Сторінка
8

Розумове виховання: цілі, завдання, сутнісні характеристики процесу розумового виховання

Це ж стосується і читання. Щоб навчитися виразно, швидко, свідомо читати, щоб учень думав не про процес читання, а про зміст прочитаного, у початкових класах на читання вголос потрібно затратити не менше 200 годин, а на читання про себе - не менше 2000 годин.

Учню необхідно твердо знати правила граматики, фізичні закони, хімічні формули, історичну хронологію. Найбільш ефективне запам'ятовування — мимовільне. Воно відбувається тоді, коли діти шляхом багаторазових вправ засвоювали правила, закони, теореми, виконують порівняння, співставлення, роблять висновки.

Тож найпершочерговим завданням педагога є не лише набуття та засвоєння певного об’єму знань дитиною, але разом із цим її розумовий розвиток, досягнення якого є результатом цілої системи педагогічного впливу та основою успішного навчання.

Отже, проаналізувавши літературу з даної теми, можна зробити наступні висновки. За В.О. Сухомлинським, розумове виховання передбачає набуття знань, формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу і потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці.

Основною з поставлених цілей розумового виховання є розумовий розвиток, що відбувається в процесі одержання наукових знань. А щодо завдань, то серед них можна виокремити такі, як набуття, свідоме засвоєння та уміле використання на практиці знань, які стануть світоглядними переконаннями особистості, її духовним багатством, які будуть позначатися на ідейній спрямованості людини, на результаті її діяльності, на її суспільній активності та інтересах.

Успіх вирішення проблеми розумового розвитку учнів багато в чому залежить від педагогічної майстерності, культури, знань вчителя, багатства і різноманітності його інтелектуального життя та уміння захопити жадобою пізнання. В.О. Сухомлинський здійснював на практиці правило Арістотеля: «Мислення починається із питання, здивування». У своїй викладацькій діяльності педагоги мають керуватися такими принципами: поєднання практичної роботи учнів з первісним сприйняттям знань, з їх поглибленням, розвитком, застосуванням; застосування знань у різних ситуаціях з метою їх удосконалення, виявлення, перевірки, обміну; поступовість процесу оволодіння знаннями. Сухомлинський відзначив, що перш ніж навчити дітей запам'ятовувати, їх потрібно навчити думати, мислити, аналізувати перші враження, перші думки дітей про причину, наслідок, розвиток якогось явища завжди ґрунтувати на особистих спостереженнях.

Успіху розумового виховання сприяє навчання та такі його складові, як позаурочні заняття, читання учнями науково-популярної літератури, науково-предметні гуртки, домашня робота, спрямована на накопичення фактів пізнання, питань, роздумів; дослідницькі гуртки, конструювання і моделювання. Всі вони формують інтелектуальне багатство дитини, творчий розум, прагнення жити у світі думок, постійне бажання збагачувати і розвивати свій розум.

Виняткову роль у навчанні відіграє і праця, але не будь-яка, а перш за все складна, творча, яка вимагає тонкого уміння і майстерності, вдумливого аналізу, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей. І саме за такої різноманітності видів праці та взагалі працелюбству формується живий, допитливий розум особистості.

Крім опанування знань, які дитина отримує на заняттях, вона має ще й активно займатись самоосвітою та самовихованням, читати багато художньої та науково-педагогічної літератури, що не включена у навчальний план, формувати власну бібліотеку творів вітчизняної та зарубіжної літератури. Кожна наступна докладно вивчена книга має супроводжуватись аналізом, власними думками та висновками, які в майбутньому можливо стануть в нагоді для вирішення певних життєво-важливих ситуацій.

Тож, успіх повноцінного розумового виховання залежить від незліченої кількості факторів, серед яких: інтелектуальне багатство життя школи; духовне багатство учителя, його ерудиція, світогляд, культура; зміст навчальних програм і характер методів навчання; організації розумової праці на уроці і вдома. Учень розумово виховується і тоді, коли відносно знань він займає дієву, активну позицію.

Тільки за таких умов навчання пізнанню надає учню глибоке почуття радості, задоволення, схвильованості та емоційної піднесеності.