Сторінка
5
Метод діагностики міжособистісних відносин (адаптований матеріал інтерперсональної діагностики Т. Лірі:
Дана методика адаптована Собчик Л.Н. і призначена для діагностики структури міжособистісних і внутрішньоособистісних відносин. Грунтуючись на тому, що особистість проявляється у поведінці, актуалізованому в процесі взаємодії з оточуючими, Т. Лірі систематизував емпіричні спостереження у вигляді 16-ти варіантів міжособистісної взаємодії.
Відповідно типам міжособистісної поведінки розроблений опитувальник, що представляє собою 128 простих характеристик, на які випробувані відповідають «так» чи «ні».
Дана методика обрана мною, тому що дозволяє отримати дані, як про особистість випробуваного, так і про міжособистісні відносини з оточуючими.
Після того, як випробуваний оцінить себе і заповнить сітку реєстраційного листа, підраховуються бали за 8-ми варіантами міжособистісної взаємодії.
Для цього використовується «ключ», за допомогою якого виділяються блоки по 16 номерів, що формують 8 октантів методики. Кількість перекреслених випробуваним номерів у кожному блоці виноситься на таблицю кількісних результатів відповідно до кожного октанта, що відбиває той чи інший варіант міжособистісних відносин.
I. Владний - лідируючий.
II. Незалежний - домінуючий.
III. Прямолінійний - агресивний.
IV. Недовірливий - скептичний.
V. Покірний - сором'язливий.
VI. Залежний - слухняний.
VII. Співпрацюючий - конвенціальний.
VIII. Відповідальний - великодушний.
Аналіз результатів дослідження професійного стресу
Проаналізуємо середньостатистичні, загальнодоступні результати, отримані по «Шкалою професійного стресу» Д.Фонтана.
Спираючись на шкалу професійного стресу Д. Фонтана ми розподілили результати дослідження на три рівні професійного стресу:
низький рівень
помірний рівень
високий рівень
де низький рівень характеризується тим, що професійний стрес не є проблемою в діяльності педагога, діяльність характеризується активністю і задоволеністю; помірний рівень - характерний для зайнятого та багато працюючого професіонала, але тривалий вплив помірного стресу веде до зниження ефективності діяльності та негативному впливу на організм особистості, тому необхідно знижувати рівень стресу; високий рівень визначає стрес як проблему, яка в процесі діяльності веде до постійного негативного результату і вимагає корекційних дій, чим довше продовжувати працювати з таким рівнем стресу, тим важче буде коригувати вироблений стиль діяльності педагога, тому необхідний ретельний аналіз професійного життя.
Середньостатистичний аналіз дозволив виявити наступні особливості професійного стресу в діяльності педагога:
нездатність сказати «ні», коли тебе просять щось зробити (відзначають 67% випробовуваних);
втома і брак енергії (43%);
труднощі в ухваленні рішень (37%);
короткочасні запаморочення, прискорене серцебиття (33%);
безсоння ночами (30%).
А також у ряді характеристик притаманних випробуваним були відзначені: неможливість перестати обдумувати або переживати події минулого дня, сльозливість, нездатність розслабиться вечорами, небажання зустрічатися з новими людьми і освоювати новий досвід, дуже сильне роздратування з приводу дрібних подій, недолік ентузіазму навіть по відношенню до найбільш значущим і важливим справам і т. д.
Таким чином, яскраво виражено прояв ознак стресу у більшості піддослідних. Відзначається підвищений стан тривоги, занепад сил і порушення з боку вегетативної системи, що свідчить про розвиток стадії виснаження, коли мобілізовані на боротьбу зі стресом джерела виснажуються і необхідна коригування ззовні.
Важливо відзначити основні стрес-фактори в діяльності педагога. Одним з стрес-чинників професійної діяльності, у тому числі і педагога-вихователя, є несприятлива психологічна атмосфера діяльності, яка визначається двома основними обставинами: конфліктністю по вертикалі, в системі «керівник - підлеглий», і по горизонталі - «колега - колега». Більшість досліджуваних не відзначають проблем у відносинах з колегами, але взаємини з керівником багато хто відзначає як негативний момент діяльності: (43%) - керівник заважає працювати, є стрес-фактором у професійній діяльності.
Також до найбільш поширених стрессорыв професійної діяльності досліджувані відносять:
перевищення обсягу виконуваної роботи відведеному для цього часу;
недооціненість педагогічної праці, як з точки зору матеріальної, так і моральної винагороди.
Використовуючи коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, можна обчислити залежність між рівнем професійного стресу та стажем роботи.
Звернемо увагу, що порівнюючи практику і вивчення - прямої залежності між рівнем професійного стресу та категорією немає. Низький рівень стресу спостерігається у педагогів без категорії (до 12 розряду), при цьому відсутні показники помірного та високого рівня стресу. Найбільш не стресостійкими можна вважати педагогів з другою кваліфікаційною категорією, де найвищий відсоток (54%) піддослідних з помірним рівнем стресу і 100% випробовуваних з високим рівнем стресу. З підвищенням кваліфікаційної категорії спостерігається зменшення рівня стресу і серед педагогів з вищою категорією переважають випробовувані з низьким рівнем стресу.
Аналізуючи середньостатистичні, загальнодоступні результати за методикою В. В. Бойко «Рівень емоційного вигорання», ми визначили рівень сформованості синдрому емоційного вигорання у випробовуваних.
Кількісний аналіз дозволив отримати три рівні синдрому емоційного вигорання:
не складений синдром (3%)
складається (83%)
склався (14%)
Таким чином, більшість піддослідних мають синдром емоційного вигорання на фазі формування.
У структурі емоційного вигорання В.В. Бойко виділяє три фази (згідно з вченням про стрес Г. Сельє): «напруги», «резистенції», «виснаження»; де фаза «напруги» характеризується нервовою (тривожною) напругою, вона має динамічний характер, що обумовлюється виснажливою постійністю або посиленням психотравмуючого фактора; фаза «резистенції» (вельми умовна) - опір наростаючому стресу: людина свідомо чи несвідомо прагне до психологічного комфорту і знижує тиск зовнішніх обставин за допомогою наявних у його розташуванні засобів (захист); фаза «виснаження» характеризується більш-менш вираженим падінням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи - емоційним захистом у формі «вигорання» стає невід’ємним атрибутом особистості.
Особливу увагу при аналізі даних за методикою Бойко слід приділити сформованим і домінуючим симптомів емоційного вигорання, що надалі дасть можливість визначити головні ознаки у формуванні синдрому у даної вибірки і виділити ті, які безпосередньо пов'язані з впливом чинників професійної діяльності.
До симптомів-показниками стресу у піддослідних можна віднести:
редукція професійних обов'язків - скорочення або полегшення професійних обов'язків, які вимагають емоційних витрат: прагнення згорнути взаємодію з партнером-вихованцем (73%), зниження якості діяльності, конфліктність (46%), скорочення уваги до партнера (44%);