Сторінка
6

Теоретичні основи позакласної роботи з іноземної мови

У педагогічній літературі є поняття “об’єднуючі форми позакласної роботи ” (Т.М. Калечиць, З.О. Кейліна). До об’єднуючих форм відносять дитячі та юнацькі клуби за інтересами, шкільні музеї, бібліотеки, кіностудії, кінотеатри та клуби веселих і кмітливих. Клуби є ефективною формою позакласної роботи з ІМ, тому що вони об’єднують учнів різного віку і різних інтересів, створюють широкий простір для спілкування, діють на засадах самоврядування і стають центрами позакласної роботи в школах. Клуби мають свої назви, емблеми, положення і статути. Особливою популярністю серед школярів користуються клуби веселих та кмітливих (КВК), які передбачають проведення цікавих конкурсів, виконання пісень, віршів, розгадування загадок, кросвордів, ребусів із зоровою опорою у вигляді плакатів, картин, діафільмів. Кожна команда, яка бере участь у КВК, має свій девіз, емблему, пісню та форму. Як “домашнє завдання” учасники клубу готують інсценівку за творами відомих зарубіжних письменників та драматургів.

Доцільно виділити окремо таку форму позакласної роботи як Тиждень іноземної мови у школі. Ця форма за своїм характером є масовою, бо передбачає участь у ній широкого контингенту учнів, а за своєю структурою є комплексною, тому що включає комплекс різних за змістом та формою

заходів, які відбуваються в певний період часу і спрямовані на реалізацію завдань комплексного підходу до виховання учнів. Тиждень іноземної мови у школі як комплексна форма повинна сприяти цілеспрямованій організації і систематизації усієї позакласної роботи з ІМ у школі, активізації роботи гуртків, для яких Тиждень стає своєрідним творчим звітом, формуванню творчих стосунків між учнями, вчителями і батьками, які взаємодіють у процесі підготовки і проведення Тижня. Тиждень іноземної мови проводять у певний період навчального року за попередньо складеною програмою, яка визначає цілі, зміст і форму кожного з його компонентів. Тематика заходів у рамках Тижня повинна бути цікавою, пізнавальною, доступною, пов’язаною з навчальним матеріалом та відповідати віковим особливостям учнів, рівню їх мовної підготовки.

Як показує практика, види позакласної роботи, що забезпечують високі результати, повинні мати такі характеристики:

інформативність і змістовність, які сприяють реалізації практичних та загальноосвітніх цілей позакласної роботи;

комунікативна спрямованість: усі види позакласної роботи повинні забезпечувати користування іноземною мовою як засобом одержання і передачі інформації в типових природних ситуаціях спілкування;

ситуативність: переважна більшість видів позакласної роботи повинна включати “набір” ситуацій, які є предметним фоном і стимулом до цілеспрямованих мовних вчинків;

орієнтація завдань на підвищення мовленнєвої активності учнів;

емоційність форм і способів реалізації, що сприяє підвищенню інтересу учнів до іншомовної діяльності.

Важливим елементом пізнавальної діяльності учнів з’являються і її мотиви. Питання про мотиви навчання досить добре розроблене в сучасній педагогічній науці. Спираючись на теоретичні і практичні дослідження А. Маркової, Г. Щукиної і інших дидактів, ми трактуємо мотив як суб'єктну причину (усвідомлену або неусвідомлену) тієї або іншої поведінки, дії людини. Мотив - психічне явище, безпосередньо спонукаючи людину до вибору того або іншого способу дії і його здійснення. У позакласній виховній роботі по ІМ, також як і в будь-якому іншому виді пізнавальної діяльності, ми розвиваємо як пізнавальні, так і соціальні мотиви навчання. Це означає:

Необхідно організувати позакласну роботу так, щоб активність учнів була направлена на роботу навчання з "самим об'єктом",тобто на опанування нових знань по ІМ, на засвоєння способів добування нових знань, інтерес до прийомів самостійного придбання знань і так далі. Для цього учитель повинен рекомендувати і радити дітям які саме культуро образні джерела вони можуть використовувати у своїй самостійній творчій роботі;

На наш погляд, центральну роль у вдосконаленні соціальних мотивів пізнавальної діяльності грає сама особа учителя, яка повинна посилювати внутрішню мотивацію дитини, будучи для нього прикладом високого, професійного рівня володіння своєю спеціальністю. При цьому важливо, щоб учитель не лише сам мав міцні знання по ІМ, але і "зачаровував" дітей своєю плавною, красивою мовою і хорошою вимовою (що, на жаль, не так часто зустрічається в сучасній школі). Крім того, для розвитку соціальних мотивів учитель має можливість зміцнити соціальну співпрацю різних класів (різновікові творчі об'єднання учнів) допомагає школярам зайняти певну позицію в стосунках з оточенням, заслужити на авторитет, дістати схвалення однолітків і самоствердитися в референтній групі.

Відмітимо ті види мотивації, розвиток яких сприяє підвищенню ефективності в навчанні ІМ :

Цільова комунікативна мотивація, коли головна внутрішня установка дитини - це спілкування з однолітками і дорослими;

Інвентаризаційна мотивація, витікаючи з усвідомлення досягнутого учнем прогресу у вивченні мови;

Линво - пізнавальна мотивація, витікаючи з інтересу до самої мовної форми (наприклад, до етимології, приросту лексичного запасу, роботи з контекстом, збору ідіоматичних виразів і так далі);

Компенсаторна мотивація - прагнення до системності, облиште, не фрагментарності знань, що придбавалися, умінь, навичок;

Інструментальна мотивація, яка розвивається на основі почуття радості і задоволення від виконання певних видів роботи;

Естетична мотивація, витікаючи з естетичного задоволення, насолоди, що отримується від процесу пізнання іноземної мови, від участі в різних формах позакласної роботи по ІМ.

У рамках класифікації, в основі якої лежить критерій - міра активності, самостійності і креативності навчально-пізнавальної діяльності дитини, ми спираємося на сучасну класифікацію методів Лернера, Давидової, Скаткина, що складається з двох груп : репродуктивні (інформаційно-рецептивний, репродуктивний) і продуктивні (частково-пошуковий, дослідницький).

Висновки: в другій главі дипломної роботи ми розглянули Теоретичні основи позакласної роботи з іноземної мови. Виходячи з цього, можна зробити наступні висновки: позакласна виховна робота по ІМ є невід'ємною частиною педагогічного процесу, має велике значення для усебічного розвитку школярів, у тому числі інтелектуального, духовно-морального і емоційно-вольового. Позакласна робота по ІМ має свої цілі і завдання і будується по певних принципах. Зміст позакласної роботи по ІМ орієнтований, передусім, на зміст поурочної роботи і є її логічним продовженням. Різноманіття форм позакласної роботи по ІМ надає широкий спектр діяльності для учителів - наочників.

Ігрові форми позакласної роботи з іноземної мови

Нині стала очевидною ідея необхідності навчання іноземній мові як засобу комунікації неодмінно в колективній діяльності з урахуванням між особових зв'язків: викладач-група, викладач-учень, учень-група, учень-учень і так далі. Позитивний вплив на особу навченого робить групова діяльність. Гра дає можливість створити і згуртувати колектив. Гра дає радість спілкування з однодумцями.