Сторінка
9

Розвиток творчих здібностей молодших школярів шляхом використання української народної казки на уроках читання

Творенняказки— заключний етап роботи, хоча, звичайно, на кожному етапі є елемент творчості: під час добору і виготовлення ілюстрацій, а особливо — у ході інсценізації, коли дитина входить у предметний світ казкових образів. Для вчителя складання казок є, так би мовити, критерієм оцінки образного і мислительного розвитку дітей. Він має змогу вчасно допомогти відстаючим.

Ще в підготовчий період учитель виявляє вміння дітей відповідати на прості запитання, розповідати казки. Потім працює над розвитком уміння переказувати їх зміст — стислим, повним або творчим викладом.

У підготовчий період велику увагу приділяємо ознайомленню дітей з навколишньою природою — назвами рослин і тварин, різних предметів; багато читаємо — здебільшого народних казок про тварин. Перед дітьми виступає ляльковий театр казки. Подивившись виставу, вони наступного дня переказують казки. Робиться це так. На стенді виставляються малюнки, які послідовно відображають основні події казки; у підписах під малюнками пропущені назви зображених предметів та істот. Для початку добираємо простенькі казки, щоб зміст їх можна було передати в 3—4 малюнках. Учителька або діти, які вже вміють читати, ознайомлюють клас з підписами, і діти, користуючись малюнками, вставляють слова, яких немає в підписах. Закінчивши роботу над кожним малюнком зокрема, діти повторюють тепер уже всю казку — спочатку ті, хто може прочитати підписи під малюнками, а потім ті, хто не вміє читати — тільки за малюнками. Через деякий час на стенді з'являються малюнки за сюжетом іншої казки, в підписах до них опущені назви дій або ознаки предметів. Так поступово діти починають усвідомлювати не тільки смислове, а й емоційне значення слова.

Наступний етап (у кінці підготовчого періоду) — робота над малюнками без підписів. Тут уже — широкий простір дитячій творчій індивідуальності. А вчитель ще й ускладнює завдання, опустивши який-небудь малюнок, перервавши зміст,— треба вигадати подію, яка сталася між зображеними двома.

Закінчується робота над малюнками —починаємо розповідати казки за макетами. На фанері яскравими фарбами намальовано, наприклад, журавля, якого частує лисичка. Фігурки персонажів вирізані по контуру, малюнок позбавлений другорядних деталей. За цим епізодом треба поновити казку чи скласти її, домисливши всі події, які відбулися перед зображеною і після неї. Починаємо таку роботу з загальновідомих простих казок, потім переходимо до менш відомих і складніших.

Потім учитель пропонує кожному з дітей вдома подумати, про що б він хотів скласти казочку.

Дехто зразу обирає тему своєї казки, іншим важко, еони або мовчать, або називають уже знайомих персонажів. Протягом тижня діти радяться з учителем про теми своїх майбутніх казок. Учитель підправляє, підказує, коли треба, наприклад: котик і собака, вовк та бичок, рак, пісенька в лісі, весна і зима, розумні мишки, стукотій, ненажерлива гусениця і синичка, хто показує сни, горобчик і кіт тощо.

Щоб допомогти дітям, учитель під час прогулянок чи екскурсій звертає їхню увагу на різні навколишні предмети, обговорює з дітьми їх призначення, особливості зовнішнього вигляду — форму, колір тощо.

І ось настає той день, коли першокласник з гордістю приносить свою, придуману і власноручно записану казку. Правда, казкою її можна назвати лише умовно — дитина ще не вміє правильно побудувати речення. Але важливо те, що в цих словах вкладено сюжет майбутньої казки. Тому вчитель уважно читає «твір» учня, прагне зрозуміти думку, яку він хотів висловити. Зміст ясний. У природі ми бачили жучка-сонечко, уважно розглядали його. Хоч діти ще до школи знали, що то сонечко, та вони звернули увагу, що воно червоного кольору з чорними крапинками; дивувались, Що крапинок однакова кількість і вони розміщені у всіх однаково; бачили, що їсть сонечко, і дізналися, що воно не робить шкоди, а приносить користь, поїдаючи тлю. Після тривалої роботи учня з вчителем вийшла казка.

