Сторінка
5
- у місячний строк після закінчення строку дії свідоцтва представляти підсумковий звіт та копію акта знищення нереалізованих білетів і квартальний бухгалтерський звіт підприємства;
- вчасно відраховувати до державного бюджету України 30% від доходів, що залишається у розпорядженні після виплат призового фонду; не пізніше двох місяців року, що натає за звітним, подавати Міністерству фінансів річний звіт про діяльність, у тому числі річний баланс з аудиторським підтвердженням і довідку про фінансове становище, а також відомості про зміни в персональному складі службових осіб;
- мати під час проведення лотереї ліквідні балансові активи обсягом не менше 500000 (п’ятсот тисяч) євро за курсом НБУ.
З метою забезпечення надходження доходів до бюджету та запобігання фінансовій кризі встановлено плату за користування комерційними банками тимчасово вільними залишками коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів.
Слід зазначити, що касове виконання бюджетів та позабюджетних фондів здійснюється уповноваженими банками на підставі угод, укладених, відповідно, з Головним управлінням Державного казначейства України та місцевими фінансовими органами.
У цих угодах визначається плата за користування тимчасово вільними залишками коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів і позабюджетних фондів в обсязі 50% від облікової ставки НБУ, що діяла протягом звітного місяця. Якщо облікова ставка зміліється протягом місяця, то, починаючи з дня зміни, враховується нова облікова ставка.
Підприємства будь-яких організаційних форм та видів (крім підприємств з іноземними інвестиціями), банками, у статутному фонді яких є частка державного майна, сплачують із суми прибутку, що залишилась після сплати податків і зборів до бюджету, дивіденди, або інші відрахування від прибутку на частку державного майна, переданого у їхні статутні фонди, до Державного або місцевих бюджетів України, залежно від виду власності на майно.
Дане перерахування коштів до бюджетів здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про сплату дивідендів (частки прибутку) суб’єктами підприємницької діяльності, створеними за участю державних підприємств і організацій”.
Платниками дивідендів є акціонерні та інші господарські товариства, створені в процесі приватизації та корпоратизації підприємств загальнодержавної власності, які мають акції (частки, паї), що є у державній власності.
Об’єктом (джерелом) дивідендних відрахувань є прибуток підприємств, який залишається в їхньому повному розпорядженні Після відрахувань встановлених законодавством податків та зборів та відрахувань відповідно до установчих документів.
Сума дивідендів, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, залежить від маси дивіденду та частки державного майна у статутному фонді підприємства. Такі дивіденди до бюджету поступають щоквартально.
Однією із форм вилучення до бюджету частки прибутку суб’єктів господарювання, одержання яких не залежить від їх зусиль, є рентні платежі.
Одержання додаткового прибутку, незалежно від діяльності підприємств, визначається передусім природними, техніко-економічними і транспортними чинниками. Вплив першого чинника поширюється на видобувну галузь і обумовлюється місцезнаходженням підприємства, глибиною покладів і характером видобутку корисних копалин. Ціни при цьому встановлюються з урахуванням витрат підприємств, які працюють за гірших умов. В кінцевому підсумку підприємства за кращих умов видобутку природних ресурсів отримують додатковий дохід.
Дія техніко-економічного чинника пов’язана із видами сировини, яка видобувається, її вартістю та технічною оснащеністю підприємств. Транспортні витрати є важливим елементом ціни реалізації сировини і суттєво впливають на прибутки (збитки) підприємств.
До бюджету справляються, як правило, рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, та за природній газ. Поступлення рентної плати відбувається щодекадно, його величина залежить від обсягів видобутих нафти і газу та ставки плати. Резервами збільшення рентних платежів є зростання обсягів добування в Україні нафти і газу, прискорення розробки і введення в експлуатацію відповідних родовищ.
Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Державне майно може бути придбане за рахунок приватизаційних паперів, а також власних та запозичених коштів покупців. При придбанні об’єкта приватизації за рахунок грошових коштів на суму, що перевищує 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, покупці – фізичні особи – повинні подати до органу приватизації декларацію про доходи. Іноземні інвестори подають відомості про джерела надходження коштів. Кошти, отримані від продажу державного майна, зараховуються до позабюджетного Державного Фонду приватизації і позабюджетного фонду приватизації Автономної Республіки Крим.
Обсяг поступлень коштів залежить від переліку об’єктів державної та комунальної форм власності, що передбачається відповідними програмами приватизації у тому чи іншому бюджетному періоді, та вартості об’єктів приватизації.
Використання коштів визначається Державною програмою приватизації. Вони спрямовуються на відшкодування витрат, пов’язаних із приватизацією, кредитування технічного переоснащення приватизаційних підприємств, розвиток підприємства, створення нових робочих місць та до державного бюджету України.
Крім вище згаданих, у склад доходів від власності та підприємницької діяльності можуть бути інші надходження, надходження від розміщення тимчасово вільних коштів бюджету на депозитних рахунках в установах банків тощо.
Друга група неподаткових надходжень об’єднує адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного характеру, до яких відносяться: збори, що стягаються Державною автомобільної інспекцією України; плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів; плата за надання послуг службовою дозвільною системи внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, що перебувають у державній та комунальній власності; державне мито; митні збори; єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через Державний кордон України.
Збори, що стягуються Державною автомобільної інспекцією, обумовлені запровадженням плати за послуги, що надає інспекція юридичним і фізичним особам з метою дотримування норм і стандартів безпеки дорожнього руху. До таких послуг відносяться: проведення державного технічного огляду автомобіля, а також огляду автомобіля при видачі свідоцтва про реєстрацію; проведення державного технічного огляду мотоцикла, моторолера, причепа, напівпричепа, а також за їхній огляд при видачі свідоцтва про реєстрацію; реєстрацію ( перереєстрацію) автомобіля, мотоцикла, моторолера, мотоколяски, причепа, напівпричепа без видачі свідоцтва; прийом екзаменів з правил дорожнього руху, навичок, керування транспортними засобами (будь-якої категорії) тощо. Обсяг поступлень залежить від виду послуги та величини плати за неї, яка встановлюється у співвідношенні до неоподаткованого мінімуму громадян. Основними резервами зростання таких доходів є збільшення кількості послуг, що може надавати автоінспекція та пошук нових видів платних послуг, потреба у яких появляються у певних ситуаціях.
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Бюджетний розпис як основа виконання бюджетів
Координація фіскальної і монетарної політики в економіці України
Сутність фінансів
Ситуація підприємства на ринках факторів виробництва та збуту готової продукції. Аналіз причин кризи та сильних і слабких місць на підприємстві. Акт аудиторської перевірки
Роль спеціалізованої державної податкової інспекції у фінансовому забезпеченні регіонального розвитку (на прикладі запорізької області)