Сторінка
1
Марія Монтессорі — італійський лікар, педагог, перша італійка, що стала доктором медицини; прославилася розробкою педагогічної методики званої методика М.Монтессорі. Полягає вона на вільному розвитку дітей. На відміну від шкільної системи,де знижується активність дітей, символом цього для неї є "шкільна парта". М.Монтессорі вважала,що головним завданням освіти є підтримувати творчість дітей,забезпечення їх всебічного розвитку: фізичного, духовного, культурного і соціального. Відкрила явище поляризації уваги у дітей. В 1907 році відкрила дитячий садок Casa Dei Bambini (укр. Дім дітей)
Не багатьом ученим і педагогам пощастило за життя здобути світове визнання і повагу, як поширюються та реалізуються їхні ідеї. М.Монтессорі належить до таких постатей у світовій педагогіці. Засади М.Монтессорі - педагогіки реалізують М. Монтессорі - дитячі садки, М.Монтессорі - школи. Функціонують вони в країнах Європи, Америки, Азії, Австралії. На початку XX сторіччя такі навчально-виховні заклади діяли в нашій країні, однак згодом у зв'язку з уніфікацією типів освітніх закладів, програм і методів роботи з дітьми, а також через різку критику теорії М. Монтессорі за її невідповідність комуністичній ідеології їх було заборонено. На початку 90-х років XX століття вітчизняну Монтессорі-педагогіку відроджено. Нині в окремих дошкільних закладах України, як і Росії та Білорусії, принцип Монтессорі-педагогіки інтегруються з традиційними для вітчизняної педагогіки виховними та освітніми програмами.
Найактивнішими та найпослідовнішими серед вітчизняних спеціалістів, які започаткували суспільні дошкільні виховання в Україні були О.Дорошенко, Н.Лубенець, С.Русова.
Протягом 1920-1930-х років XX сторіччя багато навчально-виховних установ України широко застосовували елементи технології італійського педагога.
Світове визнання технологія М.Монтессорі здобула завдяки гуманістичному підходу для виховання і навчання дітей, вірі у безмежні можливості розвитку дитини, опорі на її самостійність та індивідуальність. Виховна мета цієї технології полягає в розкритті духовного та інтелектуального потенціалу дитини, засобами її досягнення є не зовнішні впливи на особистість, а спеціально сформоване середовище, своєрідна «духовна екологія».
Актуальність дослідження: Педагогіка М.Монтессорі залишається актуальною і сьогодні, завдяки гуманістичним підходам до процесу виховання та навчання дітей. Основним завданням педагогіки М.Монтессорі є спонукання дитини до гармонійного всебічного саморозвитку, що відбувається у спеціально створеному педагогом середовищі, у якому дитина займає провід роль, а вихователь лише допомагає їй у цьому.
Педагогічна діяльність Марії Монтессорі була предметом досліджень таких вітчизняних вчених як: В.М.Богуславський, І.М.Дичківської, Б.М.Жебровського, Н.Д.Лубинець,Т.І.Поніманської, С.Ф.Русової, Д.Г.Сороков, К.Є.Сумнітєльного, Ю.І.Фаусек та багатьох інших вчених Польщі, Німеччини, Франції, США та Великобританії, що не лише популяризували ідеї М.Монтессорі, а й втілювали їх на практиці. Для розкриття теми також були опрацьовані праці самої М. Монтессорі .
Мета дослідження: розкрити особливості педагогічної діяльності та ідеї системи виховання М.Монтессорі і використання системи послідовниками в Україні.
Об'єкт дослідження - педагогічна діяльність Марії Монтессорі, щодо навчально-виховного процесу.
Предмет дослідження - педагогічні погляди Марії Монтессорі, щодо навчально-виховного процесу.
Завдання дослідження:
− розглянути життєвий шлях та педагогічну діяльність М. Монтессорі;
− розкрити педагогічні ідеї Марії Монтессорі у сучасних технологіях виховання в Україні;
− виявити вплив системи М.Монтессорі на розвиток освіти в світі та Україні;
− розкрити вимоги до особистості педагога у системі виховання М. Монтенссорі.
Життєвий і творчий шлях М. Монтессорі
М. Монтессорі народилася 1870 р. неподалік портового міста Анкона, що на Адріатиці, в сім´ї військового. Батьки її були глибоко релігійними людьми, неухильно дотримувалися католицьких правил і звичаїв. У такому дусі виховувала свою єдину дочку.
Шістнадцятилітньою вона вступила до Технічної школи Мікеланджело Буанарроті з наміром здобути професію інженера. Однак невдовзі її інтереси переорієнтувалися на медицину, і Марія стала студенткою медичного факультету університету. На той час це був ризикований вчинок, оскільки вища освіта жінок не схвалювалася. У липні 1896 року М. Монтессорі отримала (перша серед жінок в Італії) диплом доктора терапії та хірургії Римського університету.
Після закінчення університету вона створила спеціальну школу, а згодом і медико-педагогічний інститут для дітей з бідних сімей і сиріт, де розробила і застосувала різноманітний дидактичний матеріал, який пізніше увійшов в історію як «Золотий матеріал» М.Монтессорі.
М. Монтессорі часто відвідувала притулки для розумово відсталих дітей, обстежувала хворих та відбирала пацієнтів для клінік. Так вона зацікавилася розумово відсталими дітьми, яких на той час утримували в загальних притулках для недоумкуватих. Паралельно з вивченням дитячих хвороб, вона ознайомлювалася зі спеціальними методами "ненормальних" дітей, що наштовхувало її на думку про ефективність "педагогічного лікування" таких форм хвороб як глухота, параліч, ідіотизм, рахіт тощо.
Те, що педагогіка має поєднуватись з медициною в лікуванні хвороб - є практичним наслідком наукового мислення того часу. Марія Монтессорі дотримувалась думки, що розумова недорозвиненість це швидше педагогічна, ніж медична проблема. Так, У 1898 р. на Туринському педагогічному конгресі педагог особливо наполягла на моральному вихованні недоумкуватих. Вона була впевнена, що розумово відсталі діти можуть успішно навчатися, якщо з ними працювати за спеціальною методикою.
З 1899 р. італійський педагог взялась за дуже складну справу - виховання й навчання розумово відсталих дітей, кинутих батьками і взятих під опіку державою. Лікар-педагог почала ознайомлюватись з першими методами виховання дефективних дітей. Так, створюючи свою методику, М. Монтессорі використала праці відомого французького психіатра Пінеля, які займають важливе місце в історії медицини. Гуманістичні ідеї й успіхи у вивченні розумово відсталих дітей стимулювати розвиток суспільної допомоги дітям з обмеженими можливостями.
Упродовж багатьох років М.Монтессорі вивчала досвід Жанна Ітара, який вперше практично довів можливість виховувати і навчати розумова відсталих дітей. Ж.Ітар висунув гіпотезу про те, що медико-педагогічне втручання може ефективно допомогти таким дітям.
На створення системи навчання і виховання М.Монтессорі вплинули також ідеї Едуарда Сегена (1812 -1880) - французького лікаря-педагога, який першим на той час створив цілісну медико-педагогічну систему щодо практичного виховання розумово відсталих дітей.
Детальніше цей досвід італійський педагог вивчала в Лондоні та Парижі, переклала і власноручно переписала, а пізніше у м.Бісетр, де працював Е.Сеген під керівництвом видатних психіатрів П.Пінеля і Ж.Ескіроля, ознайомилася з дидактичними матеріалами Е. Сегена.