Сторінка
1

Логоритміка в системі корекції заїкання

Логопедична ритміка є одним з розділів логопедії і корекційної педагогіки. Великий вклад у вдосконалення логоритмічного виховання дітей з розладами мови внесло всестороннє вивчення аномальних дітей, їх компенсаторних процесів, а також різні реабілітаційні методики.

Логопедична ритміка, вивчаючи закономірності розвитку, виховання, а також порушення немовних психічних функцій в синдромі тієї або іншої мовної патології, узагальнюючи експериментальні дані і практичний досвід, визначає завдання логоритмічного виховання, розкриває їх суть, висуває доцільні засоби, методи і форми організації логоритмічних занять.

Найважливішим завданням, що визначає особливу значущість логопедичної ритміки як однієї з ланок логопедичної корекції, є формування і розвиток у дітей з мовною патологією сенсорних і рухових здібностей як основи виховання, перевиховання мови і усунення мовних порушень.

Актуальність даної теми полягає в тому, що на сучасному етапі дослідження існує гостра практична необхідність обгрунтувати особливості вживання логоритмічних занять для усунення недоліків моторного розвитку дітей, що заїкаються.

Виходячи з актуальності, проблема нашого дослідження полягає в тому, щоб розробити і обгрунтувати теоретичні основи формування мови у дітей із заїканням за допомогою логоритмічних занять.

Виходячи з вищевикладеного, метою даної роботі є обгрунтувати систему логоритмічних занять, направлених на розвиток моторики дітей з різними типами заїкання.

Гіпотеза дослідження: корекційна робота по подоланню заїкання за допомогою логоритмічних занять буде ефективна, якщо програма побудови цих занять будуватиметься диференційовано з врахуванням типа заїкання.

Викладена мета і гіпотеза дослідження зумовлює необхідність рішення наступніх завдань:

1.проаналізувати методичну і психолого – педагогічну літературу з проблеми використання логоритмічних занять з дітьми із заіканням;

2. Визначити роль логоритміки в системі корекційно-розвиваючої дії на усунення заїкання;

3. Виявити особливості використання логоритміки в корекційно-розвиваючій роботі по розвитку моторики;

4.Розробити і апробувати систему логоритмічних заходів щодо розвитку моторики дітей, що заїкаються;

Обєктом дослідження є процес корекції моторних порушень у дітей із заіканням.

Предметом дослідження є логоритмічне заняття як основний засіб по розвитку моторики дітей, що заікаються.

Методи дослідження:

- вивчення теоретичних джерел;

- експериментальний, який полягав у вживанні різних по складності тестів, направлених на виявлення особливостей довільної рухової діяльності з якісним аналізом їх виконання;

- динамічне спостереження за станом рухів, мови і загальної поведінки дітей, що заікаються, в процесі логоритмічних, логопедичних занять, на заняттях лікувальною фізкультурою, а також в процесі різних режимних моментів;

Практичне значення даної роботі полягає в тому, що вона може являти собою методично– практичний матеріал для музичних керівників та вчителів – логопедів, які працюють з дошкільниками із заїканням, як в спеціальних дошкільних установах, так і у масових дитячих дошкільних закладах. Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, три розділі, висновки, список використаних джерел, додатки. Загальній обсяг 36 сторінок.

Поняття про заїкання. Типи заїкання

Порушенням мови, що часто зустрічається, є заікання. За даними авторів, як радянських, так і зарубіжних, заїкаються приблизно 2 % всіх дітей.

І. А. Сікорський назвав заїкання "дитячою хворобою", підкреслюючи цим, що початок виникнення заїкання відноситься до часу формування мови у дитини(між двома - п'ятьма роками).

Заїкання - це порушення темпо-ритмічної організації мови, обумовлене судорожним станом м'язів мовного апарату.

Більшість авторів зв'язують початок заїкання з виникненням фразової мови.

Багато батьків зв'язують початок заїкання з поганим сном, поганим апетитом і змінами в характері дитини : підвищена збудливість, дратівливість або ж млявість, апатичність.

У деяких дітей одночасно із заїканням з'являється страх мови, що приводить малюка до відмови від неї. У інших страх мови розвивається поступово.

Усі вказані явища говорять про розвиток у дитини неврозу, який призводить до своєрідного порушення однієї з основних функцій мови - функції соціального спілкування.

У інших дітей заїкання спочатку буває незначним і нестійким, але з віком поступово посилюється. Перший час батьки навіть не помічають наростаючого заїкання або вважають його балощами. Таке заїкання часто виникає на тлі швидкої, безладної, такої, що захлинається мови.

Темп, ритм і плавність мови при заїканні порушуються вимушеними і раптовими перервами її течії. Причиною цих зупинок є судоми в тій або іншій частині периферичного мовного апарату : в дихальній, голосовій або артикуляційній. Найчастіше судоми з'являються на початку слова або навіть фрази. Судоми бувають двох видів: клонічні і тонічні.

Клонічні судоми проявляються в мові легким, але багатократним повторенням одного і того ж складу(зазвичай початкового складу слова, наприклад: "м-м-м-м-м-м-м-м-м-м'ячик", "па-па-па-па-па-паровоз"); тонічні судоми проявляються в мові тривалою зупинкою на початку слова(тривалість їх від декількох секунд до однієї хвилини, наприклад: "м.ячик", "авт.обус"). Слова при цьому як би із зусиллям виштовхуються тим, хто заїкається. В результаті і тих і інших судом порушується плавна течія мови. Темп мови виявляється своєрідно зміненим: той, що найчастіше заїкається говорить швидко, але швидкий темп уривається вимушеними паузами, в результаті вимова того або іншого мовного абзацу може виявитися сповільненим.

Чим частіше і триваліше судоми, тим важче заїкання. За характером судом воно ділиться на клонічне, тонічне і змішане(клоно-тонічне або тоно-клонічне – по переважаючому характеру судом). За місцем судом відрізняють дихальну, голосову і артикуляторную форми. Іноді, почавшись в одному відділі мовного апарату, судома поширюється і на інші. Найчастіше спостерігаються судоми м'язів губ і язика.

6

У іншій класифікації розрізняють неврозоподібну і невротичну форму заїкання. Неврозоподібна форма заїкання має на увазі виражений неврологічний дефект, зокрема, порушення моторики в цілому і артикуляції зокрема. При цьому можливе виникнення невротичних реакцій, але течія заїкання мало залежить від них. Діти, що страждають неврозоподібним заїканням, зазвичай пізно починають говорити, взагалі розвиваються трохи повільніше за однолітків. ЕЕГ у більшості випадків виявляє патологічне або пограничне функціонування головного мозку. При невротичній формі заїкання типово нормальне, або раннє мовне і моторний розвиток. Запинки спочатку виникають на тлі стресу, як одноразового(переляк), так і хронічного. У таких дітей відсутні виражені неврологічні порушення, їх ЕЕГ відбиває гармонійніше функціонування мозку, чим в попередній групі. При цьому вираженість заїкання украй залежить від функціонального стану: ці люди частенько майже чисто говорять в спокійній обстановці, але у разі стресу(публічний виступ, розмова з незнайомою людиною, несподівано поставлене питання) не можуть сказати ні слова із-за сильних мовних судом. Також відзначається сильна вираженість логофобії(страху мови) і уникаючої поведінки. В цілому стан цих хворих відповідає критеріям неврозу, тому для невротичної форми заїкання частіше застосовують термін "логоневроз", проте деякі автори використовують його просто як синонім слова "заїкання".