Сторінка
2

Теоретичні основи позакласної роботи з іноземної мови

Відповідно до "Програми навчання іноземним мовам в початковій школі" усна іншомовна мова розцінюється, з одного боку, як мета, а з іншої - як засіб навчання. У програмі не лише вказується на коротке утримування навчання усної мови на кожному етапі, але і приводяться зразкові параметри володіння аудіювання, говоріння у формах діалогічної і монологічної мови для кожного етапу. Ця спроба - встановити кінцеві вимоги до умінь і навичок, якщо навіть вони запропоновані на основі узагальнення позитивного досвіду викладання заслуговує на схвалення, оскільки подібний підхід робить можливим здійснювати дієвий контроль в процесі формування відповідних умінь і навичок і виявляє конкретні вимоги у вигляді норм володіння іноземною мовою на кожній стадії навчання. У методичному відношенні істотним є те, що аудіювання і говоріння, знаходячись в тісному взаємозв'язку, сприяють розвитку один одного в процесі навчання, "для того, щоб навчитися розуміти мову, необхідно говорити, і тому, як буде прийнята ваша мова, судити про своє розуміння".

Важливе значення для вирішення методичних завдань в області навчання говоріння, придбавають положення про результат говоріння, який визначається як дія у відповідь учасника спілкування незалежно від того, чи має воно зовнішнє вираження або ні, чи здійснюється воно відразу ж або через деякий час. Здатність до спілкування, яке зачіпає сферу соціальних стосунків між людьми самим природним чином має "вихід" на особові якості учнів, що дозволяють їм успішно взаємодіяти один з одним, з дорослими, з різними засобами масової інформації, незалежно від того, на якій мові або в якій предметній області ця взаємодія протікає. Розвиток здатності до спілкування на іноземній мові пов'язаний, в першу чергу, з формуванням у навчених комунікативній компетенції. Оскільки початкова школа є першою ланкою в загальній системі шкільної освіти, то її завдання - закласти основи комунікативної компетенції, що дозволяють здійснювати іншомовне спілкування і взаємодію дітей (у тому числі реальних потреб і інтересів в спілкуванні і пізнанні дітей молодшого шкільного віку).

Як відомо, говоріння включає різні акти, які протікають в конкретних ситуаціях спілкування і є його продуктом. В той же час в структурі усно-речового спілкування комунікативна ситуація виникає в певних сферах спілкування: соціально-побутовий; навчально-трудовий; соціально-культурний; ігровий. Відбір мовного (фонетичного, лексичного і граматичного) матеріалу для говоріння здійснюється в програмі відповідно до завдань спілкування і припускає логічний, послідовний і динамічний вихід на планований результат навчання. У новій програмі зроблена спроба показати динаміку "приросту" підмета засвоєнню матеріалу на кожному наступному етапі навчання. Таким чином, узявши за основу певне завдання навчання і орієнтуючись на передбачуваний результат, виражений в здатності школяра реалізувати той або інший комунікативний намір, конкретний споживач програми може вносити необхідні зміни до компоненту змісту навчання говорінню.

Розвиток навичок говоріння учнів іноземною мовою

Учителі іноземної мови стали знаходити більш дієві і цікавіші методи навчання, значно покращуючи знання, навички і уміння учнів з іноземної мови, особливо з говорінню. Навчаючи англійську мову, необхідно звернути особливу увагу на правильність вимови, наголосу, інтонації слів, словосполучень і цілих пропозицій; усе це краще засвоюється в процесі роботи над говорінням. Усі етапи мовної роботи (пояснення, закріплення, контроль і повторення) повинні сприяти розвитку навичок говоріння, а усна мова у свою чергу допомагає засвоєнню навчального матеріалу. Різні види роботи з говорінню (приклади на правила, питання, відповіді, бесіди, діалоги, інсценування і так далі), що проводяться в процесі навчання фонетиці, лексиці і граматиці, є доступними для учнів формами практики з мови. Усі види роботи говоріння, як в класі, так і в позакласних заходах, підвищують інтерес учнів до англійській мові, оскільки вони бачать застосування теоретичних знань з практики. Передаючи вчительська думка працює зараз над тим, яким чином при існуючій сітці годинника і підручниках, мало розрахованих на роботу по розвитку навичок усної мови, і великому об'ємі граматичного матеріалу, успішно проводити роботу по усній мові з учнями.

Практика показує, що роботу по розвитку навичок говоріння можна і треба починати з самого початку навчання іноземної мови, тобто з 5 класу, де ми закладаємо основи говоріння і де ми часто спостерігаємо підвищений інтерес учнів до цього предмета. На підставі досвіду ми вважаємо, що з найперших днів навчання іноземної мови учні повинні чути окремі слова і вирази, вимовні учителем англійською мовою. Спочатку вони чують вирази типу : "Good morning", "Good afternoon", "Good day", "Good-bye", "Please", "Excuse me", "Stand up"!, "Sit down"!, "Stand still"! etc. До кінця навчального року, поступово вводячи слова і вирази, що відносяться до лексики класного ужитку, вчитель домагається того, що урок ведеться англійською мовою, і все учні розуміють англійську мову вчителя. Для перевірки розуміння лексики класного ужитку рядом вчителів практикувався такий прийом: вчитель пропонував учням виконувати його розпорядження, вимовні англійською мовою. Прикладом може служити наступне:

Take out your books (copy-books, pens etc.)

Open your books!

Close them!

Take your pens!

Open your copy-books (note-books)

Write, please!

Close your copy-books!

Put your pens on the desks!

Take your pencils!

Put them on the desks!

Вчитель спочатку дає накази, які можуть і повинні виконуватися усіма учнями класу. Якщо ж хто-небудь не виконав того або іншого розпорядження, вчитель, який дуже уважно стежить за діями кожного учня, привертає увагу класу і просить, щоб хто-небудь з учнів перевів те або інше вираження. Після вправ, що не вимагають руху учня по класу, вчитель переходить до вправ з усної мови, що вимагають пересування учня по класу. Нижче ми наводимо приклад на вправи такого типу:

Іванова, come to the table.

Give me your day-book.

Go to the blackboard.

Take the duster.

Clean the blackboard.

Go to the window.

Water the flowers.

Now go to the door.

Open the door.

Close it.

Go to your place, etc….

На перших уроках сам учитель переводить слова, що знову вводяться, і вирази, а на наступних уроках переведення вже чутих слів і виразів роблять самі учні. Якщо учень не сміг перевести знайоме слово або вираження, учитель може понизите оцінку за відповідь. Завдяки такого роду вправам учитель домагається того, що усі учні розуміють його річ англійською мовою. У другому півріччі в 5-му класі урок видеться учителем в основному англійською мовою. Надалі, тобто з 6 по 10 клас, уроки ведуться, як правило, англійською мовою. У старших (8-10) класах слухання і розуміння учнями англійської мови полягає в розумінні мови вчителя на уроці, розповіді вчителя або учня біографії того або іншого письменника або іншої розповіді вчителя, в розумінні із слуху прочитанного учителем тексту.