Сторінка
1

Методи реалізації комп’ютерної підтримки пізнавальної діяльності школярів з фізики

Особливості сучасного етапу розвитку освіти в Україні потребують впровадження розвинених форм і методів навчання, що сприяють становленню особистості школяра. Як стверджують сучасні педагоги і психологи саме в період середнього шкільного віку відбувається бурхливий розвиток пізнавальних інтересів учня, які потім, у старшому шкільному віці, переходять у стадію формування загальної і профільної культури учня.

Всебічне застосування в навчально-виховному процесі інформаційних та телекомунікаційних технологій навчання має великі перспективи. Воно сприятиме гуманізації освіти школяра, а також підвищенню ефективності навчання та його інтенсифікації і індивідуалізації в залежності від інтересів, здібностей та власного досвіду учнів, активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів за рахунок введення в навчальну роботу елементів дослідницького характеру, збільшення частки самостійної роботи в навчальній діяльності учнів, що є визначальним для розвитку творчої особистості.

Програми можуть використовуватися як інформаційно-пізнавальний, інформаційно-тренінговий, інформаційно-контро-люючий засіб навчання. Важливо, що в рамках мультимедійного середовища навчальні завдання адаптуються до освітніх можливостей дитини, учень сам приймає рішення, визначає характер і рівень необхідної йому допомоги, вибирає спосіб дії. Активна діяльність учня впливає на мотивацію навчання і забезпечує одержання глибоких знань і розвинених умінь та навичок.

Уроки з використанням комп’ютерних навчальних середовищ можна проводити за будь-якою формою організації діяльності учнів, наприклад, ефективним є застосування сучасних методик колективно-групового навчання „Ажурна пилка”, „Мозаїка”, „Коло ідей”, фізичних експериментів, віртуальних лабораторних практикумів тощо.

В результаті організації навчальної діяльності учня поєднуються різні способи взаємодії його з комп'ютером, перед школярами відкривається багато нового, цікавого і незрозумілого, такого, що вражає, дивує і зачаровує, і тим самим стимулює дитину до напруженої праці, спонукає її до творчих пошуків, завдяки чому учень легше і швидше засвоює як навчальний матеріал, так і вміння і навички роботи з комп'ютером. Таким чином, нові інформаційні та телекомунікаційні технології навчання роблять навчально-пізнавальну діяльність учня значно вагомішою, надають цій діяльності пошукового, творчого спрямування, що природно стимулює розвиток пізнавального інтересу.

Ефективність застосування в навчальному процесі мультимедійних навчальних програм залежить, з одного боку, від визначення навчальних цілей його використання, місця на уроці, його дидактичних функцій і, з другого боку, від наявності програмних педагогічних засобів, які не тільки відповідають шкільним програмам, але й реалізують чітко встановлене педагогічне призначення.

Мета: визначити оптимальні методи формування і розвитку пізнавальної діяльності учнів з фізики засобами комп’ютерних технологій.

Об’єкт: навчально-виховний процес на уроках фізики.

Предмет: методика використання комп’ютерних технологій у процесі вивчення фізики при вивченні теми «Магнітне поле» у 9 класі ЗОШ.

Завдання:

проаналізувати шкільної програми та навчальних посібників.

виявити ефективні методи і засоби розвитку пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.

розробити методики використання ІКТ на уроках фізики в 9-х класах ЗОШ.

перевірити доцільність запропонованих методик у шкільній практиці засобами педагогічного експерименту.

Поняття пізнавальної діяльності

Відомо, що процес учіння є своєрідним процесом самостійного «відкриття» учнем уже відомих у науці знань. У цьому розумінні учень опановує суб'єктивно нове, тобто те, що йому не відоме, але вже пізнане наукою, відоме іншим людям.

Дослідження Ю.К. Бабанського, П.Я. Гальперіна, Б.С. Гершунського, В.В. Давидова, І.Я. Лернера, Є.І. Машбиця, С.І. Подмазіна, О.Я. Савченко, Н.Ф. Тализіної, В.Я. Якуніна та інших учених дають змогу реалізувати особистісно-орієнтоване навчання, активізувати самостійну роботу учнів і практико-орієнтовану складову в методичних системах навчання предметам фізико-математичного циклу. Керування цими процесами має бути цілеспрямованим і системним, яке неможливо вирішити без спланованої комплексної педагогічної системи, що відповідає оновленим педагогічним цілям предметної підготовки учнів.

Навчальна діяльність також тісно пов’язана з пізнавальною.

Учіння вимагає повного «розпредмечування знань». Процес цей має три взаємопов'язані стадії (етапи).

· На першій стадії відбувається сприймання, осмислення і запам'ятовування матеріалу, що вивчається, або засвоєння теоретичних знань.

· На другій стадії засвоюються навички і вміння практичного застосування знань, що вимагає проведення спеціальних тренувальних вправ.

· На третій стадії здійснюється повторення, поглиблення і закріплення знань, удосконалення практичних умінь і навичок. Тобто, для того, щоб оволодіти новим матеріалом, учневі необхідно здійснити повний цикл навчально-пізнавальних дій: сприймання нового матеріалу, його первинне і наступне осмислення, запам'ятовування, вправляння в застосуванні теорії на практиці, повторення з метою поглиблення і засвоєння знань, умінь і навичок.

Розглянемо детальніше кожну з названих стадій.

1. Засвоєння теоретичних знань. Засвоєнням знань називається навчально-пізнавальна діяльність учнів, спрямована на свідоме і міцне оволодіння знаннями, способами виконання навчальних дій. Суть даної дії полягає в тому, що учні за допомогою органів чуття (слуху, зору, дотику і нюху) сприймають зовнішні властивості, особливості й ознаки предметів і явищ, які вивчаються. Так, за допомогою зорового сприймання можна розглянути картину, скульптуру, виставку, навколишню природу та ін., слухового — почути розповідь, вокальний чи інструментальний концерт, дотику — відчути основні частини предмета, його властивості тощо.

Сприймання — це відображення в свідомості зовнішніх властивостей, якостей і ознак предметів та явищ, що безпосередньо впливають на органи чуття. Результатом сприймання є формування уявлень як нижчої форми знань: у свідомості людини зберігаються лише зовнішні образи (ознаки, властивості) сприйнятих предметів і явищ, проте не розкривається їх сутність. Наведемо приклади. Учні вивчають електричний струм,вони добре знають для чого він потрібен, як ним користуватися, але ж це лише поверхневі знання про струм. При вивченні теплових явищ учні добре розуміють про що йде мова, але не розуміють звідки і чому проходять обміни.

Осмислення — вищий ступінь розуміння. У загальному плані осмислення— це така розумова діяльність, в процесі якої людина розкриває сутність предметів і явищ, що пізнаються (вивчаються), формує наукові поняття. Процес осмислення складається з таких мисленєвих операцій (дій):

а) аналіз сприйнятих, зафіксованих в уявленнях зовнішніх властивостей і ознак предметів та явищ, що підлягають вивченню;

б) синтез - логічне групування ознак і властивостей предметів та явищ, що вивчаються, і виділення з-поміж них найсуттєвіших, найбільш загальних;