Сторінка
3

Теоретичні основи позакласної роботи з іноземної мови

Розуміння прослуханої розповіді або прочитаного тексту шляхом переведення на російську. Причому вчитель повинен в цьому випадку запитати спочатку найслабкішого учня, потім середнього і, якщо останній не усе розповів, то запропонувати хорошому учневі додати до того, що було вже сказано до нього. Вчителі на уроці перевіряють розуміння, запитуючи слабких учнів: якщо вони дадуть відповідь правильно, якщо вони зрозуміли, то, як правило, інші учні будуть в змозі викласти той або інший матеріал. До наступного етапу роботи з усної мови ми можемо віднести засвоєння і вживання в мові слів і виразів, що відносяться до лексики класного ужитку.

До кінця року в 5-му класі учні повинні самі під керівництвом вчителя на уроці давати і виконувати розпорядження. Це робиться зазвичай таким чином: вчитель викликає двох учнів і пропонує одному з них вимовляти окремі пропозиції - накази, а інший - повинен їх виконувати. Крім того, учні до кінця року в 5-му класі і з початку року в 6-му класі повинні уміти ставити по-англійські питання, приблизно, такого типу:

May I come in?

May I go to my place?

Shall I read?

Shall I write?

Shall I count?

Shall I clean the blackboard?

У старших класах ця робота триває, і збільшується кількість виразів у міру накопичення лексики. Нам представляється, що в старших класах учень зобов'язаний подібні питання ставити англійською мовою, і вчитель повинен засуджувати тих учнів, які намагаються вимовляти їх російською мовою, аж до зниження учневі оцінку за відповідь.

Наступним видом роботи усної мови з учнями ми рахуємо побудову питань і відповідей. Відомо, що в повсякденному житті найбільш поширена діалогічна мова (тобто питально-відповідна форма), а монологічне мовлення зустрічається значно рідше. Від того, наскільки правильно буде проведена робота по постановці питань і відповідей на них, залежатиме надалі уміння учня говорити іноземною мовою. Вже в 5-му класі вчителя навчають учнів трьом типам питань (загальний, альтернативний і спеціальний) і відповідям на них.

Вчителеві, що працює в 5-му класі, рекомендується мати в збільшеному виді картинки, зображені в підручнику 5 класу. Зазвичай вчителі беруть альбом великого формату і просять учня старшого класу, який непогано малює, намалювати картинки (ілюстрації), дані в цьому підручнику. Таким чином у вчителя є в збільшеному виді усі ілюстрації до підручника 5-го класу, які потрібні для проведення питально-відповідної роботи. Вчитель, показуючи ту або іншу картинку, ставить по ній питання типу:

Is this a book?

Is this a book or a pen?

What is this?

Учні відповідають на ці питання. Коли така робота проведена з учнями, вчителі використовують такий прийом. Кожен учень 5-го класу зобов'язаний мати на уроці англійської мови намальовану їм самим картинку, що зображує один з предметів, назва якого усім учням класу відома (узято з лексики 5-го класу). Коли ж вчитель викликає учня відповідати, останній бере з собою свої картинки і ставить по них питання класу. Можуть бути також викликані два учні, і тоді один ставить питання, а інший йому відповідає. Така елементарна питально-відповідна форма може протікати таким чином.

Перший учень: Is this a cat?

Другий учень: No, it is not.

Перший учень: Is this a dog?

Другий учень: Yes, it is.

Перший учень: Is this a cat or a dog?

Другий учень: It is a dog.

Перший учень: What is this?

Другий учень: It is a dog.

Перший учень: Take this dog.

Другий учень бере.

Перший учень: Give it to me.

Другий учень подає і так далі.

Таким чином може бути проведена робота, коли один учень викликаний до столу учителя. На столі учителі мають бути відібрані до 10 картинок з тих, які підготував кожен учень класу, і викликаний учень, звертаючись до класу, ставить таке питання: What is this?. Учень з класу повинен відповісти.

Потім він же (чи інший викликаний учень) може задавати іншого типу питання: Is this a cat?. Причому учні можуть ставити питання, що вимагають як позитивний, так і негативних відповідей, якщо на картинці зображене не те, що запитують. Можна викликати іншого учня, який би поставив питання такого типу: Is this a cat or a dog? і так далі. Цей же прийом може бути і інакше. Окремі учні класу показують свою картинку і по черзі запитують викликаного до столу учня: What is this? Учень, що стоїть біля столу, дає відповідь: It is a cap. It is a book. Як видно з викладеного вище, питально-відповідна форма проводиться на матеріалі підручника. Але треба, що цілий ряд вчителів вже з 6-го класу вимагали від учнів уміння ставити питання товаришам не лише за текстом, але і не за текстом.

Слід сказати, що в школах на уроках англійської мови мав широке поширення цікавий прийом роботи, який зазвичай використовувався, починаючи з 7-го класу, аж до 10 класу. Це так звана гра в перекладача. Вчитель викликає учня до столу і говорить, що це наш перекладач (interpreter). Він знає дві мови: російську і англійську мову. Учні класу - це, ну, скажімо, англійська делегація, а вчитель знає тільки російську мову.

Починається гра. Вчитель просить запитати Іванова (будь-якого учня з класу): Скільки Вам років?, Де Ви живете? і так далі. Перекладач перекладає англійською мовою питання, а учень з класу відповідає по-англійськи (клас має право говорити тільки англійською мовою). Таким чином, через перекладача пропускається уся серія питань, перевірка яких потрібна для вчителя на цьому уроці. Цей прийом успішно сприяє роботі по розвитку навичок говоріння, підвищує інтерес учнів до англійської мови. Кожному учневі хочеться стати хоч на декілька хвилин перекладачем.

Теми для розвитку навичок говоріння учнів можуть бути приблизно такими: “Сім'я”, “Школа”, “Відвідування кіно” (театру, концерту, музею і так далі), “Відвідування хворого друга”, “Як проїхати по місту”, “Подорож” (окремо поїздом, морем, на літаку і так далі). Нам представляється, що кожна тема з говорінню повинна складатися з лексики і фразеології, питань і відповідей, діалогу, короткої розповіді, розповіді по картинці (у окремих темах), уривки прози або вірша для заучування напам'ять після закінчення вивчення теми і так далі.

Вчитель підбирає уривок з прози або вірш (що мають зв'язок з темою) для заучування напам'ять.

Найбільш поширеним прийомом в роботі по розвитку навичок усної мови є переказ тексту. Вчителі вимагають від учнів 5 і 6 класів заучування напам'ять частини текстів. У кінці року в 6-му класі вже починають практикувати перекази окремих текстів і продовжують цю роботу до 10 класу включно.

Роботу цю починають проводити таким чином. Учні під керівництвом вчителя на уроці ставлять питання до тексту - питання вузлові, що охоплюють основний зміст тексту. Потім вчитель просить учнів відповісти на них і з відповідей складає короткий переказ тексту. Нижче ми наводимо приклад такого виду роботи. Розповідь складена за текстом § 28 підручника для 6-го класу І.А. Нелідової і Л. Р. Тоді.

“The Giant in the Jar”

Who sat down near the river and put his feet in the water?