Сторінка
13

Методика діагностики та корекції порушень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

Для якісного аналізу експериментальних даних було використано оціночні критерії виконання поданих завдань, розроблені для кожної вікової категорії дітей окремо, що дало можливість визначити загальні рівні розвитку мовлення малюків раннього віку. Стан сформованості мовлення в обстежених дітей нами розподілено за трьома рівнями (Табл.2 1.).

Таблиця 2.1. Показники загального рівня мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

Високий рівень розвитку мовлення (вікова норма) виявлено у 3-х дітей (27% від 11) віком 1 р. 1 м. – 1 р 3 м., у 4-х (40% від 10) – віком 1 р. 4 м. – 1 р. 6 м., у 15-ти малюків (48% від 31) віком 1 р. 7 м. – 2 р., у 6-ти (33% від 18) віком 2 р. 1 м. – 2 р. 3 м., у 7-ми (33% від 21) віком 2 р. 4 м. – 2 р. 6 м. та у 14-ти дітей (50% від 28) віком 2 р. 7 м. – 3 р.

Середній рівень розвитку мовлення (уповільнений темп розвитку мовлення) наявно в 4-х дітей (36% від 11) віком 1 р. 1 м. – 1 р 3 м., у 3-х (30% від 10) – віком 1 р. 4 м. – 1 р. 6 м., у 10-ти малюків (32% від 31) віком 1 р. 7 м. – 2 р., у 7-ми дітей (39% від 18) віком 2 р. 1 м. – 2 р. 3 м., у 11-ти (52% від 21) віком 2 р. 4 м. – 2 р. 6 м. та у 13-ти дітей (46% від 28) віком 2 р. 7 м. – 3 р.

Низький рівень розвитку мовлення (затримка мовленнєвого розвитку) виявлено нами у 4-х дітей (36% від 11) віком 1 р. 1 м. – 1 р. 3 м., у 3-х (30% від 10) – віком 1 р. 4 м. – 1 р. 6 м., у 6-ти малюків (19% від 31) віком 1 р. 7 м. – 2 р., у 5-ти дітей (28% від 18) віком 2 р. 1 м. – 2 р. 3 м., у 3-х (14% від 21) віком 2 р. 4 м. – 2 р. 6 м. та у 1-го малюка (4% від 28) віком 2 р. 7 м. – 3 р.

Таким чином, ми отримали такі результати: мовленнєвий розвиток 49 (41% від 119) малюків раннього віку відповідав високому рівню, у 48 дітей (40% від 119) – середньому і в 22 малюків (19% від 119) рівень сформованості мовленнєвої функції відповідав низькому рівню. Результати дослідження анамнестичних даних дали можливість виділити серед дітей з порушеним темпом формування мовленнєвої функції такі групи: діти з відхиленнями мовленнєвого розвитку резидуально-органічного генезу – 44 (63% від 70 малюків); діти з відхиленнями мовленнєвого розвитку психогенного генезу – 5 (7% від 70); діти з відхиленнями мовленнєвого розвитку внаслідок соматичної ослабленості – 9 (13% від 70); діти з відхиленнями мовленнєвого розвитку не з’ясованого генезу – 12 (17% від 70).

Якісний аналіз стану сформованості мовлення в обстежених дітей виявив у більшості з них значне відставання розвитку імпресивного та експресивного мовлення.

Одержані результати дали підставити не тільки констатувати незадовільний стан сформованості мовленнєвої функції в дітей раннього віку, а й стали підставою для розробки змісту та методики корекційно-розвивального навчання, спрямованого на подолання затримки мовленнєвого розвитку зазначеної категорії дітей.

У процесі теоретичного аналізу спеціальної науково-методичної літератури та результатів констатувального етапу експериментального дослідження нами було зроблено припущення, що за умови спеціально розробленої методики стимуляції й корекції мовлення дітей раннього віку можна якісно підвищити їх загальний рівень мовленнєвого розвитку.

Під час розробки методики роботи з дітьми раннього віку ку ми керувалися положеннями про закономірності мовленнєвого розвитку дітей раннього віку (А.М.В.І. Бельтюков, Л.С. Виготський, О.М. Гвоздєв, Д.Б. Ельконін, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія, Ф.О. Сохін, Т.Н. Ушакова), згідно з якими мовлення дитини розвивається в результаті генералізації мовних явищ, сприйняття мовлення дорослих та власної мовленнєвої активності; орієнтування дитини в мовних явищах створює умови для самостійного розвитку мовлення; провідним завданням під час розвитку мовлення є формування мовних узагальнень й елементарного усвідомлення явищ мови та мовлення. В основу розробленої методики було покладено одне з провідних положень про те, що мовленнєві порушення в ранньому віці є зворотними, це зумовлено значною пластичністю дитячого мозку, і своєчасно надана допомога у більшості випадків дозволяє попередити тяжкі форми мовленнєвого недорозвинення (Л.О. Бадалян, Л.С. Виготський, Л.Т. Журба, В.В. Лебединський, О.М. Мастюкова, І.А. Скворцов, О.В. Тимоніна).