Сторінка
5

Розвиток творчих здібностей молодших школярів шляхом використання української народної казки на уроках читання

Найважливішою характеристикою нового змісту читання є широкий жанровий діапазон творів, який включає малі форми усної народної творчості, а саме українські народні казки.

Перша і друга частини «Читанки» для 2 класу загалом містять 10 розділів. Ключем до другого розділу «Українські народні казки» є літературознавчий блок, у якому в доступній для другокласників формі розповідається про жанрові особливості українських народних казок, зокрема казок про тварин. Діти читатимуть казки, зміст і форма яких добре ілюструють елементарні, але суттєві ознаки народної казки. Зокрема, це казки з чітким сюжетом і структурним повторенням подій («Вовк та козенята», «Рукавичка», «Лисиця та їжак», «Лисичка та журавель», «Колосок» (додаток 4), «Дрізд і голуб»), відомі більшостідітей змалечку. Саме це дозволяє вчителю акцентувати увагу учнів на казці як зразку усної народноїтворчості, опрацювати до кожної методичний апарат, який має не відтворювально-репродуктивний, а діяльнісний, творчий характер.

Неважко помітити, що найпопулярніші серед дітей українські народні казки зосереджені на кардинальних виховних ситуаціях, образному обігруванні визначальних для нашого соціуму моральних і поведінкових норм шляхом моделювання картин казкової та реальної дійсності, де вони втілюються у близьких і зрозумілих дітям з психологічного боку діях та вчинках. Неперевершеним зразком демонстрації якості народної мудрості, зверненої до дітей, і відповідної соціальної поведінки є, наприклад, одна з казок про тварин "Рукавичка". По суті, тут демонструються принципи товариської взаємодопомоги, приязного ставлення до ближнього, альтруїзму, яких часто бракує сучасному суспільству. Найповніший варіант цієї казки демонструє, як одним персонажам непросто доводиться поступатися власним комфортом заради благополуччя інших, але вони йдуть на це, що далеко не завжди відбувається у реальному житті. Діти симпатизують за це персонажам "Рукавички" і розігрують казку з великим емоційним піднесенням як рольову гру, охоче її інсценують.

Бути самим собою, за будь-яких обставин зберігати власне обличчя, не втрачати почуття гідності своїм прикладом навчають персонажі більшості українських народних казок. Це, насамперед, ті твори, головні герої яких теж діти зі зрозумілими й близькими особливостями поведінки та психологією вчинків ("Телесик", "Три брати і кицька", "Про золоту гору", "Чабанець" тощо) та казки про тварин. Труднощі й перешкоди на життєвому шляху героїв казок починають сприйматися дітьми як обов'язковий атрибут життя, як бар'єр між їхніми прагненнями і вже досягнутими можливостями.

У 3 класі розділ «Усна народна творчість»охоплює кілька складових: чарівні казки, народні пісні, прислів'я і приказки, скоромовки, загадки. Зрозуміло, що питома вага кожної складової різна. У вступному слові діти читають про те, що казки, пісні, загадки, прислів'я складені народом дуже давно. Вони передавалися з вуст в уста. Тому їх об'єднують спільною назвою — уснанароднатворчість.(додаток 5)Далі у змісті розділу вони поступово ознайомлюються з кожною складовою таким чином: спочатку короткий літературознавчий блок, а потім тексти творів. У 3 класі діти читатимуть чарівні казки. У казках цього типу здійснюються дивовижні перетворення, діють герої незвичайної сили і здібностей. Три казки, що є у розділі належать до найбільш відомих. У них ознаки чарівності (дива, які чинять люди і тварини) переплітаються із звичними життєвими ситуаціями.

У 4 класі у розділі«Усна народна творчість»розширює, збагачує читацький досвід сприймання і осмислення малих фольклорних форм як уже відомих дітям (прислів'я, приказки, лічилки, загадки-скоромовки, усмішки, народні пісні), так і нових: соціально-побутові казки, легенди, притчі. Порівняно з попередніми класами тут акцентується увага на збереженні і збагаченні усної народної творчості. Завдяки письменникам, фольклористам (Олена Пчілка і Борис Грінченко) ми і сьогодні маємо це велике багатство.

