Сторінка
7

Логоритміка в системі корекції заїкання

Діти контрольної групи впорались із завданням на 100%.

Отже, проаналізувавши вищевикладені дослідження, можна зробити наступні висновки:

У більшості дітей із заїканням, є різноманітні і численні порушення загальної моторики, тонкої довільної моторики рук і пальців, мімічних м'язів і орального праксиса.

Переважають порушення моторної функції у формі загальної моторної напруги, скутості, уповільненої перемикаємості рухів, є порушення і у формі рухового занепокоєння, разгальмування, некоординованості, хаотичності рухів, з наявністю гіперкінезів, з широкою амплітудою виконання рухів.

Діагностичні методики дозволили виявити рівень сформованості моторної сфери дітей, що заїкаються. На основі даного обстеження було з'ясовано, що діти не впоруються із запропонованими завданнями і їм потрібна спеціально-організована система вправ, яка дозволила б сформувати у них якісно новий рівень розвитку моторної сфери, що, у свою чергу допомогло б здолати дану мовну патологію.

Диференційна методика Ричкової Н.А. Особливості змісту логоритмічних занять при диференційному підході до дітей із різним типом заїкання

Діагностичні дослідження попередньої глави показали, що діти із заїканням мають порушення моторного характеру і не впоруються із запропонованими їм фізичними або емоційно-мімічними завданнями, як роблять це діти з мовною нормою. І тому їм потрібна спеціально-організована система вправ, яка дозволила б сформувати у них якісно новий рівень розвитку моторної сфери, що, у свою чергу допомогло б здолати дану мовну патологію, а також, при організації вправ треба враховувати тип заїкання (невротичний або неврозоподібний).

Мета формуючого експерименту - формування довільної моторної сфери дітей із неврозоподібним та невротичним типом заїкання.

Задачі:

Формування статичної і динамічної координації, одночасності і виразності виконання рухів;

Розвиток артикуляційної моторики;

Формування і розвиток темпо-ритмічних характеристик моторики в цілому (загальної, тонкої, артикуляційної);

Виконати поставлені завдання за допомогою організації логоритмічних занять.

Як вже було відмічено, ефективність корекційної роботи на логоритмічних заняттях підвищиться, якщо враховувати відмінності в стані довільної рухової діяльності дошкільнят, що заїкаються, клінічно різнорідних груп. У зв'язку з цим логоритмічні заняття повинні проводитися диференційовано. На основі цього пропонується диференційована програма логоритмічних занять за Н.А. Ричковою, спрямована на формування довільної моторної сфери дітей з неврозоподібним і невротичним типом заїкання.

Згідно з цією методикою, для дітей з невротичною формою заїкання основна увага приділяється:

Вихованню точності, перемикаємості, завершеності рухів.

Особливе місце відводиться вправам на нормалізацію м'язового тонусу і використанню з цією метою різноманітного по темпу і ритму музичного матеріалу, рухових вправ.

Робота по розвитку артикуляційної моторики розпочинається з викликання по наслідуванню гласних звуків, логопед намагається при цьому зняти у дитини зайву напругу губних м'язів, викликати у неї голосні звуки, що вільно ллються. При вимовленні приголосних звуків в складі увага дитини зосереджується на голосному звуці. Заняття з дітьми, що заїкаються, з невротичною формою мовної патології не повинні бути тривалими за часом.

Діти з неврозоподібною формою заїкання потребують :

В тривалому за часом тренуванні рухових реакцій з поступовим переходом після повного засвоєння запропонованого матеріалу до іншого виду вправ.

В навчанні необхідно можливо ширше використовувати наочний показ рухових завдань;

Повторення інструкцій до повного засвоєння. Починати слід з простих ритмів і вправ, доводячи їх до досконалості; поступово переходити до вправ зі зміною темпу і ритму.

Розвиток артикуляційної моторики розпочинається з вироблення чітких артикуляційних поз. Фіксується увага на роботі мімічної мускулатури. Паралельно(за потребою) може вестися корекція звуковимови. Постановка звуків здійснюється з привертанням активної уваги дитини на процес вимовлення і сприйняття своєї мови, що включає зоровий і кінестезичний контроль. Автоматизація поставлених звуків може здійснюватися в роботі над плавним безперервним звучанням голосу в складових поєднаннях, словах і т. д.

Робота над артикуляційною моторикою для правильної постановки звуків може проводитися за методикою виховання у дітей правильної вимови М. Ф. Фомічьової(1985).

Розвиток темпо-ритмічних характеристик моторики в цілому(загальної, тонкої, артикуляційної) успішно досягається під музичний супровід, т. б. в процесі логопедичної ритміки. Логопедична ритміка є необхідною складовою в комплексній корекційній дії при подоланні заїкання.

Диференційоване проведення логоритмічних занятть, методика подання матеріалу широко представлені в роботах Н. А. Ричкової(1985, 1997, 1998)

Для досягнення оптимальних результатів логоритмічних занятть з використанням методики Н.А. Ричкової їх проводять за наступною схемою:

Ритмічна розмінка. Її завданнями є виховання дисципліни і організованості, розвиток координації рук і ніг, формування правильної осанки і навичок рухів в колективі, орієнтація в просторі, уміння міняти темп і ритм руху. З цією метою використовуються ввідна ходьба, легкий біг, чергування ходьби і бігу, стрибки, елементи фізкультурних і танцювальних рухів;

Вправи, що регулюють м'язовий тонус. Метою цих вправ є усунення напруги, скутості в м'язах. Використовуються спеціальні завдання на зміну напруги і розслаблення, що складаються з серії послідовних рухів. Залежно від звучання різних по силі звуків міняється м'язовий тонус.

Слухання музики. Тісно взаємозв'язано з вправами, що регулюють м'язовий тонус. Підбираються різноманітні за характером музичні твори з урахуванням їх емоційної дії на створення потрібного фону настрою;

Вправи для розвитку координації мови з рухом. Використовуються рухові вправи під музику з одночасним промовлянням вголос мовних завдань(складів, слів, фраз, віршованих і прозаїчних текстів), що поступово ускладнюються;

Співи. Обираються ритмічні і мелодійні пісні, в співі яких нормалізується темп мови і мовне дихання.

Гра. Рухлива гра служить закріпленням навичок, отриманих на занятті. Також в таких іграх виховуються спритність, кмітливість, швидкість рухових реакцій, орієнтування в просторі. Завершальна ходьба проводиться в спокійному темпі і ритмі.

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мови має виконання спеціальних вправ з використанням слухового контролю і ритмічних рухів(ходьба, хлопання, притопування, стрибки). Допускається відстукування ритмів ногами, відплеск руками або однією рукою по якому-небудь предмету, диригування у супроводі промовляння. Ударному складу(слову) повинні відповідати гучніший хлопок або удар ногою по підлозі, ненаголошеному, - тихий. Вправи необхідно виконувати з чіткою артикуляцією, рівномірним розподілом видиху, дотримуючись помірного і повільного темпу, синхронізуючи вимовлення і рух. Спочатку тренування поскладового ритму робиться в уповільненому темпі. У міру оволодіння навичкою темп мови прискорюється.