Складання казок нерозривно пов'язане з працею серед природи. Це — перший крок, перший етап творчості — найактивнішої розумової праці, в процесі якої застосовуються і закріплюються набуті знання, розвиваються розумові здібності. Казка — надзвичайно сильний засіб пробудження думки дитини. Під час складання казок діти підмічають, осмислюють найтонші відтінки слова. В. О. Сухомлинський відзначав, що казка робить дитину розумною, кмітливою, спостережливою, що вона— перший світ дитячої творчості.

Та треба працювати нетільки надзмістом казки, а й надзбагаченням словникового і фразеологічного запасу школярів. Інакше казки їхні будуть сухими і нецікавими. Отже, протягом усього навчання дітей в початкових класах дбаємо проте, щоб учні уміло вживали в реченнях засоби образності, щоб епітети, порівняння добирали влучно. А для цього необхідні спостереження, читання відповідних пейзажних творів, вправи з розвитку мовлення.

У 2 і 3 класах дітям набагато легше складати казки. Вони майже всі вже самі знаходять тему і зміст для майбутнього твору, правильно будують речення, вміють пунктуаційно оформити пряму мову (в лапках або з нового рядка).

Тематика досить різноманітна: протварин і рослин, про явища природи і поведінку людей тощо. Ідейний зміст став глибшим: діти вже прагнуть показати своє ставлення дозображуваного, образно висловити певну думку.

Педагогічна технологія «творчого виховання казкою» — дієвий засіб практичної реалізації особистісно орієнтованої системи навчання в початковій школі. В основу особистісної спрямованості покладено класифікацію М. Карне сфер виявлення особистісних задатків дітей: інтелектуальної, академічних досягнень; творчого мислення;спілкування і лідерства; художньої діяльності. Робота з казкою створює умови для виявлення потенційних можливостей кожного учня в одній або кількох сферах.

Серед палітри запропонованих видів діяльності школярі обов'язково прилучаються до тих, які відповідають їхнім природним нахилам і задаткам. Одночасно вони вчаться підпорядковувати особистісні потреби навчальним завданням, виконання яких потребує значних зусиль, адже обов'язково настає момент, коли вкладена праця дасть можливість якнайповніше виявити індивідуальну неповторність. Підкреслимо, що вчитель, використовуючи педагогічну технологію «творчого виховання казкою», особливу увагу приділяє розвитку творчого мислення, формуванню вмінь знаходити розв'язання в нестандартних ситуаціях, трансформувати набутий досвід з однієї сфери в іншу, стимулює здатність особистості до пізнання.

Робота над творчими вправами задовольняє наступні вимоги:

— реалізує пізнавальну потребу молодшого школяра, що ґрунтується на природних інстинктивних реакціях — "дослідницькій" та "ігровій"; потребу у враженнях, спілкуванні, самореалізації та самоактуалізації;

— втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного в пізнавальній діяльності;

— відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності;

— орієнтує не на результат, а на спосіб дії. Робота над творчими вправами здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових творчо-прикладних дій, у ході яких відбувається розвиток та діалектичне поєднання операціонального та образно-асоціативного видів мислення. Цьому сприяє організація навчального процесу у вигляді ділової гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри, — з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, плануванням дій, — лежить продуктивне спілкування вчителя з учнями й останніх між собою. У процесі ж гри для кожного учня характерні певне напруження думки, вольових зусиль, вияв емоцій. Все це допомагає дитині долати труднощі під час розв'язання певного творчого завдання, яке лежить в основі гри, підкріплює мотив досягнення і надихає на подальшу творчість.