Сторінка
6

Професійне становлення студентів вищих навчальних закладів художньо-естетичного профілю

Формування у студентів знань про джерела, художні і виконавські традиції народного декоративного малярства повинно здійснюватися на ґрунті осмисленого запам’ятовування й сприйняття головних, загальних і локальних особливостей творів різних традиційних центрів народного декоративно-прикладного мистецтва. Виконуючи короткочасні й довготривалі малюнки декоративних розписів, фрагментів найбільш виразних орнаментальних мотивів різних майстрів та шкіл народного мистецтва, студенти прилучаються до духовної спадщини та традицій національної культури, що є ефективним засобом формування етнокультурної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Вивчаючи символіку основних елементів орнаментів в їх історичному розвитку, студенти засвоюють найпростіші архаїчні мотиви – лінію, коло, хрест, ромб, квадрат, крапку, якими первісні люди прикрашали глиняний посуд, вироби з каменю, дерева, кісток. Багато спільних рис студенти знаходять у творчості народів, які проживають у подібних природних умовах та близьких за історичною долею. Наприклад, проектуючи орнаментальні чи сюжетні композиції, студенти використовують найпростіші геометричні мотиви – горизонтальну й хвилясту лінії, які означають землю і воду. Хвиляста лінія, як символ води, чистоти, родючості, символізує джерело життя і цілющі властивості, виступає формою божественної милості, даром матері-землі (джерельна вода) чи небесних богів (дощ і роса). Використання переривчастої похилої лінії (повітря, духовне життя, воля), квадрату (знак землі, символ безпеки, рівноваги), хреста (знак всесвіту, життя), спіралі (символ життєвої сили, один з найпоширеніших декоративних елементів), крапки (центр і джерело життя, символ первинної творчої енергії) наближує студентські роботи до етнічних стереотипів, вироблених власним народом упродовж століть, формує етнокультурну компетентність.

У зазначеному контексті відбувається формування вмінь студентів висловлювати свої враження від творів декоративного живопису (зокрема народного); робити художньо-змістовний аналіз твору народного мистецтва (наприклад, простежити як узгоджується форма, декор, техніка виконання); виявляти зв’язок художнього образу твору з предметним середовищем; розкривати елементи стилізації декоративних мотивів; самостійно створювати композиції декоративного живопису; добирати основні засоби виразності народного мистецтва; визначати основні етнічні складові образу творів народного художнього мистецтва. Формування зазначених умінь успішно реалізується на практичних заняттях, які спрямовані на формування у студентів виконавських навичок і вмінь на основі знань, отриманих у процесі теоретичного навчання та професійної орієнтації. Адже тільки повноцінне залучення до народного мистецтва може стати умовою формування художньої етнокультури майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Під час практичного виконання завдань майбутніх учителів слід націлювати не тільки на відтворення відомих їм мотивів, а й на створення нових декоративних образів, навіяних розмаїттям та багатством навколишнього світу.

Художньо-професійна підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва набуває ефективності, якщо студенти не просто копіюють зразки народного мистецтва, а творчо використовують традиційні елементи й мотиви орнаменту певної школи народної творчості, компонуючи їх по-своєму. Педагогічні погляди на основоположне значення сприйняття у мистецько-естетичному вихованні, визначення структури діяльності пізнання народного мистецтва дозволить накреслити певну етапність цілеспрямованої організації цього процесу: а) попередній етап ознайомлення з різними видами килимів, пробудження інтересу до їх технік виконання та кольорового вирішення, формування ціннісних орієнтацій молоді; б) основний чи комунікативний етап педагогічного управління процесами переживання, розуміння та оцінки естетичних явищ у перебігу безпосереднього контакту з ними; в) заключний чи посткомунікативний етап закріплення післядії одержаної мистецької інформації, її впливу на духовний світ особистості, що виходить за межі сприйняття твору народного мистецтва.

На передкомунікативному етапі відбувається накопичення необхідних естетичних, мистецько-історичних і теоретичних знань, загальних вражень, уявлень про можливі засоби народного мистецтва. Вони знаходять своє виявлення у ціннісних орієнтаціях особистості і характеризують її життєвий і художній досвід. Цей етап відіграє важливу роль у розвитку естетичного сприйняття творів народного мистецтва, килимарства. Адже є відомим, що ставлення до твору складається у молоді ще до безпосереднього контакту з ним. Значною мірою воно залежить від спрямованості інтересів і уподобань особистості, від її художньо-естетичної ерудиції, від захопленості народною творчістю та інших показників ціннісних орієнтацій. Комунікативний етап організації сприйняття спрямований на формування досвіду спілкування з народним мистецтвом. На цьому етапі важливо активізувати всі види мистецької діяльності студентів, а саме: розмірковування про композиційні особливості народного мистецтва, створення власних творчих імпровізаційних композицій на теми народного художнього мистецтва, техніки виконання – і спрямувати їх, з одного боку, на розвиток емоційної сфери особистості, а з другого – на формування свідомості студентів, їх вміння аналізувати і розуміти образний зміст творів. Посткомунікативний етап сприяє пізнанню духовної суті, “творінню самого себе” на підґрунті мистецьких вражень про мистецтво, тобто внутрішнього досвіду пізнання емоційних реакцій та вражень, оскільки „досвід рефлексії сприяє розвитку у людини здатності до спілкування з мистецтвом, дискусійного обговорення своїх внутрішніх станів, розуміння особистісних позицій товаришів ”.

Отже, критеріями активності сприйняття слід вважати такі показники: інтерес до народного мистецтва, вибіркове ставлення до творів мистецтва, емоційність сприйняття, адекватність розуміння інформації про українське народне мистецтво, здатність до диференційованої оцінки сприйнятого, вплив одержаної інформації на подальшу самостійну діяльність особистості. Можна засвідчити, що дані показники повною мірою відповідають провідній концепції розвитку майбутніх учителів образотворчого мистецтва засобами народної художньої творчості. Згідно з цією тезою найважливішим завданням розвитку художньо-естетичної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва є не збільшення кількості контактів особистості з мистецьким витвором, а створення педагогічних умов для змістовного спілкування з творами народного мистецтва. А найвищим показником цього спілкування є вплив народного художнього мистецтва на естетичний розвиток особистості, становлення її позицій, поглядів і переконань. Запропонована диференціація етапів педагогічної роботи дозволяє розглянути формування сприйняття мистецьких творів як цілісний процес, що характеризується включенням мистецького образу в систему суб’єктивних понять і уявлень майбутніх учителів образотворчого мистецтва в особистісну картину світу, що існує в їх свідомості. Доцільним є влаштовування зустрічей з майстрами народної творчості, проведення екскурсій у власні майстерні митців, у музеї народного мистецтва, відвідування виставок творчих робіт митців, де майбутні вчителі образотворчого мистецтва мають можливість ознайомитися з діяльністю народних майстрів, „секретами” їхньої творчості.