Сторінка
5

Професійне становлення студентів вищих навчальних закладів художньо-естетичного профілю

Проведене діагностування допомогло нам виявити ряд проблем:

- учителі зі стажем менше 10 років (молоді вчителі) низько оцінюють

власну потребу в саморозвитку естетичної компетентності;

- вчителі зі стажем більше 25 років (досвідчені вчителі) не бажають змінювати традиційні форми діяльності, які не відповідають вимогам часу;

- молоді вчителі низько оцінюють власний рівень практичних навичок;

- досвідчені вчителі низько оцінюють свій рівень інформаційних знань, вміння працювати з сучасними джерелами інформації (Інтернетом, комп’ютером).

Аналіз результатів дослідження переконує, що рівні когнітивного та діяльного компонентів мають тенденцію збільшуватись або зменшуватись залежно від досвіду роботи вчителів. Тому, працюючи зі студентами художньо - графічних відділень, потрібно приділяти данним аспектам особливу увагу з першого курсу навчання.

Розширення національного компонента у фаховій підготовці студентів

Визначаючи змістовні характеристики естетичної компетентності особистості, беремо за основу естетичного ставлення гармонізацію національного і міжкультурного розвитку. Заукраїнізованість такою ж мірою шкідлива, як і індиферентність до українського в мистецтві, житті, естетиці, ставленні до навколишньої дійсності. Без усвідомлення національного не можна осягнути загальнолюдського. Прищепити студентам естетичне ставлення до світової культури зможе тільки той, хто сам усвідомлює вітчизняні здобутки мистецтва. Вагомого значення набуває вивчення та аналіз тих художніх характеристик українського народного мистецтва, які могли вплинути на розвиток естетичної компетентності студентів.

Народно-художня творчість забезпечує розвиток і самореалізацію особистості через активну художню діяльність і творче самовираження у сфері мистецтва. Народне мистецтво знайомить молодь з етнографічними матеріалами, народними традиціями, з досвідом народних митців, іграми, святами та міфологією, з досвідом народного родинного виховання. Слід рішуче й послідовно ставити питання про необхідність широкого залучення народно-художньої творчості до справи навчання та виховання молодого покоління, адже в народному мистецтві сконцентровані величезні можливості виховання творчої особистості.

Метою розширення національного компонента у фаховій підготовці студента є висвітлення проблеми ефективності використання народно-художньої творчості у підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

На даному етапі експерименту було використано такі науково-педагогічні методи дослідження: анкетування учнів; опитування та анкетування вчителів; анкетування студентів; аналіз програм з образотворчого мистецтва для загальноосвітніх шкіл; аналіз уроків з образотворчого мистецтва в школах; аналіз тематичних планів учителів; аналіз методичних посібників програм і навчальних планів для ВНЗ.

Визначення доцільності введення додаткового матеріалу (спецкурси, факультативи, гуртки) з художньо-естетичної освіти в загальноосвітніх школах ми проводили за допомогою анкетування учнів у школах м. Суми. Так, результати анкетування школярів, основні запитання якого були зумовлені проблемою "народно-художня творчість", висвітлюють негативні тенденції культурного розвитку молоді. Наприклад, відповіді на запитання про їхнє ставлення до народного мистецтва характеризувалися такими показниками: 38 % респондентів не зацікавлені в підвищенні своєї художньої культури, 56 % – зацікавлені, а 6 % – не змогли відповісти. На запитання щодо ставлення до творів декоративно-вжиткового мистецтва (ткацтво, вишивка, кераміка, вироби лози, дерева, скла, металу та інші) відповіді були такими: 32 % – школярів зацікавлені, 38 % – позитивно ставляться, 6 % – негативно, 10 % – байдуже, а 14 % зовсім не цікавляться творами народного мистецтва. З аналізу результатів анкетування видно, що випускники шкіл втрачають духовні цінності, які мали б наслідувати, це визначає негативну тенденцію в учнівському середовищі, а саме падіння загальної художньої культури.

Аналіз вузівських програм із дисциплін художнього - естетичного циклу показує, що зміст їх не завжди передбачає завдання дидактичної підготовки студентів, в них здебільшого не розглядаються питання народно-художньої творчості. Тому проведений аналіз свідчить, що навчальні плани частково забезпечують модель процесу фахової підготовки випускників училища до художнього навчання школярів. Студенти 1-4 курсів нерівномірно отримують загальну та професійну підготовки. Національний компонент вводиться з ІІ курсу. Інструментарієм підготовки є народне мистецтво, зокрема збільшений цикл структурних компонентів цілісної методичної системи в розглянутому аспекті сьогодні не відповідає сучасним вимогам художньо-педагогічної підготовки вчителів образотворчого мистецтва.

Отже, саме реальний стан системи національної освіти обумовив усвідомлення всіма учасниками навчально-виховного процесу необхідність коректування навчальних планів, програм професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва та використання народно-художньої творчості, що має вплив на розвиток емоцій та почуттів, художньо-образне, образно-художнє, раціонально-образне мислення людини з різним типом індивідуальної обдарованості.

Світовий досвід розвитку педагогічної теорії та практики переконливо свідчить про те, що в кожного народу історично складається своя власна національна система виховання і освіти. Національна система виховання, як про це наголошується в Національній доктрині розвитку освіти, спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури й духовності, формування в дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури. Система виховання, яка ґрунтується на міцних підвалинах культури рідного народу минулих епох і сучасності, найбільшою мірою сприяє соціальному престижу інтелектуальності, освіченості та інтелігентності як складників духовності людини. Вище зазначене дозволило нам розробити спецкурси, факультативи, ряд завдань, систему виховних заходів, які уможливлять ефективність навчально-виховного процесу в школі та фахову підготовку майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Створюючи значні можливості ціннісно - орієнтаційного виховного впливу на особистість майбутнього вчителя, твори народного художнього мистецтва ґрунтуються на символічно-образній системі етносу, яка охоплює значний спектр знань щодо архетипів етнічної поведінки, сприйняття реальності й культури в усіх сферах суспільного життя. Пріоритетним на заняттях народним художнім мистецтвом виступає те, що студенти вчаться вільно орієнтуватися у цій системі, розуміти мову „кодів ” та „шифрів ” етнокультури, уміти „вільно творити цією мовою ” .

Розуміння символіки українського орнаменту допомагає студентам у виконанні завдань на створення орнаментальної композиції. Учені стверджують, що „народне мистецтво завжди було й залишається носієм фольклорних традицій національної культури, духовної спадщини народу ”. Оскільки особливості образної мови творів народного мистецтва тісно пов’язані з життям, побутом людей, їхніми звичаями, навколишньою природою і предметним оточенням, тобто розкривають споконвічні цінності духовного життя українського народу, тому під час занять доцільно проводити фрагментарне прослуховування народної музики, використовувати поетичні твори, зразки творів народних майстрів. З огляду на це основними напрямами формування художньої етнокультури особистості у художньо-професійній підготовці майбутнього вчителя образотворчого мистецтва виділяємо знання про витоки, художні та виконавські традиції народного декоративно-прикладного мистецтва; формування уявлень про декоративну культуру, що передбачають гармонійне та цілісне вирішення мистецького твору; забезпечення виконавської майстерності, що включає засвоєння певних художніх і технологічних прийомів.