Сторінка
22
При цьому, соціально-економічні перетворення, що відбулися в Україні за останні роки, обумовили істотні зміни соціального середовища, що оточує молодь Більша частина дорослого працездатного населення виявилася поза виробництвом, засоби існування родини добуваються випадковими заробітками, роботою на дачі, городі й т.д. Знизилося значення колективної суспільно корисної праці, підсилилася важливість індивідуальної праці для існування родини. Відсутній вплив робітничого класу на особистість, що формується. Негативний вплив на учнів ПТНЗ роблять підлітки групи ризику, неблагополучні родини, частина програм засобів масової інформації й відеопродукції. Звузилася шкільна база організації трудової діяльності учнів, у тому числі трудового виховання, що веде до того, що в ПТНЗ приходять підлітки не готові до робочої діяльності.
У цьому змісті для викладачів сучасних ПТНЗ безцінним є досвід В. О. Сухомлинського, що розробив психолого-педагогічні основи трудового виховання школярів у різних видах трудової діяльності, переконливо показавши, яким образом формується позитивна мотивація щодо будь-якого виду праці в кожного школяра. Він розкрив зв'язок між мотивацією й вибором способу дії в конкретних умовах повсякденної праці, здійснюваного учнями, послідовно, у певній системі, розробленої педагогічним колективом.
Педагогічна спрямованість трудової діяльності школярів проявляється:
1. У відповідному педагогічному інструментуванні організованої трудової діяльності, щоб стимулювати інтерес до неї, вироблення соціально значимих установок і мотивів, що в кінцевому результаті спричиняє формування в учнів готовності до діяльності.
2. Учитель може допомогти в правильному розміщенні сил учнів, забезпечити чергування видів діяльності й виконуваних функцій, щоб кожний школяр міг освоїти позиції керівництва й підпорядкування й органічно включитися у відносини товариського співробітництва.
3. Велике значення має своєчасне коректування трудових дій учнів, їхнє стимулювання до вольової напруги за допомогою таких методів, як змагання, заохочення результатів праці в різних формах.
4. Незалежно від виду трудової діяльності необхідно формувати в учнів культуру праці. В основі її лежить ряд умінь: уміння планувати майбутню діяльність, раціонально використати час, тримати в порядку робоче місце, ощадливо й дбайливо звертатися з матеріалами й знаряддями праці. Культура праці припускає розумне сполучення праці й відпочинку, перемикання різних видів діяльності, забезпечення високої якості роботи. Важливо допомогти учням у розвитку таких організаторських умінь, необхідних у трудовій діяльності, як цілісний погляд на майбутню діяльність, бачення її найважливіших напрямків, правильне визначення етапів роботи, облік її результату, аналіз трудового процесу й грамотне оформлення ділової документації.
5. У спільній праці учні здобувають досвід морального поводження, досвід спілкування з іншими людьми. Різні організаційні форми колективної праці по-різному впливають на характер взаємин у праці, на відношення учнів до праці, на самооцінку позиції школяра в праці. Від учителя залежить педагогічна спрямованість моральних оцінок і самооцінок учнів, їхнє відношення до успіху товаришів, до оточуючих людей, до результатів праці.
У праці в учнів розвиваються такі морально-вольові якості, як працьовитість і дисциплінованість, завзятість і наполегливість, творча ініціатива й самодіяльність.
У праці формується цивільна самосвідомість, почуття причетності до загальної праці народу й таке відношення до праці, за умови, що воно сформовано у випускників ПТНЗ швейного профілю, безумовно буде сприяти підвищенню рівня їхньої конкурентноздатності на сучасному ринку праці України
Сучасний педагог, майстер професійного навчання, що працює в сфері професійно-технічної освіти повинні пам'ятати, про те, що досвід виховання робочих швейників говорить про необхідність розглядати виховання, навчання й розвиток як рівноцінні складові підготовки фахівця швейної промисловості.
Останній компонент, будучи прикордонним між двома попередніми, сполучає в собі властиві їм характеристики, оскільки в процесі розвиваючого навчання виховуються нові особистісні якості учнів Це поділ умовний, тому що на практиці всі сфери освіти тісно зв'язані між собою. Але оскільки організація, форми, методи навчання й виховання мають свою специфіку, для пояснення сутності виховання варто розглянути окремо цю педагогічну категорію, усвідомити її змісти, мети й завдання в контексті сучасних соціально-економічних перетворень у нашій країні.
У зв'язку з реформуванням освіти й зміною освітньої парадигми проблема виховання на всіх освітніх рівнях стоїть особливо гостро. Сучасні реалії вузівського життя свідчать про те, що в пострадянському освітньому просторі виховний компонент як рудиментарний орган старої системи втратила свою значимість, нова ж парадигма виховання ще тільки складається й знаходить нові аксиологічні змісти. У цій прикордонній ситуації виховні процеси ослаблені й в основному залежать від волі й майстерності педагогів, кураторів, ініціативи адміністрації й традицій конкретного навчального закладу.
У процесі розвитку суспільства змінюється зміст виховання, але завжди як суб'єкт виховання педагогіка розглядає людину, а виховний вплив спрямований на його вдосконалювання. Це дає підставу визначити феномен виховання як перетворюючу діяльність педагогів-вихователів, спрямовану на зміну свідомості, світогляду, психології, ціннісних орієнтацій, знань і способів діяльності особистості, що сприяє її якісному приросту й удосконалюванню. Мети виховання - це очікувані зміни в колективі або особистості, здійснювані в процесі реалізації системи виховних дій.
Таким чином, соціально-історичний досвід дозволяє визначити головну мету виховання як формування гармонійно й всебічно розвитої особистості, підготовленої до ініціативної соціальної й професійної діяльності у швейній промисловості й у сучасному суспільстві, особистості, здатної розділяти й пре множити його цінності.
Мети виховання визначають його зміст, методи й засоби, оптимальна взаємодія яких повинна забезпечувати шуканий результат. Виховання - багатофакторний процес, що залежить від ряду об'єктивних і суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів варто віднести соціально-історичні особливості, культурні традиції країни, прийняту в ній систему освіти, до суб'єктивних - особистісні якості педагогів, рівень їхньої педагогічної майстерності, психологічні особливості й ціннісні орієнтації учасників виховного процесу.
Опираючись на минулий досвід, критеріями вихованості учнів ПТНЗ можуть служити:
рівень працьовитості, любові до професії, прагнення до самовдосконалення
• ступінь оволодіння загальнолюдськими гуманістичними домінантами;
• оволодіння етичними нормами й естетичними цінностями суспільства як основою соціальної й професійної діяльності, особистісних оцінок і вчинків;
• рівень і ієрархія якостей особистості, придбаних у процесі виховання