Сторінка
3
Вяземський та стрілові пропонують наступну класифікацію історичних документів:
документи державного характеру: грамоти, укази, накази, закони, промови державних діячів, протоколи державних заходів і т.д.
документи міжнародного характеру: договори, угоди, протоколи, ділова переписка і т.д.
документи, пов'язані з політичною боротьбою: програми, відозви, промови політиків, прокламації, декларації і т.д.
документи історичного характеру: хроніки, аннали, літописи, історичні твори.
документи особистісного характеру: мемуари, щоденники, листи, свідоцтва очевидців.
документи літературного жанру як історичні пам'ятники своєї епохи: проза, поезія, драма, епос, міфи, пісні, сатира, крилаті вирази та інше.
Вчені вважають, що документ для уроку повинен:
відповідати цілям завданням навчання історії;
відображати основні, найбільш типові факти і події епохи;
бути органічно пов'язаним з програмним матеріалом, сприяти актуалізації історичних знань, щоб можна було б запропонувати учням пізнавальні питання і завдання;
бути доступним учням за змістом та обсягом, цікавим;
містити побутові та сюжетні подробиці, що дозволяють диференціювати навчання, конкретизувати уявлення учнів про ті чи інші події, явища, процеси, робити на них певний емоційний вплив;
володіти літературними та науковими достоїнствами, достатньою інформативністю для розвитку пізнавальної самостійності і зацікавленості, вдосконалення прийомів розумової праці.
Психолого – педагогічна характеристика учнів старшої школи
Юність - період життя від отроцтва до дорослості. Вікові межі тут досить умовні, хоча в різних періодизації вони визначаються від 15-16 до 21-25 років (у деяких періодизації вік 21-25 років визначають як молодість ).
У своїй професійній діяльності шкільний психолог має справу з молодими людьми, що стоять на порозі юності, що готуються переступити поріг дорослого життя - старшокласниками. У порівнянні з попередніми віками, рання юність має свою ситуацію розвитку, перед старшокласниками постають нові життєві завдання, у вирішенні яких відбувається їх психосоціальний розвиток. Насамперед - це серйозне завдання вибору подальшого життєвого шляху. У зв'язку з цим змінюється і ситуація взаємодії старшокласника з соціальним оточенням. Відбувається зміна значущих осіб і перебудова взаємин з дорослими. Виникає особливий інтерес до спілкування з дорослими. З батьками обговорюються в цей час життєві перспективи, головним чином професійні. Однак до довірчого спілкування з дорослими старшокласник вдається в основному в проблемних ситуаціях, а лот спілкування з друзями залишається інтимно - особистісним, сповідальні. Він так само, як і в підлітковому віці, прилучає іншого до свого внутрішнього світу - до своїх почуттів, думок, інтересам, захопленням. Зміст такого спілкування - реальне життя, а не життєві перспективи; передана одному інформація досить секретна. Спілкування вимагає взаєморозуміння, внутрішньої близькості, відвертості. Воно підтримує самоприйняття і самоповага.
У пізнавальній сфері у старшокласників також відбуваються свої зміни. Розвиток мислення характеризується більш досконалим рівнем формальних операцій, що почали формуватися в підлітковому віці. У старшокласників відзначається здатність робити загальні висновки на основі приватних посилок і, навпаки, переходити до приватних умовиводів на базі загальних посилок, тобто здатність до індукції та дедукції. Важливо відзначити, що в цьому віці молоді люди вже вміють оперувати гіпотезами.
Розвиток уваги характеризується високою переключаемостью, розподіляється, стійкістю, що дозволяє підтримувати досить високий темп роботи.
У розвитку пам'яті відбувається уповільнення приросту продуктивності безпосереднього запам'ятовування при одночасно збільшується продуктивності опосередкованого запам'ятовування.
Таким чином, розвиток когнітивних процесів у старшокласників досягає такого рівня, що вони виявляються практично готовими до виконання всіх видів розумової роботи дорослої людини, включаючи найскладніші.
Старший шкільний вік характеризується триваючим розвитком загальних і спеціальних здібностей дітей на базі основних провідних видів діяльності: навчання, спілкування і праці. У вченні формуються загальні інтелектуальні здібності, особливо понятійне теоретичне мислення. Це відбувається за рахунок засвоєння понять, вдосконалення вміння користуватися ними, міркувати логічно і абстрактно. У спілкуванні формуються і розвиваються комунікативні здібності учнів, які включають уміння вступати в контакт з незнайомими людьми, домагатися їх розташування і взаєморозуміння, досягати поставлених цілей. У праці йде активний процес становлення тих практичних умінь і навичок, які в майбутньому можуть знадобитися для вдосконалення професійних здібностей.
У особистісному розвитку старшокласники все більше набувають якостей, пов'язаних зі дорослістю. Для ранньої юності характерна спрямованість у майбутнє. У цей відносно короткий термін необхідно створити життєвий план - вирішити питання, ким бути ( професійне самовизначення ) і яким бути ( особистісне і моральне самовизначення). Старшокласник повинен не просто уявляти собі своє майбутнє в загальних рисах, а усвідомлювати способи досягнення поставлених життєвих цілей.
У випускному класі діти зосереджуються на професійному самовизначенні. Воно припускає самообмеження, відмова від підліткових фантазій, в яких дитина могла стати представником будь, найпривабливішою професії. Старшокласнику доводиться орієнтуватися в різних професіях, що зовсім не просто, оскільки в основі ставлення до професії лежить не свій власний, а чужий досвід - відомості, отримані від батьків, друзів і т.д. Цей досвід зазвичай абстрактний. Крім того, потрібно правильно оцінити свої об'єктивні можливості - рівень навчальної підготовки, здоров'я, матеріальні умови сім'ї і, головне, свої здібності і схильності.
Професійне самовизначення стимулює раз -пиття нових інтересів до навчальних дисциплін. Нерідко батьки прищеплюють інтерес до певних дисциплін та видами діяльності. Наприклад, батьки кажуть дітям, що для успіху в будь-якій професійній діяльності необхідно оволодіти іноземною мовою.
У розвитку емоційної сфери старшокласник помітно відрізняється від підлітка. До 15 років нервова система стає більш урівноваженою. Як правило, юнаки менш дратівливі і більш оптимістичні, ніж підлітки. Відмінною особливістю юнацьких емоцій є їх досить висока вибірковість.
Юнаки, в порівнянні з підлітками, краще управляють своїм емоційним станом, їх настрій більш стійко, воно в меншій мірі залежить від нервової системи і більшою мірою визначається факторами середовища. Однак і в юнацькому віці спостерігається підвищена емоційність.
Поговоримо про самооцінку в ранній юності. У російських школах була виявлена цікава динаміка її розвитку. Типово юнацькі особливості характерні для самооцінки десятикласників - вона відносно стійка, висока, порівняно безконфліктно, адекватна. У цей час переважає оптимістичний погляд на себе і свої можливості, юнаки не надто тривожні.