Сторінка
1
Актуальність: ця тема досить актуальна в методиці викладання історії в усі часи. Будь який творчо мислячий учитель виходить на проблему створення умов для розвитку творчих здібностей учнів. Ситуація, коли на уроці є мета, але немає жорстких рамок, в якій треба шукати шляхи її досягнення, коли вітаються будь-які варіанти рішення задачі, коли думка дітей дуже цінно, на мій погляд, - ідеальна ситуація. І в цьому випадку вчитель виступає скоріше не як керівник, наставник, а як співавтор, колега, співучасник творчості. Я вважаю, що дуже вдало і яскраво творчі здібності дітей реалізуються саме під час самостійної роботи з історичним документом.
Ідею використання писемних історичних джерел у процесі навчання започаткували М.А.Рожков, М.М.Стасюлевич, В.Я.Угланов, С.В.Фарфаровський. Н.В.Андрієвська, В.М.Бернадський, О.О.Вагін, О.В.Волобуєв, В.Г.Карцов та ін. розкрили значення історичних документів як засобу конкретизації навчального матеріалу та запропонували методичні прийоми й форми їх використання. Результатом впровадження дослідницького принципу у процес навчання П.В.Горою, Н.Г.Дайрі, І.Я.Лернером, С.Г.Левицьким, М.М.Лисенком стало розширення джерельної бази, безпосереднє залучення документальних матеріалів до текстів підручників та розробка пізнавальних завдань до них. Різні види історичних документів та методику їх використання у процесі навчання вивчали І.В.Додушко, В.Є.Вакурко, А.Т.Кінкулькін, В.К.Майборода, Г.І.Підлуцький, Г.О.Цвікальська та ін. В останнє десятиліття дослідниками К.О.Бахановим, В.О.Комаровим, Т.В.Ладиченко, В.О.Мисаном, О.І.Пометун та деякими іншими розглядаються окремі аспекти проблеми методики використання історичних документів у процесі навчання. Проте, незважаючи на увагу методистів до даної проблеми, досі відсутнє комплексне дослідження методичних умов використання історичних писемних джерел знань з історії України згідно з оновленим змістом історичної освіти.
З огляду на практичну потребу шкільної історичної освіти у вдосконаленні методики використання історичних документів у процесі особистісно-орієнтованого навчання, досягнення якісного рівня освіченості та теоретичного обґрунтування означеного аспекту в науковій літературі, тема дослідження була сформульована як “Методика використання історичних документів на уроках історії України в загальноосвітній школі”.
Мета курсової роботи роботи: Метою дослідження стало теоретичне обґрунтування, побудова та експериментальна перевірка створеної методичної системи використання історичних документів як засобу самостійного здобуття знань з історії України учнями 10-11 класів середніх загальноосвітніх шкіл.
Для цього мені потрібно вирішити наступні завдання:
1. з'ясувати, значення та роль історичного джерела в навчанні історії;
2. визначити, види історичного документу, та їх значення в навчанні історії;
3. висвітлити психолого педагогічну характеристику унів старшої школи
4. встановити методидичні основи у використанні історичного документу в 10-11 класах ;
Об’єктом дослідження є процес навчання історії в старших класах сучасної загальноосвітньої школи.
Предметом дослідження є методичні умови використання історичних документів у курсі історії України за програмою 10 – 11-х класів середньої загальноосвітньої школи.
Структура курсової роботи складається з двох розділів, поділених на параграфи, вступу і висновку, а також практичної частини. Я вважаю, що саме такий підхід до вирішення проблеми веде до отримання якісно нового рівня знань. В першому роздалі йдеться мова про істричний документ,його значення, роль, та його класифікацію у методиці викладання. В другому розділі йде мова про психиолого – педагогічну характеристику унів старшої школи, та про методичні основи використання документів в старшій школі.
Роль та значення історичного документу
Ще до революції передові вчителі та методисти наполягали на широкому використанні історичних документів у шкільному викладанні історії. « У 60-ті роки XIX століття Стасюлевич М.М. протівопоставлял догматичному способу навчання історії за підручником, який містить « готовий » матеріал і « готові » висновки, реальний метод самостійного вивчення минулого учнями на підставі історичних документів».
«На початку XX століття ідеї Стасюлевича М. М. розвинув Рожков Н., пропагуючи « лабораторний »метод вивчення історії за джерелами ». Боротьба прихильників «реального», « лабораторного » методів проти догматичного навчання, проти системи зубріння реакційних за змістом і напрямом підручників була прогресивною в умовах дореволюційної школи. Однак, одностороннє захоплення цим методом страждало переоцінкою « дослідних » можливостей учнів середньої школи і не забезпечувало засвоєння ними системи історичних знань. Ці недоліки, свого часу відзначені багатьма передовими вчителями, особливо яскраво виявилися в роки масового застосування « лабораторного » і «Дослідницького » методу в якості основних методів навчання в радянській школі в 1920х і на початку 1930х років, коли замість підручників з їх систематичним викладом історичних подій в школі використовувалися «робочі книги », що містили документальний матеріал з контрольними питаннями до них і короткими « заключними нарисами »за темами для самостійного вивчення. »
Відкинувши після 1934 « лабораторний » і «дослідницький » методи як основні і ведучих, радянська методика розглядає роботу за історичними документами в якості одного з важливих методів вивчення історії в школі.
Наприкінці 50х початку 60х років XX століття з виданням нових шкільних підручників роль матеріалу в навчанні виросла, а робота з ним стала складовою частиною уроку.
У методичній літературі широко висвітлюються питання про роль документа в підвищенні пізнавальної самостійності учнів як засобів організації такої роботи. Проблеми дослідного принципу в навчанні розглядалася в роботах Лернера І.Я. і Дайрі Н.Г У них розвивалася думка про необхідність знайомити учнів з методами сучасної історичної науки, прийомами самостійного пізнання суспільних явищ і процесів. Формуючи поняття дослідного принципу в навчанні, Лернер І.Я. пише: « . він полягає в тому, що учні під керівництвом вчителя набувають навички та вміння за допомогою методів історичної науки самостійно . аналізувати і пояснювати історичні факти і явища, почерпнуті в літературних, речових пам'ятках, а також у реальному житті ». Автор висуває на перший план значення документа як засіб розвитку мислення, пізнавального інтересу, творчості, розглядають форми роботи з документами, ставлять завдання привчити школярів до уважного читання тексту і його вичерпного аналізу. Наведені міркування, Лернер І.Я. ілюструє прикладами використання документів на уроках з вивчення історії феодалізму в Росії, причому залучаються документи різного виду : актові, законодавчі, статистичні, мемуари і т.д. Справедливий висновок автора про необхідність вчити не тільки переказу основного змісту документів, а й вимагати аналізу думок авторів літературнихпам'ятників. Автором розроблено типологію питань при аналізі документів, що дозволяє знайомити учнів з деякими логічними методами дослідження історичних та сучасних явищ.