Сторінка
1
В.О. Сухомлинський увійшов в історію вітчизняної і світової педагогіки як видатний педагог-гуманіст, який утверджував самоцінність дитячої особистості, необхідність зосередження педагогічного процесу на потребах розвитку творчих сил кожної дитини у різних видах діяльності, виховання на засадах загальнолюдськихі національних цінностей. Ця благородна і дуже складна місія гуманної педагогіки реалізована у спадщині Василя Олександровича багатопланово і водночас цілісно.
Однією з найважливіших складових педагогічної системи Сухомлинського є теоритичне обгрунтування і практичне втілення шляхів розумового розвитку дитини у навчально-виховному процесі.
Розвиваючи і поглиблюючи ідеї гуманної педагогіки Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, К. Ушинського, Я. Корчака, психологів Ж. Паже, Л. Виготського, він творчо синтезував і збагатив психологічні і педагогічні знання про сутність і рушійні сили розвитку дитини, зокрема розумового розвитку, розкрив шляхи і засоби взаємозв’язку навчання і розвитку.
Його твори відомі у виданнях різними мовами від болгарської до японської: спадщина видатного педагога розглядається у провідних університетах і педагогічних інститутах Європи, окремі статті та уривки з фундаментальних праць друкуються в педагогічних журналах Росії, Польщі, Німеччини, Чехії, Словаччини, Румунії, Австрії, Іспанії, Фінляндії та ін. країн.
Актуальність. Система розумового виховання В.О. Сухомлинського з кожним роком привертає все більше уваги широкої наукової і педагогічної громади як в нашій країні, так і за кордоном, адже сучасний етап розвитку суспільства висуває нові вимоги до організації освіти. Процес реформування освіти здійснюється у напрямку зміни мети навчання. Першочерговим його завданням є не організація передачі знань, а процес формування навичок і вмінь самостійного їх здобуття. За такого підходу нової актуальності набувають погляди В.О. Сухомлинського на розумове виховання.
Стан дослідженості. Дана проблема є досить дослідженою в наш час. Її вивченням займалась велика кількість вчених та педагогів. Серед них: М. Орап, А.М. Борисовський, С.П. Максимюк, М.І. Мухін, Л.В. Калузька, Л. Бондар та ін. Крім того, деякі з них на основі ідей В.О. Сухомлинського розробили свої власні праці. Наприклад М. Орап видала посібник з розвитку мовлення першокласників у період навчання грамоти „Барвисте мовлення„ .
Об’єктом вивчення є процес розумового виховання у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.
Предмет вивчення – цілі, завдання, особливості, основні характеристики системи розумового виховання видатного педагога.
Мета даної курсової роботи – дослідити цілі, завдання, сутнісні характеристики та значення системи розумового виховання В.О. Сухомлинського.
Для досягнення мети можна поставити наступні завдання:
1. Проаналізувати літературу відповідно до теми даної курсової роботи.
2. З’ясувати цілі і завдання розумового виховання за В.О. Сухомлинським.
3. Обгрунтувати роль педагога в процесі розумового розвитку дитини.
4. Дослідити значення процесу навчання в системі розумового виховання.
5. Проаналізувати зв’язок навчальної та трудової діяльності у процесі розумового виховання.
6. З’ясувати значення самоосвіти підлітків в системі розумового виховання В.О. Сухомлинського.
Методи. При написанні даної курсової роботи були використані наступні методи: конкретноісторичні, порівняльноісторичні, конкретнонаукові (теоретичні – аналіз літератури та педагогічних робіт), типологізація (класифікація), аналіз педагогічних явищ, фактів і подій.
Теоретичне значення. У даній роботі було вдало здійснено підбір літератури та використано велику кількість джерел тих авторів, які цікавились цією темою.
Практичне значення цього дослідження полягає у тому, що проведений в ньому аналіз та зроблені висновки можуть бути використані педагогами у їх викладацькій діяльності, студентами у підготовці до практичних та семінарських занять, а також воно може служити допоміжним матеріалом у написанні дипломних робіт з даної теми.
Цілі і завдання розумового виховання
Розумове виховання - одна із найважливіших складових системи всебічно розвиненої особистості. Сухомлинський вважав, що воно передбачає набуття знань, і формування наукового світогляду, розвитку пізнавальних і творчих здібностей, створення культури розумової праці, виховання інтересу і потреби в розумовій діяльності, в постійному збагаченні науковими знаннями, в застосуванні їх на практиці.
«Розумове виховання відбувається в процесі набування наукових знань, але не зводиться до нагромадження певного їх обсягу». Василь Олександрович вважав, знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством, впливати на ідейні погляди, результати діяльності людини, на її суспільну активність та інтереси. Лише за цих умов набуття знань і їх поглиблення будуть фактором розумового виховання.
Головною метою розумового виховання є розумовий розвиток. Сухомлинський говорив, що як без знання абетки людина не може читати, так без розумового розвитку, без гнучкої, живої думки неможливе розумове виховання.
Учень розумово виховується тільки тоді, коли його оточує атмосфера багатогранних інтелектуальних інтересів і запитів. Тому видатний педагог говорив, що турбота про інтелектуальне багатство всього шкільного житгя є важливою умовою повноцінного розумового виховання.
Кожен учитель повинен бути умілим, вдумливим вихователем розуму учнів. Сухомлинський вказував, що перш ніж учити дітей запам'ятовувати, їх потрібно вчити думати, мислити, аналізувати факти і явища оточуючого світу. «Розумове виховання в процесі навчання здійснюється лише тоді, коли накопичення знань, розширення обсягу знань учитель розглядає не як кінцеву мету процесу навчання, а тільки як один із засобів розвитку пізнавальних і творчих сил і гнучкої, допитливої думки». У такого вчителя знання, набуті учнями, виступають як інструмент, за допомогою якого учень свідомо здійснює нові кроки в пізнанні оточуючого світу. Василь Олександрович звертав увагу на те, що перенесення засвоєних методів пізнання на нові об'єкти стає закономірністю розумової діяльності учнів: далі вони вже самостійно досліджують причинно-наслідкові зв'язки нових явищ, процесів, подій. У зв'язку з цим, на думку В. О. Сухомлинського , важливими елементами розумового виховання в процесі навчання є: при вивченні предметів природничого циклу - продуктивна праця, дослідження, експерименти; при вивченні гуманітарних дисциплін - самостійне вивчення життєвих явищ, літературних джерел, літературно-творчі досліди.
Розумове виховання необхідне людині не лише для того, щоб вона застосовувала знання в праці, але і для повноцінності духовного життя - для того, щоб уміти цінувати багатство культури і мистецтва. Зміст освіти потрібно розглядати не тільки з точки зору практичного застосування знань в праці.
На думку Сухомлинського, не можна ототожнювати освіченість і розумове виховання, коло знань, набутих у школі, і ступінь розумового розвитку, хоча останнє залежить від об'єму знань. Він говорив, що розумове виховання - дуже складний процес, що включає в себе становлення світоглядних переконань, ідейної та творчої цілеспрямованості розуму в тісному поєднанні з працею, суспільної активності особистості, що гармонійно поєднує в собі навчально-виховний процес в школі і житті суспільства.