Сторінка
6

Стрес в професійній діяльності педагога, як загроза ефективної професійної адаптації

емоційно-моральна дезорієнтація - обмеження емоційної віддачі і самовиправдання, захист своєї стратегії: поділ партнерів на «хороших» і «поганих» (47%), відмова від проблем партнера «не беру близько до серця», «не роби людям добра, що не отримаєш зла» (40%);

розширення сфери економії емоції - зниження рівня емоційної віддачі і в спілкуванні з рідними, приятелями і знайомими - втома і напруга на роботі вимагає або згортання емоційної діяльності, або зняття емоційної напруги (спалахи гніву): прагнення до усамітнення вдома (56%), скорочення спілкування з друзями та знайомими (36%), принесення негативних емоцій додому (28%).

Важливо відзначити, що складаються симптоми, які піддаються корекції і з ними важливо проводити корекційну роботу. До даних симптомів відносяться:

усвідомлення психотравмуючих обставин (стрес-факторів) професійної діяльності та неможливості їх усунути, що викликає відчуття «загнаності в клітку»;

емоційна відстороненість - виключення емоцій з професійної діяльності;

психосоматичні та психовегетативні порушення.

Далі представляється необхідним виявити переважаючі стилі міжособистісних відносин у педагогів. Для цього ми скористалися методикою Т. Лірі.

Аналізуючи результати діагностики, можна побачити, що переважаючим типом міжособистісних відносин у першій (синдром сформувався) групі є незалежний-домінуючий (50%). У піддослідних середній ступінь вираженості даного типу відносин. В цілому це спонтанні, експансивні особистості, емоційно-динамічний патерн яких йде корінням в тип вищої нервової діяльності з переважанням сильних характеристик і динамічності процесів збудження в поєднанні з нестійкістю, ранимою, вразливістю.

Далі слідує прямолінійно-агресивний тип відносин (30%), у 2/3 випробовуваних помірна ступінь вираженості даного типу відносин і у 1/3 висока ступінь вираженості. Переважання цього типу при помірних значеннях поєднується з такими особливостями, як: щирість, безпосередність і прямолінійність у висловлюваннях і вчинках, наполегливість у досягненні мети. При високих значеннях - ригідність установок, що поєднується з високою спонтанністю, надмірним завзятістю в досягненні мети, підвищене почуття справедливості, який поєднується з переконаністю у власній правоті, легко спалахують почуттями ворожості при протидії та критики на свою адресу, підвищена уразливість, легко гаснуча в комфортній ситуації.

У групі педагогів з не сформованим синдромом емоційного вигорання переважаючим є співпрацюючи-конвенціальний тип відносин (62,5%), у випробовуваних середній ступінь вираженості даного типу відносин. Таку людину можна охарактеризувати так: доброзичливу і люб'язну з усіма, слідує умовностям, правилам і принципам «хорошого тону» у відносинах з людьми, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне підкреслити свою причетність до інтересів більшості. Його самооцінка залежить від думки інших, ініціативний ентузіаст в досягненні цілей групи, прагне допомагати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, має розвинуті механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний.

Далі слідує відповідально-великодушний тип відносин (25%), у випробовуваних середній ступінь вираженості даного типу відносин. Таку людину можна охарактеризувати як: комунікабельну, доброзичливу, жертовну, милосердний, прагне до діяльності, корисної для всіх людей, готова допомагати оточуючим, має розвинене почуття відповідальності, може принести в жертву свої інтереси, схильна до ідеалізації гармонії міжособистісних відносин.

Таким чином, можна зробити висновок, що для педагогів зі сформованим синдромом емоційного вигорання переважаючим є незалежний-домінуючий або прямолінійно-агресивний тип міжособистісних відносин, для педагогів з не сформованим синдромом емоційного вигорання переважаючим є співпрацюючий-конвенціальний або відповідально-великодушний тип міжособистісних відносин.

Виходячи з усього вищесказаного, ми можемо скласти гіпотетичний «портрет» педагога зі сформованим синдромом емоційного вигорання, який знаходиться в постійному стресі. Це людина з високим рівнем невротичності, дратівливості, сором'язливості, з високою емоційною лабільністю. Крім того, це людина з незалежним-домінуючим або прямолінійно-агресивним типом міжособистісних відносин, тобто схильна до суб'єкт-об'єктним відносинам, яка намагається зберегти контроль над «навколишнім середовищем».

Поради майбутнім педагогам щодо попередження професійного стресу та «вигорання»

Подолання стресу - це важливі психічні та поведінкові зусилля, якими людина відповідає на вимоги, що висуваються стресом. Це не одна стратегія, яка вживається за будь-яких обставин, у будь-який час. Люди долають стреси по-різному.

Ефективна відповідь на стрес, яка веде до адаптації, це використання такої стратегії взаємодії зі стресором, яка значно знижує переживання стресу.

Різноманіття способів подолання стресу можна сконцентрувати в чотири великі блоки :

1. Активна взаємодія зі стресором або вплив на саму проблему. Для цього слід коректно визначити проблему, бо це допоможе знайти її вірне вирішення.

2. Зміна погляду на проблему, зміна ставлення до неї або інша інтерпретація проблеми.

Перший спосіб нової інтерпретації проблеми - переоцінка, гаслом якої може бути постулат: все не настільки погано. Другий спосіб змінити погляд на проблему - соціальне порівняння; мені краще, ніж іншим. Третій спосіб - уникання: "Це не проблема". Четвертий - гумор: "Це смішно". У книзі при провістей Соломонових говориться "Серце радісне добре лікує". І вчені погоджуються з цим.

3. Прийняття проблеми і зменшення фізичного ефекту від породжуваного нею стресу. Так, вживання ліків є відомим способом зменшення шкідливого стресу, але приймати їх треба з обачністю. Краще подбати про усунення самого джерела стресу. Якщо цього не зробити, то проблема психологічної залежності зростатиме. Те ж саме стосується вживання алкоголю і тютюну. Найпростіший спосіб зменшити ознаки стресу (високий тиск крові, прискорене дихання) - релаксація або розслаблення. Існує багато методів розслаблення серед них нервово - м'язова релаксація, контроль дихання, аутогенне тренування, фізичні вправи (біг, танці, їзда на велосипеді, тощо). Ці дії дуже важливі для підтримки здоров'я і зменшення стресу.

Важливо також вилучити чинники, які можуть провокувати стрес. Це, головним чином, алкоголь та кофеїн. Академік І.Мозгов (1979) зазначав, що дія алкоголю починається відразу після всмоктування, відбувається повільно і мало залежить від його загальної кількості в організмі. Чим більша прийнята доза, тим довше алкоголь затримується в організмі і при цьому значна його кількість перетворюється у токсичні сполуки. Отже, алкоголь - це не ліки від стресу. Він викликає депресію центральної нервової системи, пригнічує функції кори головного мозку і є причиною випадків смертельних захворювань.

Про шкідливу дію кофеїну відомо далеко не всім. Він міститься у каві, чаї, какао. Організм при вживанні кави залишається втомленим, але людина цього не помічає. Реакція і рефлекси тимчасово загострюються, але невдовзі знижуються ще до більш низького рівня. Слід пам'ятати, що кофеїн мобілізує механізми стресу, підвищує вміст цукру в крові, частоту серцебиття і тиск крові, може викликати головний біль, дратівливість, нервозність та безсоння, Люди, котрі вживають дуже багато чаю та кави, більш чутливі до захворювань.