Соціально-побутова казка представлена лише «Мудрою дівчиною», але, як відомо, цей твір є класичним прикладом казки цього виду. В ній, досить об'ємній, з чітким сюжетом, можна виділити такі суттєві ознаки: персонажі діють наче у звичайних умовах, однак виявляють незвичайні якості (дивовижний розум, надмірну жадібність, мстивість тощо), перемагає бідний, скривджений, розумний. Показуючи це, народ ніби говорить, як треба жити насправді, за що боротися, до чого прагнути. Казка добре проілюстрована: великі сюжетні малюнки відображають характерні риси дійових осіб, деталі побуту. Розгляд малюнків у зіставленні з відповідними епізодами тексту сприятиме кращому усвідомленню головної думки казки.

В опрацюванні українських народних казок особливого значення набуває словникова робота. Передусім вчитель має визначити, коли саме краще пояснити значення застарілих, маловживаних, діалектних або нових слів. Якщо дітям їх важко зрозуміти з контексту чи через синонімічний ряд, доцільним буде ознайомлення із тлумаченням слів до читання тексту. У процесі відповідей учнів за прочитаним слід заохочувати їх до вживання нових слів, образних висловів. Доцільною є актуалізація знань з цієї теми під час опрацювання творів інших розділів, наприклад, знайти прислів'я, що відповідає головній думці казки, зіставити народну й авторську казки тощо.

Реалізація педагогічних можливостей казни на уроках читання. У М.Горького є таке спостереження:«У світі немає нічого, що не може бути повчальним,— немає і казок, які не утримували б у собі матеріал «дидактичний», «повчання» .З цим не можна не погодитись. Справді, хто б у казці не діяв, його вчинки зрозумілі дорослим і дітям. У казці «Лисичка і Журавель», наприклад, діють звір і птах. Це незвично. Зате читачеві ясно, що приймають вони одне одного нечемно. Сюжет казки спрямований на викриття неуважності, корисливості, егоїзму. Методика рекомендує скористатися повчальністю казок.

Істотна особливість казки полягає в тому, що у казці повчальність виражена не нав'язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальовані образи, дотепні характеристики. Не позбавлена дотепності українська казка «Лисиця та їжак», у якій їжак, не повіривши хижій, але улесливій лисиці, не дав себе обдурити запевненнями, буцімто вона (лисиця) «більше не їсть м'яса, а самі овочі».

Або ще один приклад. Ось українська казка «Нехайло». Скільки в ній такого, що здатне викликати цікавість у дітей, насамперед прізвище чоловіка — Нехайло. Це ж так у народі називають недбайливих людей, ледарів. Вони діють за правилом: «нехай потім, а не зараз». Далі: оцінку діям Нехайла дає лисиця. Знаючи його як ледаря, лисиця не тривожилась і тоді, як дізналась, що Нехайло обіцяв сапою виполоти бур'ян, і у випадку, коли він вирішив узяти косу для знищення бур'яну. І тільки тоді, як він сказав, що ніде за сірниками, щоб спалити бур'ян, вона серйозно сприйняла його намір. Не утруднюючи себе, нероба, безумовно, спроможеться підпалити бур'ян. Будучи переконаною в цьому, лисиця каже лисенятам: «Це він зробить!». Тому й пропонує тікати з виноградинка. Можна сподіватись, що будова казки захопить дітей, адже неробство персонажа розкривається не людиною, а лисицею. У казках міститься значний освітній і виховний потенціал. Діти щиро переживають горе, нещастя ображених. Зокрема, вони не байдуже ставляться до загибелі вівці, кози і собаки в казці «Самому вовка не побороти». їм жаль невдачливих месників за смерть батька, брата, подруги. У цьому випадку слід не розвіювати співчуття дітей загиблим, а спрямувати їх на усвідомлення того, у чому помилка дій тих, хто не повернувся з лісу, де був вовк.