Сторінка
9

Особливості поєднання інтерактивних методів навчання з традиційними на уроках у початковій школі

Підготовка й проведення рольової гри

Вчителю при проведенні рольової гри важливо враховувати ряд принципів.

1. Гра повинна бути значима для учнів. її значимість визначається відповідністю ситуації сфері інтересів учня або особистісному плану.

2. Необхідно вибрати такі ситуації, які можуть бути вирішені в рамках уроку. Ці ситуації можна виділити за допомогою інтерв'ю або попередньої діагностики учнів.

3. Важливо правильно підібрати осіб, які будуть брати участь у грі. Керувати грою повинен вчитель.

Механізм проведення рольової гри (гри-драматизації)

1. Вчитель повідомляє тему гри, знайомить з ігровою ситуацією, висвітлює значимість запропонованої ситуація.

2. Дається інструкція про хід гри. При цьому слід переконатися, що всі розуміють її правильно, тому що свої невдачі учні часто пояснюють нечіткістю інструкції.

3. Розподіляються ролі, іноді учні відмовляються від запропонованих ролей, для цього необхідно мати запасні варіанти. На початковому етапі застосування даного методу краще не пускати ситуацію на самоплив. Якщо залишаються незайняті в грі учні класу, то їм можна дати завдання: стежити за вербальною й невербальною поведінкою учасників рольової гри, спостерігати, як вони взаємодіють, як вирішують поставлене перед ними завдання.

4. Ще раз формулюється проблема, яку потрібно вирішити. Після цього організується ситуація, розмічається простір і вводяться ролі. У рольових іграх учням надається можливість:

показати існуючі стереотипи реагування в подібних ситуаціях;

розробити й використати нові стратегії поведінки;

усвідомити й перебороти свої внутрішні побоювання й проблеми.

Активні учні діють відповідно до своїх ролей і отриманої інформації.

В ході рольової гри спостерігачі, а також вчитель не втручаються в дії учасників, але ведуть записи для наступного коментування.

5. Підведення підсумків проводиться на основі емоційно пережитих учнями суджень, фіксується реакція кожного з учасників. Вчитель викладає факти, відомості, зіставляючи їх з емоційними реакціями гравців.

Роль викладача в грі

У ході підготовки й проведення гри від педагога потрібно чимало власних зусиль, що виводять його за рамки звичайної “учительської поведінки”. Практика проведення ігор показує, що вчителю доводиться виступати як виконавець цілого ряду ролей. За аналогією зі спортивними іграми М. В. Кларин приводить деякі з них.

“Інструктор”. Роль, яка виконується на підготовчій стадії гри. Ціль - передача правил гри, прогнозування наслідків ігрових дій. Практика показує, що інструктування краще звести до мінімуму, оскільки більшість правил учні засвоюють лише в ході гри.

“Рефері”. Роль, що виконується і на підготовчій стадії, і під час гри. Ціль - підтримка гри через забезпечення дотримання ігрових правил.

“Тренер”. Роль, що бажано виконувати на підготовчій стадії. Ціль - тренування гравців до виконання ролей.

Поєднання інтерактивних методів з традиційними на уроках музичного мистецтва

Метод проектів не є принципово новим у педагогічній практиці, але, разом з тим, його сьогодні відносять до педагогічних технологій XXI століття як такий, що передбачає вміння адаптуватися у світі, що стрімко змінюється, постіндустріальному суспільству. «Кинутий уперед» – є точним перекладом слова «проект».

Робота за проектними технологіями дає неабиякий позитивний заряд енергії для розвитку творчих здібностей учнів, а ще – стимулює пошукову діяльність щодо реалізації особистості, яка намагається самостверджуватися.

Учитель має навчити учнів мислити, розмірковувати, досліджувати, робити висновки, обґрунтовувати та відстоювати свої думки. За таких умов найдоцільнішим та найактуальнішим є використання в навчанні та вихованні методу проектів, специфіка та особлива важливість якого полягає в підготовці особистості до реального життя, до співробітництва, до самостійного навчання, пошуку та використання інформації. Тобто школа повинна перестати бути лише підготовчою сходинкою до життя, вона мусить злитися з життям.

Сутність методу проектів можна було б висловити одним дуже влучним прислів'ям: скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам'ятаю, залучи мене – і я навчуся, тобто, проектне навчання створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку їх інтересів та інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з майбутнього самостійного життя, які проектують у навчанні.

Аналіз методу проектів як системи навчально-виховної роботи дає змогу стверджувати про те, що він відіграв і відіграє значну роль у розв'язанні проблеми оновлення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі.

Виниклий з ідеї вільного виховання на початку минулого сторіччя в США метод проектів увібрав у себе ідеї гуманістичного напрямку у філософії й освіті. Дж. Дьюї і його учень В.X. Кілпатрик запропонували будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня.

Російськими педагогами основи проектного навчання розроблялися практично паралельно з американськими. Невелика група педагогів-дослідників під керівництвом С.Т. Шацького працювала над проблемою впровадження проектного методу в практику навчання, уже починаючи з 1905 року. Особистий інтерес того, хто навчається, у даній діяльності, був необхідною умовою успішної роботи. Проблема мала бути з реального життя й бути знайомою і значимою для дитини. Для її вирішення необхідні як раніше отримані знання, так і ті, що тільки мають бути набуті. Учитель-консультант керує проектною роботою, спрямовуючи пошук учнів у потрібне русло й підказуючи джерела інформації Але в 1931 році цей метод був засуджений у нашій країні. У закордонній же школі він розвивався активно й досить успішно. Але й у нас, як відзначає в одній зі своїх статей заслужений учитель РФ Є.С. Абелюк, «проектна діяльність органічно розвивалася усередині педагогічного процесу задовго до того, як про неї заговорили офіційно. Коріння відродження дослідницьких проектів учнів йде у досвід гурткової роботи, що давала можливість втілити мрію творчо працюючого вчителя – викладати за власною програмою без суворої сітки годин, пробувати різні підходи й форми занять, відкидаючи те, що не задовольняє». Сьогодні ми повертаємося до методу проектів на новому етапі.

Отже, в основі методу проектів лежить креативність, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі й самостійно конструювати свої знання.

Діяльність учнів може бути індивідуальною, парною або груповою. Робота виконується протягом певного (заданого) відрізка часу й спрямована на розв'язання конкретної проблеми. Основні умови застосування методу проектів зводяться до такого:

1. Існування значимої проблеми, що вимагає розв'язання шляхом дослідницького (творчого) пошуку й застосування інтегрованого знання.

2. Значимість передбачуваних результатів (практична, теоретична, пізнавальна).

3. Застосування дослідницьких (творчих) методів при проектуванні.

4. Структурування етапів виконання проекту.