Сторінка
7

Формування читацьких інтересів семикласників активними методами навчання

До методів навчання, в процесі яких проявляється та оцінюється індивідуальна діяльність учнів, відносимо поза аудиторну діяльність. Як висловлюються Володько В.М. та Іванова Т.В., "самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів виявляється тим характерним видом навчання, який найповніше відображає загальні риси творчої діяльності. Вона детермінується метою, усвідомленою, визначеними мотивами, реалізується за допомогою самостійних дій, які вимагають розумових, вольових або фізичних зусиль і завершується конкретними результатами ".

Кондрашова Л. В., яка досліджувала поза аудиторну роботу, зазначала: "Здатність оперувати педагогічними фактами формується в процесі навчальних занять з предметів психолого-педагогічного циклу, що озброюють учнів навичками теоретичного аналізу. Але подальше поглиблення та розвиток цієї властивості має місце в процесі активної діяльності, '"різновидом якої може служити поза аудиторна робота .". Позааудиторна робота в широкому розумінні включає в себе як самостійну пізнавальну діяльність, так і такі ефективні форми: систематична робота у педагогічних гуртках і клубах, проблемних групах; організація і проведення диспутів, науково-практичних і читацьких конференцій; участь у педагогічних конкурсах і олімпіадах; випуск журналів та газет. Так, наприклад, підготовча робота по організації та проведенню поза аудиторних заходів (вечорів, диспутів, бесід, конкурсів тощо) сприяє набувати просвітницьких умінь: вміння провести бесіду, лекцію, доповідь, педагогічну інформацію, диспут, дискусію з актуальних проблем педагогіки та психології.

Судячи про тенденції розвитку методів навчання, як бачимо, немає жодної класифікації, оптимальної щодо всього навчального процесу через те, що відображає лише одну або кілька сторін процесу і методів навчання.

Зрозуміло, що не можливо побудувати якусь незмінну класифікацію загальних методів навчання, оскільки це означало б помістити надзвичайно різноманітну навчально-педагогічну діяльність, яка постійно поновлюється, у сталу. Виходячи з педагогічної системи, обгрунтованої Беспалько В.П., яка була удосконалена Жуковим Р.Ф. та Кузнєцовим Ю.В., де розглядаються п'ять рівнів навчання, що дозволяють оволодіти знаннями в тій чи іншій області, пропонується класифікація методів навчання на основі даних рівнів навчання. Класифікація допускає як використання традиційних і нетрадиційних методів навчання, так і вихід одних та перехід до більш імпонуючих. Перший рівень – знання-знайомства, які дозволяють учню розрізняти, впізнавати знайомий йому предмет, явище, певну інформацію.

Другий рівень – знання-копії, що дозволяють переказати, репродукувати засвоєну інформацію.

Третій рівень – знання-вміння, тобто можливість застосувати одержані знання в практичній діяльності.

Четвертий рівень – знання-навики свого роду автоматизовані вміння.

П'ятий рівень – категорія творчості, результатом якої є так звані дії "без правил" в певній галузі навчально-пізнавальної діяльності.

Відомо, що кожна професійна діяльність охоплює весь діапазон знань від першого до п'ятого рівнів. Звичайно, щось залишається на рівні поверхневого знайомства, щось на рівні автоматичних навичок, але навчально-пізнавальна діяльність, яка стосується спеціальності, повинна сягати п'ятого рівня – категорії творчості. Зрозуміло, що на лекціях, особливо потокових, неможливо досягти не те, щоб п'ятого рівня знань, але й третього, четвертого. Саме задля цього ми повинні використовувати такі методи навчання, які спонукають та активізують індивідуальну діяльність учнів. З огляду на вищесказане пропонуємо дану класифікацію, яка, ще раз наголошуємо, не є сталою, а може змінюватися відносно тенденцій розвитку Методів навчання. Сталим може залишатися лише твердження про використання тих чи інших методів для набуття певного рівня знань.

Домінуюче місце займають заняття лекція-семінар. Досить змістовні з методичного погляду лекційні заняття пропонують Солдатенко М.М. та Сусь Б.А У учнів розвиваються уявлення про творчий характер діяльності, з'являється можливість застосувати набуті знання на практиці та закріпити їх. Цей етап є переходом від досліджень загально-педагогічного характеру до дидактико-методичних; учні знайомляться з загальною методологією та комплексом методик, а також застосовують свої знання на практиці.

З новими інформаційними технологіями зв'язані такі активні методи навчання як креативне навчання.

Розглянемо метод проектів та навчання у співробітництві:

1. Креативне навчання базується на наступних принципах: основою ДН такого типу є передбачуваний освітній продукт, що створюватиметься учнем;

- принцип відповідності зовнішнього освітнього продукту внутрішнім потребам учня (безперервна діагностика особистого освітнього прирощування);

- принцип індивідуальної навчальної траєкторії учня у освітньому просторі;

- принцип інтерактивності занять, що здійснюються за допомогою телекомунікацій;

- принцип відкритої комунікації відносно створюваної учнем освітньої продукції;

- принцип відповідності освітніх процедур фоомам комунікації і технологіям.

Метод проектів, в основі якого лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок та умінь, що потребують самостійного конструювання знань та орієнтації в інформаційному просторі. Оскільки за визначенням проект є сукупністю певних дій, документів, задумів щодо створення реальних або теоретичних об'єктів, він завжди передбачає творчу діяльність. Основними вимогами для використання методу є такі:

- наявність значущої у дослідницькому або творчому плані проблеми або задачі, що вимагає для свого розв'язання інтегрованих знань, дослідницького пошуку;

- практична, теоретична, пізнавальна значимість очікуваних результатів;

- самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність;

- визначення кінцевої мети спільних або індивідуальних проектів;

- визначення базових знань з різноманітних галузей, які необхідні для опрацювання проекту;

- структурування змістовної частини проекту (з вказівкою поетапних результатів);

- використання дослідницьких методів (визначення проблеми та витікаючих з неї задач дослідження; висування гіпотез рішення, обговорення методів дослідження; оформлення кінцевих результатів; аналіз отриманих даних; підведення підсумків, коригування, висновки).

3. Навчання у співробітництві - це модель використання малих груп навчаємих. Навчальні завдання структуруються в такий спосіб, що всі члени групи виявляються взаємозв'язаними та взаємозалежними, але при цьому досить самостійними у оволодінні навчальним матеріалом і розв'язанні задач. Викладач стає вільним від постійного зв'язку з матеріалом і здатним для певного маневру на занятті. Він може приділити більше уваги окремим особам або групі. Крім того, він може у потрібний момент об'єднати учнів в групи, надати необхідні пояснення, або прочитати фрагмент лекції, якщо це необхідно. індивідуальна самостійна робота при організації навчальної діяльності за методом Cooperative Learning стає немовби вхідною, елементною часткою самостійної колективної роботи. ЇЇ результат, з одного боку, впливає на результат роботи всієї групи, а, з іншого, створює мотивацію для спільної роботи. Кожний учень користується як своїми результатами роботи, так і результатами колективу, але на наступному етапі, при узагальненні результатів, обговоренні і прийнятті загального рішення, або при роботі над наступним проектом, задачею, проблемою. Слід відзначити, що сформування групи і надання їй завдання не є достатнім для ефективної подальшої роботи. Суть полягає в тому, щоб учень захотів сам конструювати свої знання і набувати досвід. Отже проблема мотивації самостійної пізнавальної діяльності учнівм не менш, а подекуди і більш важлива, ніж засоби організації роботи над проектом.