Сторінка
1

Охарактеризувати структуру фінансових ресурсів та напрямки їх використання

ПЛАН

1. Поняття фінансових ресурсів

2. Структура фінансових ресурсів та напрямки їх використання

3. Використана література

1. Поняття фінансових ресурсів

Фінансові ресурси – це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внут­рішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі.

Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення У розпорядженні держави перебувають ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (національ­ного банку, державних страхових органів, державних кредит­них установ). Інша частина фінансових ресурсів у державі зна­ходиться в розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності. Третя частина – у розпорядженні населення в формі вкладів, зао­щаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінан­сових установах.

З трансформацією вартості валового внутрішнього продук­ту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуаль­ність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специ­фіки у відтворювальному процесі.

Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосо­вуються різні форми й методи створення та використання фі­нансових ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття "фінансові ресурси" дає змогу точніше визначити об’єкт фінансового прогнозуван­ня й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об’єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень.

Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтво­ренні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В еконо­мічній літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефек­тивність господарювання.

На нашу думку, для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.

Отже, фінансові ресурси – це грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу ва­лового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і та задоволення інших суспільних потреб.

Рис. 1. Система державних фінансів

2. Структура фінансових ресурсів та напрямки їх використання

Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначаєть­ся структурою форм утворення й напрямків їх використання. За формою утворення фінансові ресурси – це, по-перше, накопи­чення завдяки господарській діяльності, що відображають пер­винний розподіл новоствореної вартості. До їх числа належать прибуток, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні від­рахування. По-друге, це ресурси вторинного розподілу й пере­розподілу новоствореної вартості. Це також прямі й непрямі по­датки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладів населення тощо.

Співвідношення певних форм, в яких виступають фінансо­ві ресурси, відображає наявну систему використання фінансів у регулюванні економічної діяльності в державі. Так, розмір прибутку значною мірою залежить від переліку затрат і від­рахувань, що відносяться на собівартість продукції. Розмір прибутку виробника також залежить від наявної системи непрямого оподаткування в державі, розміру торгових націнок, які регулюються державою.