Сторінка
5
На підставі цих записів М. Монтессорі створила власний метод навчання та каліграфії. Виправдавши на досвіді свою віру в метод Сегена, М. Монтессорі відсторонилася від активної роботи для відсталих дітей над "нормальними" дітьми першого елементарного класу.
Відкривається перша школа, яка знаходиться під особистою відповідальністю і керівництвом Марії Монтессорі "Будинок дитини", в якому можуть збиратися діти дошкільного віку сімей мешканців.
Головне призначення було будинку дитини в наданні піклування дітям, яких батьки не можуть їм дати, бо повинні іти на роботу. Приймали дітей у віці від 3 до 7 років. Зверталась увага на виховання, гігієну, фізичний розвиток та етичний шляхом вправ, які необхідні в їх віці.
У будинку дитини повинні були бути керівник, лікар і наглядач. Керівник розподіляє завдання. Такі будинки дитини вирішили багато суспільних і педагогічних проблем, що здавалися на той час утопічними.
Зовсім маленька дитина ще не має упевненої координації мускульних рухів, органи чуття ще недосить розвинені, трудність зосередження уваги і т.п. - все це риси, що ріднять нормальну дитину з дитиною недорозвиненою. На основі цього факту М.Монтессорі робила висновки, прийоми, що зробили можливим розвиток духовної особи нездорової дитини, можуть сприяти розвитку дитини взагалі. Багато дефектів у дітей зрозуміла педагог, наприклад, дефект мови, виникає тільки через те, що дитину посвячують самій собі в період, який є найважливішим для її розвитку - від 3 до 6 років, коли складається і зміцнюється весь організм.
Марія Монтессорі рекомендувала лікарю, який знаходився в при будинку дитини, робити кожній дитині раз на рік вимірювання голови (двох головних діаметрів голови) об’єм грудей, вагу та зріст.
Методи, які педагог застосовувала в будинках дитини, метод спостереження, включає методичні спостереження морфологічного розвитку дітей, - це свобода учнів в їх мимовільних, безпосередніх проявів. Також М. Монтессорі звернула увагу на навколишнє середовище, на обстановку і меблювання класу.
Головним нововведенням стало в меблюванні школи, скасування парт. Замість них були замовлені широкі столи на восьмигранних ніжках, по їх довгій стороні поміщалось по двоє-троє учнів. Стільці були дерев’яні, легкі витончені, дерев’яні крісла з широкими ручками. Також нововведення це умивальники, настільки низькі, що ними користувались навіть трирічні малюки. Чорні дошки були підвішені так низько, що їх було видно навіть найменшим дітям; при кожній дошці - скринька з крейдою і ганчіркою. Столики, стільці, крісла в школі М.Монтессорі були дуже легкі і легко пересувалися, що давало дитині право вибирати для себе найзручніше положення. Дитина могла розташовуватися, як їй зручно і як їй хочеться, що було само по собі зовнішньою ознакою свободи і хорошим виховним засобом.
Дисципліна в свободі це інший важливий принцип будинків дитини Марії Монтессорі. Поняття "дисципліна" відрізнялась від звичайно прийнятого. У школах дитини дисципліна заснована на волі, значить, вона повинна бути активною. Учня називали дисциплінованим, коли він умів володіти собою і вільно розпоряджатися собою, слідуючи тому або іншому життєвому принципу. Дитина вчилась рухатись, а не сидіти нерухомо, так вона готувалася не до школи, а до самого життя. З дитини вироблялась людина самостійна і така, що легко справляється з повсякденним життям.
Мета будинків дитини - дисциплінувати для діяльності, для праці і добра, а не для нерухомості, пасивності і слухняності. Тому перші прояви індивідуальної свободи з дитячих років повинно направляти таким чином, щоб у дитини поступово вироблялася самостійність.
Потрібно розвивати в дітях уміння домагатися своїх цілей і прагнень. Все це необхідно для вироблення самостійності і незалежності в дітях. Але якщо дитина чогось не робила, очевидно, не знає як це робити. Обов'язок вчителя по відношенню до дитини, згідно теорії М.Монтессорі, полягав в тому, щоб допомогти їй оволодіти всіма корисними для цього засобами.
Про нагороди та покарання італійський педагог писала: «Людина, дисциплінована свободою, починає усвідомлювати ту істинну і єдину свою нагороду, яку ніхто не може відняти у нього, - зростання його людських сил і внутрішню свободу душі».
В будинках дитини застосовувалось покарання це ізоляція дитини від решти дітей, але так, щоб вона могла бачити інших дітей. Ізольованій дитині давалися всі іграшки і предмети, які вона хотіла, його оточували турботою.
Так вона дійшла висновку, що при дотриманні режиму свободи діти можуть проявити свої природні схильності, керівнику необхідно перейти від спостереження до експерименту. Чим краще, в цьому випадку, вчителька підготовлена до експериментальної психології, тим легше їй буде вести урок.
Першою і головною властивістю уроку повинна бути стислість. Друга характерна особливість уроків в школі Марії Монтессорі - це простота, в уроці не повинно бути нічого, крім абсолютної істини. Третя якість уроку - це об’єктивність, на уроці особа вчителя повинна відступати на другий план, даючи місце тільки предмету, до якого потрібно привернути увагу дитини. Основним керівництвом для ведення уроку повинен служити метод спостереження, що включає і свободу дитини. Керівник повинен дотримуватись двох умов, по-перше, не можна сильно тиснути на дитину, повторюючи урок, і по-друге, не можна дати відчути дитині, що вона помилилася або не зрозуміла, тому що так порушується її природний стан, який необхідний вчителю для психологічних спостережень.
М.Монтессорі також звернула увагу і на харчування дитини. Правило було встановлено в будинках дитини, що діти повинні їсти тільки у встановлений час 2 рази в день: близько дванадцяти - поживний обід і легка закуска - в 4 години. Вдома дитина повинна харчуватись 2 рази: вранці і ввечері, вечірня їжа повинна бути дуже легка, щоб дитину незабаром можна покласти спати.
Гімнастика та мускульне виховання в будинкам дитини М.Монтессорі це вправи, для розвитку фізіологічних рухів, таких як: ходьба, дихання, розмова, особливо при вихованні відсталих або, тих які мають які-небудь вади дітей.
Особливості техніки виховання Марії Монтессорі полягали в розподілі стимулів: починати потрібно з небагатьох, сильно контрастуючих стимулів і переходити до декількох стимулів одночасно в поступовій градації їх до все більш тонких і непомітних.
Після розповсюдження методу М.Монтессорі в різних країнах, в тому числі і в Україні, виникали різні педагогічні оцінки суті її методики роботи з дітьми, використання дидактичного матеріалу, можливості застосовування її методу в практиці організації дитячих садів і шкіл початку XX сторіччя. Багато педагогів (Н.Д.Лубенец, С.Ф.Русова та ін.) вивчали її праці, давали їм оцінки, показували, що її методи можливо застосовувати в практиці українських дитячих садів.
Основні ідеї щодо навчально-виховного процесу італійського педагога є актуальними і сьогодні: проблема саморозвитку дитини, створення спеціальної системи виховання і навчання для успішного саморозвитку як нормальної дитини, та і дитини з обмеженими можливостями, допомога дорослого дитині у "самовихованні" і духовному розвитку.