Сторінка
4
Учитель втручається в діяльність дитини тільки в тому випадку, якщо це необхідно. Він повинен уміти проявити гнучкість: дитина звертається до вчителя як до доброзичливого помічника і керівника, як до того, хто завжди поруч в разі потреби, але головним чином, як до того хто може допомогти зробити що-небудь самостійно.
За системою М.Монтессорі клас включає дітей різного віку (зазвичай від двох з половиною до шести років). Коли дитина починає вперше вчитися, їй допомагають старші, досвідчені діти. Пізніше вона зможе допомагати іншим, маючи сформовані навчальні навички. Також дитина навчиться, як вести себе в присутності різних людей.
У різновіковій групі жодному віку не надають перевагу. Всі діти постійно перебувають у взаємодії, і єдиним домінуючим фактором є те, що вони є представниками єдиної спільноти.
Різновіковий склад класу дозволяє уникати дитячих конфліктів, соціальна ієрархія будується в природний спосіб: старший - лідер, молодший той, ким опікуються. І можливість прожити всі три ступеня - побути молодшим, середнім, старшим допомагає дитині подолати кризу віку.
М.Монтессорі розробила 5 навчальних зон і 5 напрямків:
- зона практичного життя - особливе значення для маленьких дітей. Тут розташовані матеріали, за допомогою яких дитина вчиться стежити за собою і своїми речами. Використовуючи рамки з застібками (ґудзики, кнопки, блискавки, пряжки, шпильки, шнурки, бант і гачки), так дитина навчиться самостійно одягатися. Пересипати й переливати (рис, воду), мити стіл та ін.;
- зона сенсорного розвитку - дає дитині можливість розвивати нервові закінчення: 5 відчуттів. Є матеріали для розвитку слуху, зору, нюху, сприйняття тактильних відчуттів. Тут дитина може навчитися розрізняти висоту, довжину, вага, колір, шум, запах, форму різних предметів; познайомитися з властивостями тканин. Це сприятиме розвиткові нервової системи, що прискорюватиме розвиток центральної нервової системи - мозку;
- зона математики - тут дитина навчиться рахувати, писати числа, віднімати, множити, ділити, розв'язувати текстові задачі та ін., але на все свій час;
- зона космічного розвитку - так Марія Монтессорі називала зону з матеріалами з біології, географії, анатомії та інших дисциплін. Використовуються книжки, і наочні матеріали: карти схеми і та ін.;
Монтессорі - метод відрізняється від інших: він унікальний. Він ґрунтується на розумному співвідношенні між свободою і чіткою дисципліною. Метод включає дітей у цікаву для них діяльність, надає ретельно розроблені дидактичні матеріали, які відповідають природним потребам дитини. Кваліфікований учитель забезпечує ефективну роботу з дітьми.
Система Марії Монтессорі дає дитині ґрунтовну базу для формування особистості - особистості всебічно розвиненої, відповідальної, щасливої і творчої.
Педагогічні ідеї М.Монтессорі щодо навчально-виховного процесу
Видатний італійський педагог, яка створила нову педагогіку, яка в свою чергу набула поширення в багатьох країнах світу, у тому числі і в Україні. Мету цієї педагогіки можна сформулювати таким чином: збудити в душі дитини людину, що дрімає в ній. 45 років свого життя і діяльності присвятила М.Монтессорі організації будинків дитини, пропаганді наукової постановки справи суспільного виховання.
Суть педагогічної теорії Марії Монтессорі характеризують три провідні положення:
1. Виховання повинне бути вільне.
2. Виховання повинне бути індивідуальне.
3. Виховання повинно спиратися на дані спостереження за дитиною.
Італійський педагог спираючись на дані фізіології, антропометричні характеристики дітей від 3 до 7 років, вік визначала, як творчий, тому що за спостереженнями педагога, саме в цьому віці складаються і зміцнюються всі головні сили і функції організму, педагог ставить задачу знайти засоби, щоб полегшити дитині її складну внутрішню роботу психічного пристосування, духовного зростання. Свій метод М.Монтессорі характеризувала як «науковий . по своїй суті і по своїй меті; це подальший ступінь прогресу, вихід з області фізіології, спроба застосувати те, що зроблене гігієною у області фізичного розвитку, до розвитку психічного».
Техніка методу Марії Монтессорі витікає з природного фізіологічного і психічного розвитку дитини і направлена на виховання м'язів, виховання відчуттів і розвиток мови.
У книзі "Метод наукової педагогіки, яка була застосована до дитячого виховання в Будинках дитини" М.Монтесорі підкреслювала, що педагогічний метод спостереження заснований на волі дитини, яка може бути обмежена лише інтересами колективу, а саме, що в дитині слід пригнічувати лише те, що може образити або нашкодити іншому, що носить характер грубих і неввічливих вчинків. Вся решта проявів, в якій би формі вони не виражалися, повинні дозволятися і завжди поважатися.
Італійський педагог розробила та впровадила різноманітний дидактичний матеріал, який сприяв всебічному розвитку дитини та вирізнила в методі Е.Сегена провідну роль духовного розвитку. На її думку, педагог повинен уміти віднайти в душі дитини людину, яка в ній дрімає і стати каталізатором процесу виховання або його помічником.
М. Монтессорі вважала, що дитина є активною істотою і за своєю природою здатна до самостійного розвитку і навчання. Завдання виховання - створити оточення для самовиховання. Педагог вивчала сутність дитини, а школа, на її думку, має бути лабораторією, де вивчається психічна діяльність дітей.
На початку своєї роботи над недорозвиненими дітьми М.Монтессорі почала застосовувати методи своєї теорії. Вона писала: «Я відчуваю, що методи, які я до них застосовувала, не містять в собі нічого специфічного. Я переконала, що в них полягають тільки раціональніші принципи, ніж що були в ходу раніше. Це відчуття зробилося моєю керівною ідеєю. Після того, як я залишила школу для дефектних дітей, мало-помалу я дійшла переконання, що ці методи, якби вони були застосовані до нормальних дітей, дали б дивовижні результати для розвитку її індивідуальності».
Пізніше педагог приступила до глибоко вивчення так званої виправної педагогіки, вона записалась слухачкою в університет на філософське відділення, для того, щоб познайомитися з "нормальною" педагогікою і принципами на яких вона побудована. Все це дало їй можливість зрозуміти, чому відчували розчарування, і так часто відмовлялися від роботи вихователі недоумкуватих дітей: пануючий забобон, ніби вихователь повинен стати на рівень свого вихованця, природно, веде до того, що вчитель недоумковатих дітей впадає в стан повного смутку і апатії. Він пам'ятає, що виховує дитину нижчого інтелекту, і тому не може досягти успіху; те ж буває з вихователями маленьких дітей, коли вони вважають, що виховують немовлят, і прагнуть опуститися до їх рівня, пропонуючи їм іграшку, а не рідко і дурні розмови. А потрібно уміти просто "збудити в душі дитини людину, що дрімає в ній".
У тому ж дусі висловлювався з цього приводу і Е.Сеген. М.Монтессорі читаючи його описи зрозуміла, що на першому місці його дидактичного матеріалу знаходиться духовний елемент. В заключені своєї книги Е.Сеген писав,що все досягнуте у вихованні може пропасти, якщо не буде до цього підготовлений вчитель. На його думку вчитель повинен бути красивим, з приємним голосом і що він піклувався про свою зовнішність і робив все можливе, щоб викликати до себе симпатію у дітей. Педагог повинен бути подібний до актора, тому щоб підкорити крихкі душі і виховати в них любов до краси і життєрадісність.