Сторінка
13

Формування читацьких інтересів семикласників активними методами навчання

Представимо фрагмент уроку з використанням методу замальовування та записування ідей.

Тема уроку: Григір Тютюнник. «Климко». Втілення вселюдського добра й милосердя в образі Климка.

Мета уроку: Допомогти учням засвоїти морально-етичні уроки повісті через образ головного героя; розвивати навички виділення й переказу найбільш вражаючих епізодів із твору, навички читання; виховувати кращі людські якості.

Обладнання: ілюстрації аркуші білого паперу.

Робота за методом замальовування та записування ідей проводиться у п'ять етапів:

1-ий етап: привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення.

2-ий етап: роз’яснення правил методу замальовування та записування ідей. Наведення прикладу

3-ій етап: формування малих груп та робота над схемою – малюнком проблемної теми.

4-ий етап: презентація малими групами своїх схем – малюнків; аналіз робіт.

5-ий етап: зведення результатів роботи у загальну схему – малюнок (на дошці, аркуші паперу формату А1).

У результаті роботи учні знаходять відповіді на питання:

1) Чому Климко крикнув тому чоловіку? (Він хотів рятувати чоловіка у формі)

2) Як ви вважаєте , що то був за чоловік? (Військовополонений)

3) Як ви вважаєте, чи пожертвував своїм життям Климко заради військовополоненого?(Так, Климко, не зважаючи на те, що його могли почути попередив його. )

4) Чи даремна його жертва? (Ні не даремна, бо він рятував декілька життів).

- Так, він рятував не одне життя, він приніс сіль, і тим рятував від голоду своїх друзів. Його загибель не даремна, але чому нам так боляче?(Загибель завжди біль). Дійсно, це справжня трагедія.

5) Чи згодні ви, що вчинок Климка - вчинок героя?

6) Відповісти на це запитання нам допоможе стаття на ст. 139 підручника «Я ніколи, нікому не казав неправди».

Використання даного методу сприяє розвитку особистості, її розумової активності, здібностей до планування та навчання, самоорганізації, передбачення багатьох, на перший погляд, незначних деталей, необхідних для подальшої роботи, допомагає сформувати вміння аналізувати та структуризувати матеріал, працювати з інформацією – підбирати, систематизувати тощо.

Наступним досліджуваним нами методом є нестандартна «Рольова гра». Суть цього методу полягає в тому, що учні вживаються у запропоновану ситуацію з житія чи виробничої практики та виконують (грають) одну або кілька ролей з елементами імпровізації в установлених межах. Учні працюють у парах або невеликих групах.

Рольові ігри проводяться з метою:

– розвитку здібності адекватно реагувати на рипі ситуації;

– розвитку чутливості, співпереживання;

– розвитку комунікативних здібностей;

– розвитку креативних (творчих) здібностей;

– розвитку соціальної компетентності;

– зняття перешкод у виявленні себе: під час гри учні можуть показувати свої почуття, висловлювати думки стосовно тієї чи іншої події, розповідати про потреби тощо;

– ілюстрації міжособистісних проблемних ситуацій;

– формування певних стилів поведінки;

– виявлення небажаних стилів поведінки;

– перенесення теоретичних знань на практику;

– теоретичне обґрунтування практичних умінь;

– формування впевненості в особистих силах тощо.

До проведення рольової гри треба готуватися заздалегідь, а саме:

1) підготувати письмове описання ситуації (Бажано по одному примірнику на кожного учасника);

2) письмове описання кожної ролі окремо (по одному примірнику на кожного учасника);

3) відеокамера для зйомки та апаратура для демонстрування відзнятих матеріалів (необов’язкове).

Але, як і у попередньому методі досвід проведення рольових ігор виявив цілий перелік проблем, які можуть виникнути під час використання цього методу, а саме:

– неточне описання ситуації чи ролі:

– відсутність в учня – актора готовності та бажання грати;

– у грі найчастіше беруть участь активні особистості, а всі інші нудьгують. Тому необхідно залучати до роботи всіх учнів в акторів і спостерігачів:

– на підготовку до гри витрачається більше часу, ніж на саму гру;

– не вистачає часу на добровільний вибір ролі;

– учні – актори забагато імпровізують, коли справа стосується фахових питань, тим самим виявляючи фахову некомпетентність;

– мета навчання відходить на другий план, а рольова гра перетворюється на загальний атракціон;

– гра затягується й не вистачає часу й сил для обговорення та підбиття підсумків;

– викладачі не виконують свою роль режисера в повній мірі;

– глядачі заважають своїми вигуками та сміхом:

– учні – актори з розчаруванням переривають гру тощо.

Цей перелік має допомогти викладачу краще підготуватися до проведення гри та ознайомити всіх учасників з наступними умовами, яких необхідно дотримуватися щоб досягти бажаного результату:

1) під час гри говорять тільки актори, всі інші учні слухають, мовчки занотовуючи у записнику свої зауваження та пропозиції;

2) неголосно сміятися можна, але не висміювати акторів;

3) зміст і спосіб проведення рольової гри мають бути на першому місці.

Також, як і у попередньому методі, при проведенні рольової гри необхідно дотримуватися певних інструкцій до виконання, які сформульовані і представлені нами у вигляді таблиці.

Таблиця 2.3 Методика «Рольова гра»

Отже, для того щоб правильно оцінити результати рольової гри дуже важливі змістовна та фахова частини. Крім того, її учасники чимало привносять власних ідей, творчих думок, що підвищує якість обіграних ситуацій.

Таким чином, варто відзначити, що головна мета використання методу «Рольової гри» – активізація пізнавальної діяльності учнів, але крім цього цей метод може бути корисним при введені у нову тему, завершенні нової теми, виявленні стратегії вирішення проблем, тощо.

Алгоритм роботи за методом рольової гри проводиться в шість етапів:

1-ий етап: привітання учасників, введення в тему, роздача сценарію рольової гри.

2-ий етап: роздача ролей акторам (письмове розписування ролей); визначення задач кожного із спостерігачів, роздача формулярів для письмових нотаток спостерігачів.

3-ий етап: самостійна підготовка до ролі:

– ознайомлення з навчальними матеріалами з даної теми:

– відпрацювання стратегії ділової бесіди;

– записування можливих запитань та відповідей;

– входження в роль:

– репетиція ролі з партером:

– консультування з викладачем.