Сторінка
4

Теоретичні основи позакласної роботи з іноземної мови

What did he see in the water near the feet?

What did the man do with it?

Who jumped out of it?

Did the man grow and grow then?

What did the man say to the giant?

What did the giant answer?

What did the man say then?

What did the giant do?

What did the man do then?

Відповіді на ці питання мають бути приблизно такими:

A man sat down near the river and put his feet in the water.

Suddenly he saw a jar in the water near his feet.

The man took it out of the water and opened the jar.

A little man jumped out of it.

Yes, the little man grew and grew and soon he was a giant.

The man said: “Give me some money, some gold”.

The giant answered: “I have no money and no gold. I shall kill you”.

The man said: “The jar is very small, and you are very big. You were not in that jar”.

And suddenly he grew small again and jumped back into the jar.

The man shut the jar and put it back in the river.

На підставі відповідей учнів під керівництвом вчителя складається переказ тексту.

“The Giant in the Jar”

A man sat down near the river and put his feet in the water. Suddenly he saw a jar in the water near his feet. The man took it out of the water and opened the jar. A little man jumped out of it. He grew small again and jumped back into the jar. The man said: “Give me some money, some gold”. The giant answered: “I have no money and no gold. I shall kill you”. The man said: “The jar is very small, and you are very big. You were not in that jar”. And suddenly he grew small again and jumped back into the jar. The man shut the jar and put it back in the river.

Іншим прийомом переказу тексту може також послужити вибір пропозицій, передавальний основний сенс розповіді (тексту). Пропозиції розташовуються в логічній послідовності, складаючи закінчений зміст розповіді (тексту). Крім того, вчителем може бути дан план переказу і на підставі цього плану сам вчитель спочатку переказує текст, а потім пропонує учням зробити переказ. Треба сказати, що в шкільних підручниках дуже мало вправ для розвитку навичок усної мови, переважна більшість текстів цих підручників не підходять для переказу. Враховуючи це, треба дуже строго відбирати тексти для переказу, не задавати, як правило, додому складання переказів, а проробляти цю роботу на уроці, використовуючи для цього різноманітні прийоми (диктант, зворотні переклади і тому подібне).

Треба сказати, що робота по розвитку навичок усної мови проводилася не лише на уроці, але також доповнювалася, розширювалася в позаурочний час, тобто в позакласній роботі. Найбільш поширеною формою позакласної роботи по розвитку навичок усної мови учнів являється гурткова робота. У багатьох школах найчастіше використовувалися наступні види гуртків для розвитку навичок усної мови:

розмовні гуртки;

драматичні гуртки;

ігрові гуртки.

Спочатку знову-таки повторювалася в системі лексика і фразеологія, потім працювали над питаннями і відповідями по ній, потім складався діалог, давалася невелика розповідь по темі, яку вчитель зачитував, а учні повинні були зрозуміти і переказати англійською мовою. Відомо, що заучування напам'ять є одним з найбільш ефективних засобів при вивченні іноземної мови, тому як в позакласній роботі, так і в класній наслідує це більше приділяти уваги і часу.

Для проведення роботи в ігрових гуртках можна було б назвати велику кількість ігор, ми лише для прикладу зупинимося на наступних.

Перша гра.

Учень виходить до столу вчителя і говорить:

“I have something in my hand. Guess what it is”.

У руках цього учня має бути який-небудь предмет, картинка, назву яких учні повинні знати по-англійські (наприклад, a pen).

Учні, члени гуртка, говорять: It is a box.

Ведучий відповідає: You are wrong.

Інший член гуртка говорить: It is a pencil.

Ведучий відповідає: You are wrong.

Один з членів гуртка, нарешті, здогадується і говорить: It is a pen.

Ведучий відповідає: You are right.

Той учень, який здогадався, займає місце ведучого і в такому ж плані продовжує гру. Треба помітити, що окремі ігри, поза сумнівом, можна використовувати не лише в позакласних заходах, але і на заняттях в класі, на уроці. Проведення роботи по розвитку навичок усної мови учнів в комплексі класних і позакласних вправ ще більше підняло інтерес учнів до усної мови, як до одного з важливих мовних розділів.

Висновки: в першій главі дипломної роботи ми розглянули говоріння це є вираження своїх думок в цілях рішення завдань спілкування. Це діяльність однієї людини, хоча вона включена в спілкування і немислима поза ним, бо спілкування це завжди взаємодія з іншими людьми. Продуктом спілкування є інтерпретація інформації. Розглянули розвиток навичок говоріння учнів іноземною мовою, які завдання використовуються на уроці.

Мета і психолого-педагогічні аспекти позакласної роботи з ІМ

Сучасна школа має великий досвід проведення освітньо-виховної роботи з іноземної мови, яка становить частину єдиного навчально-виховного процесу. Позакласну роботу з ІМ можна визначити як систему неоднорідних за змістом, призначенням та методикою проведення освітньо-виховних заходів, що виходять за межі обов’язкових навчальних програм. Позакласна робота з ІМ вирішує такі завдання:

- удосконалення знань, навичок і вмінь, набутих на уроках ІМ;

- розширення світогляду учнів;

- розвиток їх творчих здібностей, самостійності, естетичних смаків;

- виховання любові та поваги до людей свого рідного краю та країни, мова якої вивчається.

Важливим фактором успішного виконання цих завдань є врахування психолого-педагогічних особливостей навчання ІМ на різних ступенях. Знання властивостей особистості того чи іншого віку дає можливість правильно визначити зміст і форму позакласної діяльності з ІМ.

На першому етапі (5-6 класи) учням притаманні такі риси як прагнення до конкретної, однак нетривалої діяльності, негайного результату, а також допитливість, інтерес до всього нового, емоційна активність. Проте вони мають завищену самооцінку і ще не вміють керувати своєю поведінкою. Більш розвинена механічна пам’ять учнів цього віку сприяє кращому і швидшому запам’ятовування віршів, пісень тощо.

На другому етапі (7-9 класи) підлітки виявляють більшу соціальну активність, спрямовану на засвоєння певних зразків поведінки та цінностей, прагнуть до сприйняття нового, цікавого, їх пам’ять розвивається у напрямі інтелектуалізації, запам’ятовування набуває цілеспрямованого характеру, мовлення стає більш керованим і розвиненим. Підлітки потребують щирого і

серйозного ставлення до своїх інтересів, не люблять обмеження своєї

самостійності з боку дорослих.

На третьому етапі (10-12 класи) учні прагнуть до всебічного розвитку своєї особистості, поглибленого засвоєння знань. У цьому віці формується науковий світогляд, зростає соціальна активність, збільшується інтерес до проблем людських взаємин, захоплення стають різнобічними, а самооцінка своїх здібностей знижується. Великої ваги для юнаків набуває спілкування зі своїми однолітками. Спілкування для них – невід’ємна частина їх життя, канал інформації та вид діяльності, у процесі якої відбувається формування індивідуального стилю поведінки старшокласників.