка починає все глибше проникати в сутність спостережуваних явищ, пізнавати їх внутрішні зв'язки, доступні закони розвитку. У результаті свідомість 6-7-річної дитини набуває чітко виражених рис науково-понятійного осмислення дійсності, а розумові операції термінами допомагають опанувати об'єктивною реальністю світу.

Вихователю слід звернути увагу на складність процесу оволодіння малюками науковими знаннями, оскільки саме тут відбувається діалектична взаємодія різноманітних психічних явищ, до яких належить нагромадження узагальнених знань, що надходять з різних джерел від найпростіших спостережень у природі, аналізу причинно-наслідкових, часових та взаємозумовлюючих зв'язків до широких узагальнень з елементами світогляду.