Сторінка
11

Методика діагностики та корекції порушень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей раннього віку

Зміст мовленнєвого розвитку

Третій рік життя

Звуковимова, З'являється вимова складних за артикуляційним устроєм звуків. Проте процес автоматизації правильної вимови звуків рідної мови досить тривалий і складний, тому поруч з правильною звуковимовою трирічна дитина вживає й спотворену.

Словник. Активний і пасивний словник дитини збагачується словами, пов'язаними з різними сферами життя, – природою, предметами, людьми, самою дитиною (її зовнішністю, якостями, результатами діяльності). Особливий інтерес трирічна дитина виявляє до означення компонентів природи (кішка, собака, півень, ворона, вовк, лисиця, море, кит-риба, тигр тощо); основних звичок, відмінностей та особливостей її представників; оцінки та висловлювань свого ставлення до них. Елементи словотворення та словозміни часто відбуваються на основі природної тематики (сонечко, зірочка, зайчик, білочка, вовчисько). Дитина називає місцезнаходження об'єктів, розповідає про них, висловлює свою думку про ті з них, які її зацікавили. У побуті малюк здатний визначити розмір предметів, основні властивості, кількісну характеристику, місцезнаходження відносно себе. Оскільки саме в цьому віці урізноманітнюються види діяльноситі дитини, вона охоче оволодіває поняттями, пов'язаними з образотворчою, конструктивною, музичною, ігровою діяльністю. У її активному мовленні переважають іменники та дієслова.

Граматична будова мовлення. У віці трьох років дитина починає інтенсивно використовувати мовлення у різних життєвих ситуаціях. Вона користується фразовим мовленням; у неї проявляється інтерес до промовляння ритмічних малих фольклорних форм, схильність до римування. Власне мовлення дитина активно супроводжує ритмічними рухами, мімікою, жестами, ходою. Опановує елементи граматичної будови через мовлення дорослих, наслідуючи його. Мовлення поступово виконує плануючу функцію. Із задоволенням слухає читання та переказування художніх і фольклорних творів, періодично порівнюючи чи відшукуючи на ілюстраціях озвучені дорослим події; здатна сприймати без ілюстративного підкріплення короткі твори.

Комунікативна активність. У кінці третього року життя дитина може оцінити себе за зовнішніми змінами: відповідно до нового одягу, використанням речей дорослих, порівняно з іншими дітьми. Подібної позитивної оцінки вона очікує і від дорослих. Кількість та якість її запитань, адресованих дорослому, неухильно збільшується. Основною формою спілкування дитини з оточуючими людьми є діалогічне мовлення. Однак поступово малюк починає пробувати себе й у монологічному мовленні. Будуючи висловлювання, адресоване партнеру по спілкуванню, дитина надає йому різноманітних інтонаційних та смислових відтінків: просить, закликає, констатує.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі»

Завдання розвитку

У першій половині першого року життя, створити передумови для виникнення та розуміння мовлення. Дорослий заохочує маля до агукання, белькотання, наслідування складів та слів дорослого, формувати сприйняття різної тональності людського голосу, встановлювати зв'язок між предметом і словом.

У другій половині першого року життя:розвивати вміння дитини розуміти дорослого, прислухатися до звуків його голосу, реагувати на словесні звертання, виконувати за вказівкою найпростіші дії, наслідувати склади та прості слова, виявляти бажання спілкуватися з рідними, дослухатися до словесних звертань, активно звертатися до дорослих, використовуючи звуки, жести, засвоєні слова.

Розвиток слухових відчуттів та вміння правильно вимовляти звуки та слова. Передбачається вивчення стану мовленнєвих умінь дитини, визначення індивідуального змісту роботи з нею. Важливо навчати малюка слухати, чути й розрізняти: інтонації голосу дорослого (лагідну, суворішу, веселу, наказ /вимогу/, запитання тощо); звуки природи (шум вітру, дощу, гавкання собаки, нявкання кішки, щебетання пташок, кукурікання півня тощо); музичних інструментів (розрізняти повільну й швидку гру, гру на сопілці, піаніно тощо); чути наголоси у словах; розвивати мовне дихання проспівуванням голосних звуків; розвивати фонематичний слух: розрізняти слова, що різняться одним звуком, та співвідносити їх з предметами (чашка – кашка, кішка-мишка – мушка); вчити слухати ритмомелодику поетичного мовлення (потішок, забавлянок, віршиків); вловлювати римовані закінчення в словах у кінці рядків віршів («Заглянуло сонечко у моє віконечко»).

Збагачення словникового запасу. Словниковий запас дітей поповнюється за рахунок слів, пов'язаних з різними сферами життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам». Цей процес відбувається за рахунок повідомлю – вальної функції (показ дорослим предметів, об'єктів, явищ, дій та їх називання); відтворювальної, репродуктивної (дитина наслідує дорослого, повторюючи за ним окремі слова, словосполучення); продуктивної (дитина вживає у власному мовленні раніше засвоєні слова та словосполучення, що пов'язується з розвитком граматичної будови мовлення та комунікативною активністю).

Сфера життєдіяльності «Природа»

Природа планети Земля. Дитина здатна розрізняти й називати чотири стани погоди: світить сонце, дме вітер, іде дощ (сніг), хмари затулили сонце; компоненти природного довкілля та їхні якості: пісок сухий (мокрий), вода тепла (холодна), ґрунт (глина) сухий, твердий, мокрий, м'який; сніг (лід) холодний; породи дерев (береза, каштан тощо); квіти (троянда, айстра).

Природа Космосу. На темному небосхилі помічати Місяць (круглий, серпик), багато зір, які блищать (Місяць один, а зірок – багато)', визначати, що вони далеко; впізнавати їх зображення у книжках.

Сфера життєдіяльності «Культура»

Предметний світ. Означати словами знайомі предмети (одяг, взуття, посуд, меблі, предмети гігієни) та основні якісні ознаки, дії з ними; визначати словом мету дії; вживати назви деяких продуктів, страв (хліб, ковбаса, суп, борщ, каша, млинці /млинчики/, сирники, печиво, тістечка, цукор, цукерки, морозиво)-, дій, що супроводжують споживання їжі (їсти, жувати, пережовувати, ковтати).

Сфера життєдіяльності «Люди»

Сім'я. Родина. Вживати слова, якими позначають імена батьків, рідних дорослих і дітей; пестливі назви членів родини (мамуня, мамонька, татко, татусь, дідусь, бабуся, бабусенька); назву своєї вулиці.

Інші люди. Вживати слова, якими позначають спорідненість (рідний, знайомий, чужий); імена вихователів, знайомих дорослих.

Сфера життєдіяльності «Я Сам»

Я-фізичне. Вказує, називає різні частини свого тіла; має уявлення про слова, якими означають їхні функції (око бачить, ніс нюхає, вухо чує, руки діють тощо); називає основні рухові дії (ходжу, бігаю, стрибаю, катаюся тощо); орієнтується у назвах свого стану (здорова, хвора); може назвати кілька безпечних та небезпечних для здоров'я і життя прикладів поведінки.

Я-психічне. Знає своє власне ім'я, свої та інших прізвиська; розуміє та адекватно реагує на слова дорослого, пов'язані з її бажаннями, переживаннями, думками, інтересами.

Я-соціальне. Називає імена значущих дорослих та однолітків; вживає слова, спрямовані на налагодження контактів з ними («Давай пограємо», «Допоможи мені», «Візьми мою іграшку» тощо); використовує ввічливі слова, слова-виба – чення.