Сторінка
7

Методика діагностики та корекції порушень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

Діти 4–5 місяців наслідують не тільки дорослих але й інших дітей. Гуління в цьому віці перетворюється на самостійну діяльність дітей. Створюються сприятливі умови і можливість для подальшого розвитку наслідування звуків.

З 5 місяців батьки повинні стимулювати белькіт, викликати у дітей відповідні звуки. Для цього потрібно вимовляти за дитиною звуки «а-а-а», «е-е-е», перегукуватися з нею, намагаючись, щоб дитина ще раз повторила ці звуки. У розмові з дитиною вимовляти окремі склади: «мама», «ба-ба», викликати слухове зосередження та наслідування цих складів.

Після 7 місяців, як радить І.М. Коннікова, необхідно змінити контакт дорослого з дитиною, перевести емоційне спілкування на «ділове». Вводиться більш ускладнений прийом – змістове спілкування з приводу якоїсь образної іграшки. Наприклад, дорослий показує собачку, називає її «гав-гає» – собачка, показує з нею різні дії, називає її словами: «Собачка сидить: гав-гав. Собачка йде: топ-топ. Собачка гавкає: гав-гав». Після цього іграшка ховається. Вихователь пропонує дитині покликати собачку, стимулює до вимови слова: гав-гав, дай, йди – йди, на, топ-топ.

На ' кінець першого року життя, за даними досліджень Н. Аксари ної і М. Кольцової, слово для дітей стає «сигналом сигналів», що дає можливість навчати їх перших усвідомлених слів. Самостійне використання дитиною слів формується не відразу, а під впливом спільних дій дитини і дорослого поетапно: а) розуміння слів дорослого, повторення слів за дорослим; б) самостійне використання слів дитиною в усвідомленій ситуації.

Прийоми навчання дітей перших усвідомлених слів описані Г.М. Ляміною. З-поміж них, словесне позначення дорослим предметів та іграшок, що викликали у дітей інтерес.

Досить часто ми зустрічаємося з таким явищем, коли діти першого року життя добре розуміють слово, але вимовити його не можуть, оскільки воно є важким для них за своїм звуковим складом. У цьому зв'язку Г.М. Ляміна рекомендує такий педагогічний прийом, як називання дорослим поряд із правильним словом його спрощену вимову (кішка – кигір, годинник – тік-так, машина – бі-бі, півник – ку-ка-рі-ку, собачка – гав-гав). Це дає можливість активізувати мовлення дитини і поступово підводити її до вимови правильних слів (уже на першому році життя).

Перші усвідомленні слова з′являються у дітей на віковому відрізку від 8 до 12 місяців. Ці слова безпосередньо не залежать від лепету дитини, оскільки за ними стоїть вже певне значення. Для дитини оволодіння словом – складна діяльність, тому в їхньому мовленні не відразу з′являється таке слово, яке ми чуємо в мовленні дорослих. Спостереження за дітьми раннього віку дали змогу вченим встановити певну послідовність в оволодінні першими словами. Спочатку дитина засвоює слово-склад, вона «начебто вибирає один склад, який є представником всього слова». (І.А Сікорський). Наприклад: па (шапка), кря (качка), ба (лампа). Слідом за односкладовими словами з′являються двоскладові, які дитина утворює повторенням першого складу, наприклад бо – бо (боляче). На прикінці першого року життя дитина починає створювати слова з двох різних складів: а-па (впав) ба – бу (бабуся).

Перші слова дитини досить специфічні. Між словами дорослих і дитини існує фонетична відмінність. Це можуть бути слова, що зовсім не схожі на слова дорослих: акаба (шапка), уривки слів дорослих: ко (молоко), спотворені слова дорослих, слова-звуконаслідування: киць-киць, ту-ту~) І /Перші слова дітей відрізняються багатозначністю, дитина ^ сшв*відносить слово не з одним, а з кількома предметами (ana – шапка, комір, хутро, рукавиці). Багатозначні слова можуть об'єднуватися за функціональними ознаками бі-бі (усе, що їздить), за місцем знаходження тіл (усе, що лежить на столі), за зовнішньою схожістю-кх (усе пухнасте й хутряне), за звуконаслідуванням. Самостійне мовлення дітей до півтора року ще не є активним засобом спілкування за власною ініціативою, здебільшого вил ов – ляння слів стимулюють дорослі. Це підготовчий період у становленні мови дітей, на орлові якого відбувається подальший розвиток дитячого мовлення.

При неправильному мовному вихованні на цьому етапі може вішикнути педагогічна занедбаність, що призводить до відставання в розвитку мови дітей.

Другий рік життя – період інтенсивного і швидкого розвитку мовлення дітей. Упродовж другого року життя відбувається подальший розвиток мовлення в таких напрямах: а) розвиток розуміння мовлення дорослих; б) формування функції узагальнення в мовленні; в) збагачення і активізація словника; г) розвиток здібності наслідування і вдосконалення звуковимови; д) формування граматичної будови рідної мови. Розглянемо кожний з цих напрямів.

Розуміння мовлення дорослих. На початку другого року життя, в 1 рік і 2–3 місяці дитина починає швидко встановлювати зв'язок між словом і предметом, відбувається подальше розуміння мовлення дорослих («дай ручку», «візьми», «сядь», «встань»). Насамперед діти розуміють дії, що пов'язані з доглядом за дитиною, та свої власні дії (відкрий рот, закрий очі, похитай голівкою, підніми суконьку, посади ведмедика і т. ін.) в певній конкретній ситуації. У цьому зв'язку потрібно розширювати запас слів, що їх зрозуміла б дитина, у простих, зрозумілих для дитини побутових ситуаціях.

До 1 року 3–4 місяців діти повинні знати своє ім'я, імена близьких людей, назви предметів побуту, що найбільш часто вживаються у процесі догляду за дитиною, засоби руху, назви декількох тварин і рослин найближчого довкілля. Розуміти слова, що означають частини тіла людини (руки, ноги, голова, очі, ніс, рот, вуха) і тварин. Діти повинні також розуміти слова, що означають дії в побутових процесах (умиватись, одягатись, їсти, пити, спати, гуляти і т. ін.), окремі побутові (лягай, сідай, будемо одягатися) та ігрові (будемо грати, зніми, одягни, прокоти, склади) дії.

Поступово розуміння мовлення виходить за межі конкретної побутової ситуації. Діти починають розуміти запитання дорослого: «Де?» («Де собачка?», «Де ляля?», «Де тьотя Оля?»), вони правильно реагують на запитання, знаходять і подають потрібний предмет чи об'єкт.

У зв'язку з подальшим розвитком розуміння мовлення на другому році життя необхідно звертати увагу дітей на назву якостей властивостей, стану, ознаки знайомих предметів (великий м'яч, маленька лялька, червоний м'яч, червона машина, солодке яблуко і т. ін.

В 1 рік і 3–4 місяці діти вже розуміють прості речення, з якими до них звертається дорослий, передають словами смислові відношення між предметом і дією, предметом і його властивістю; розуміють окремі пояснення дорослого.

На другому році життя з'являються трискладові й чотирискладові слова. Спілкування дітей з дорослим виступає тепер у формі вимог і бажань, які висловлюються словами «дай», «на», «ам-ам». До півтора року в активному словнику дитини налічується ЗО-40 слів. Перші слова дитини досить специфічні. Між словами дорослих і дитини існує фонетична відмінність. Це можуть бути слова, що завсім несхожі на слова дорослих: акаба(шапка), уривки слів дорослих: ко (молоко), спотворені слова дорослих, слова – звуконаслідування: киць – киць, ту – ту.