Сторінка
3

Модель організації проектної роботи з теми "Man and Nature"

Деякі положення методу проектів збігаються з принципами загальноприйнятих методів навчання. Однак різниця очевидна , і слідом за І. Шербо назвемо істотні розходження між методом проектів і інших методів навчання. Так, у методі проекту освітній процес будується не в логіку навчального предмета, а в логіку діяльності, що має особистісний зміст для учнів, що підвищує мотивацію в навчанні, коли в інших методиках такий підхід до організації роботи залишається непріоритетним.

Також у процесі навчання по методу проекту глибоке, усвідомлене освоєння базових знань забезпечується за рахунок універсального їхнього використання в різних ситуаціях. Невід'ємним є і гуманістичний зміст проектного навчання, що складається в розвитку творчого потенціалу учнів.

Багато вчених і дослідників методу проектів затверджують, що успішність його використання залежить від ряду факторів, серед яких: уміння вчителів грамотно організувати роботу, направити діяльність учнів у правильному руслі, грамотне планування, раціональна організація і реалізація проекту відповідно до основних вимог і рекомендацій до проведення проектної роботи.

Педагог веде учнів по шляху суб'єктивного відкриття, керує їх проектною діяльністю, що повинна носити комунікативну функцію, проблемно-пошукової діяльності, рефлексивної й імітаційного моделювання (ігрова). Якщо один з елементів даної системи не спрацьовує, то тоді ідея проекту програє, стає неефективною і вносить розлад у процес навчання.

Широка популярність методу проектів продиктована актуальністю задач, що стоять перед освітою на сучасному етапі. Оскільки «метод» є дидактичною категорією, то саме поняття метод проектів у методиці викладання розглядається як спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми. У даному контексті метод проектів має декілька характерних ознак, що відрізняють його від багатьох інших методів і роблять унікальним. Однак перш ніж придбати всі характеристики, що визначають його суть на сучасному етапі, проект пройшов кілька етапів свого розвитку і становлення як метод.

Звертання вчених і практиків до проблеми особисто-орієнтованого навчання, у рамках якого розглядається метод проектів, має давню історію. За останні десятиліття історичні дослідження проблеми використання проектної методики значним образом розширили уявлення про метод проекту як такому. Термін «проект» - “progetto” в Італії, “prog’et” у Франції, “projekt” у Німеччині – зародився як прийом навчання і традиційно вважається продуктом індустріалізації і значного прогресу в сфері освіти в США на прикінці XIX століття. Однак у деяких дослідженнях, зокрема в роботі Майкла Нолла про походження і розвиток методу проектів [38,59], вказується і більш рання дата початку використання методу проектів у навчанні.

Дослідження вітчизняних і закордонних вчених в області розвитку проектної методики дозволяють умовно виділити три етапи розвитку і становлення проекту як методу навчання, а саме: ранній, удосконалений і сучасний етапи, кожний з яких являє собою досить закінчену модель навчання.

Характеризуючи ранній етап проектної методики, доцільно в хронологічному порядку розглянути такі стадії його розвитку в рамках даного періоду:

виникнення і перші спроби його використання «проекту» як навчального методу;

використання методу проектів для підготовки інженерів у XIX столітті.

Відповідно до розробок закордонних учених, зокрема М. Нолла, Т. Хатчинсона, Л. Фред-Бута й ін., термін «проект» вперше став застосовуватися в освітньому контексті ще в другій половині XVI століття в Італії і розглядався як абсолютно гіпотетичне завдання, що не мало на меті втілити ідеї проекту в життя.

Метою використання проектів була підготовка архітекторів, формування в них умінь і навичок творчого застосування теоретичних знань по архітектурі для оформлення власних проектних робіт (проектування церков, пам'ятників, палаців і т.д.). Змістом проектної роботи стало залучення кращих учнів до виконання завдань по проектуванню в системі так званих змагань. Перевага проектного навчання на даному етапі полягало в тому, що дані завдання, відповідаючи всім основним вимогам одержуваної професії, дозволяли в той же час незалежно і творчо застосувати всі правила і принципи архітектури, що були освоєні на лекційних і практичних заняттях. Однак слід зазначити, що на ранній стадії метод не був ретельно розроблений, була відсутня необхідна наукова і методологічна бази.

Зміст роботи ранньої моделі проектів не перетерпіло істотних змін протягом тривалого часу і через два сторіччя, коли метод став використовуватися в професійно-технічних училищах США з метою підготовки студентів інженерних спеціальностей. У середині XIX століття такі відомі вчені, професори як Стилман Робінсон, Кальвін Вудворд, Чарльз Річардс звернули увагу на метод проекту і багато чого зробили для його розвитку. Зміст методу на даному етапі зводилося до визначення його як системи занять, де від інструкцій викладача учні самостійно приходили до створення власних конструкцій, тобто до практичного застосування знань. З позитивної точки зору розвиток проектного навчання в середині XIX століття в США послужив поштовхом до використання його в різних технічних областях: теслярстві, виготовленні металевих виробів, кулінарії, текстильній промисловості. Однак широкої популярності метод проекту не одержав.

Рання модель методу проектів, виникнення якої датується серединою XVI століття, стала опорною крапкою вивчення проекту як навчального методу.

Той факт, що робота над проектом почалася на 300 років раніше, ніж це традиційно вважалося, відкриває нові перспективи для інтерпретації даного методу. Проекти застосовувалися тільки в технічній області для одержання тих або інших професій, чим строго обмежили сферу свого функціонування і тим самим були позбавлені можливості реалізуватися в інших областях людського життя. Рання модель проектів носила трохи спрощений характер і істотно відрізнялася від сучасної. Але саме на ранній стадії був закладений той «фундамент», на якому в продовженні майже двох наступних сторіч йшов розвиток і становлення проектної методики на науковому і методологічному рівнях.

Другий етап розвитку методу проектів, що в аналітичних дослідженнях традиційно зв'язують з переглядом теоретичних основ освіти, переходом до удосконаленої моделі методу проектів, також доцільно розглянути в двох аспектах: обґрунтувати психолого-педагогічну основу застосування методу проектів на початку XX століття і проаналізувати розвиток і використання методу проектів у контексті вітчизняного освіти на початку XX століття.

Наприкінці XIX століття дидактичні пошуки західних педагогів були перейняті увагою до емоційної привабливості навчання. Ідеї гуманістичного напрямку у філософії й освіті стали зв'язувати з методом проектів, що також називали «методом проблем» або «методом цільового акта». Більшість сучасних дослідників затверджують, що метод проекту сформувався в 20-і роки XX століття в сільськогосподарських школах США. Метод проектів успішно розвивався завдяки педагогічним ідеям американського педагога і психолога Дж. Дьюі, а також його учнів і послідовників У. Килпатрика і Є. Коллингса.