Сторінка
7

Професійне становлення студентів вищих навчальних закладів художньо-естетичного профілю

Аналіз професійного становлення студентів у порівнянні з їх естетичною компетентністю

Вирішення провідних завдань дослідження вимагає також з’ясування психолого-педагогічних основ розвитку естетичної компетентності студентів. Спочатку за допомогою анкет та тестів визначили естетичний потенціал студентів. Шляхом аналізу провідних концептуальних позицій у цьому напрямі визначено, що основою розвитку естетичної компетентності студентів в умовах занять з фахових дисциплін (живопису, рисунку, історії мистецтв, декоративного розпису) слід вважати художньо-естетичну діяльність, провідними різновидами якої є малювання з натури, вивчення і оцінювання її художніх образів в творах мистецтва.

Необхідність професійної спрямованості навчання спонукає до знайдення шляхів педагогічної проекції художньо-естетичної діяльності студентів. Процес розвитку естетичної компетентності можна уявити як поетапну зміну цілісних циклів навчання. Педагогічна проекція художньо-естетичної діяльності має також враховувати цілісну єдність її компонентів. Важливо, щоб поступальний характер процесу розвитку естетичної компетентності студентів зумовлювався зростанням їх самостійності в здійсненні провідних видів художньо-естетичної діяльності та їх педагогічної проекції.

Мета констатуючого експерименту полягала у кількісному і якісному аналізі рівня естетичної компетентності студентів – випускників факультетів образотворчого мистецтва вищих навчальних закладів та вчителів образотворчого мистецтва загальноосвітніх навчальних закладів.

Методика дослідження була підпорядкована різнобічному охопленню проявів естетичної культури студентів і вчителів образотворчого мистецтва відповідно до визначених її компонентів, функцій, критеріїв. Так, анкетування сприяло вивченню рівня художньої компетентності респондентів, обізнаності їх у мистецтві. Аналіз результатів проведення художніх аналогій між схожими образами в різних видах мистецтва підкреслював попередні показники в галузі естетико-художньої ерудованості, свідчив про адекватність емоційно-естетичної реакції респондентів. За результатами спостережень за естетичними проявами під час проведення уроків можна було судити про розвиненість естетичної компетентності як інтегрованої якості, про здатність до творчо-естетичного самовираження студентів (учителів) у професійній діяльності.

Експеримент мав на меті виявлення динаміки розвитку естетичної компетентності студентів засобами музичного, образотворчого, театрального та хореографічного мистецтва, визначення змісту і послідовності основних етапів її розвитку в природних умовах навчально-виховного процесу з музично-виконавських дисциплін.

Перший етап – спонукально-репродуктивний – тривав 2 семестри і полягав у розширенні фактичних знань студентів у галузі мистецтва, стимулюванні позитивного естетично-оцінювального ставлення до нього. Були відпрацьовані методи “зацікавленого викладання”, які грунтувалися: на збільшенні емоційної реакції викладача на твори мистецтва; наведенні прикладів авторитетних думок щодо естетичних достоїнств українського мистецтва.

Пріорітетною на першому етапі є репродуктивна діяльність. Характерною особливістю організації художньої діяльності студентів виступає впровадження в загальний процес індивідуального навчання з фахових дисциплін елементів групової форми занять, яку представлено оглядово-тематичними уроками, проведенням пізнавальних ігор та дискусій на теми мистецтва.

Другий етап – творчо-самовиражальний – тривав 3 семести і передбачав максимальну активізацію творчої діяльності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва, де основним засобом став опосередкований педагогічний вплив. Провідної умовою роботи зі студентами на цьому етапі було визначено таку, як спільну творчість викладача і студента з відпрацювання виконавської концепції. Провідною формою роботи на другому етапі було визначено індивідуальне навчання.

Третій етап – професійно-корективний – тривав 3 семестри і мав на меті залучення студентів до художнього спілкування з школярами в процесі педагогічної практики. Проекція естетичної копметентності на професійну педагогічну діяльність здійснювалася за умови прилучення до самоконтролю студентів і їх творчого самовиявлення в практиці. Для цього було впроваджено методику педагогічно-ситуативного врахування емоційно-естетичного ставлення школярів до українського мистецтва. Доповнюючи попередні, третій етап відіграв корекційну роль у розвитку естетичної компетентності студентів з позицій їх майбутньої вчительської діяльності.

Перевірка результативності проведеної дослідно-експериментальної роботи здійснювалася на основі порівняльного аналізу рівнів розвитку естетичної компетентності студентів експериментальної і контрольної груп. Зіставлення результатів усіх етапів формуючого експерименту дало змогу визначити, що співвідношення рівнів в експериментальних та контрольних групах на початку експерименту практично не відрізнялось, але наприкінці третього етапу з’явився значний перерозподіл даних: в експериментальних групах відбулося значне збільшення кількості студентів з високим рівнем розвитку естетичної компетентності – з 16,7% до 66,7%; у контрольних групах значного збільшення кількості студентів високого рівня не виявлено – з 22,2% до 38,9%. За час формуючого експерименту, у контрольній групі значна частина студентів залишилася на середньому та низькому рівнях розвитку (відповідно 50% і 11%), а в експериментальній групі ці показники знизилися – 27,8% і 5,5%. Для обробки результатів експерименту використовувався критерій (χ2) для встановлення наявності чи відсутності статистично вірогідних відмінностей між показниками контрольних та експериментальних груп. Обрахунки підтверджують об’єктивність наших висновків (допускаючи помилку, яка не перевищує 1%).

Теоретична модель професійного становлення включає в себе продуктивне вирішення ряду алгоритмів:

- формування мотивації професійного становлення особистості фахівця та розвиток потреби у самопізнанні й професійному самовдосконаленні; професійний становлення студент мистецтво

- ознайомлення з основними методиками психологічної та педагогічної самодіагностики, оволодіння методами самопізнання і рефлексії, спрямованої на професійне зростання;

- накопичення професійних знань, умінь, навичок і включення їх у реальний педагогічний процес;

- формування установки на ціннісне ставлення до педагогічної діяльності

Метою дослідження було передбачено й апробацію спецкурсу «Декоративний розпис» з подальшим оформлення результатів педагогічного експерименту. Апробація змісту та структури спецкурсу «Декоративний розпис» була проведена на базі двох груп ІІ курсу, що проходили навчання у 2009-2010 та 2010-2011 навчальних роках за денною формою навчання в Сумському вищому училищі мистецтв і культури імені Д.С. Бортнянського. В експерименті були задіяні 36 студентів з різним рівнем успішності та підготовки з фахових дисциплін. В обох групах спецкурс був вичитаний під час ІІІ та ІV семестрів. Під час періоду вивчення курсу студенти мали змогу консультуватись з викладачем з приводу виникаючих труднощів. Основною формою проведення занять було практичне групове заняття з викладачем.