Сторінка
12

Неподаткові надходження до бюджетів, їхня характеристика, роль і місце у доходах цих бюджетів

Державне мито є одним з найважливіших видів адміністративних зборів, хоча серед неподаткових надходжень вони займають невелику частку. Платниками цього мита є юридичні та фізичні особи, які звертаються до відповідних органів для вчинення в їхніх інтересах дій та видачі документів, що мають юридичне значення. Обсяг надходжень мита залежить від кількості об'єктів справляння та ставок.

Третя група неподаткових надходжень об'єднує надходження від штрафів та фінансових санкцій. До цієї групи відносяться: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частки вартості нестандартної продукції виготовленої з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки. У більшості випадків наявність такого виду доходів пов'язана з порушенням чинного законодавства, тому планування таких сум у доходній частині бюджетів є недоцільним.

Четверта, остання група неподаткових надходжень до бюджету об'єднує інші надходження, серед яких можна відзначити надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними та іншими уповноваженими органами і конфіскована валюта: надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна збройних сил України та інших, утворених згідно з законодавством військових формувань та правоохоронних органів; інші надходження; надходження сум перевищення фактичного споживання над розрахунковим; доходи від операцій з валютою, власні надходження бюджетних установ, організацій; додаткові збори на виплату пенсій.

В основному ці доходи за своїм обсягом є невеликі. Найбільшу частку серед них складають власні надходження бюджетних установ та додаткові збори на виплату пенсій, на які доцільно звертати особливу увагу при пошуку резервів збільшення доходної частини бюджету.

Адміністративно-командна економічна політика СРСР призвела до нерівномірного економічного розвитку усіх регіонів, створення неструктуризованого, неефективного та однобокого народногосподарського комплексу. Функціонування адміністративно-командної системи сприяло розподілу більше 25% валового внутрішнього продукту СРСР, який вироблявся в Україні.

З проголошенням незалежності України почався новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин.

Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації – основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.

Зрозуміло, що це – робота не одного року, але вона має бути до кінця обґрунтованою, повинна враховувати можливі негативні наслідки і передбачати цивілізоване їх усунення, бути одночасно послідовною та перспективною і, що не менш важливо – зрозумілою усім суб'єктам суспільно-економічних відносин.

Стабілізація у суспільстві і поступове економічне зростання вимагає проведення активної бюджетної політики і забезпечення функціонування стабільної бюджетної системи. При вирішенні зазначених проблем і, насамперед, щодо одержання доходів бюджету і забезпечення фінансування загальнодержавних видатків, необхідно боротися не з наслідками, а з причинами виникнення і розростання негативних явищ.

Спад виробництва, інфляція, криза неплатежів, неефективна і неадекватна сучасним вимогам структура народного господарства, бюджетний дефіцит, державний борг, недосконалості, а часом і протиріччя, у законодавстві з економічних проблем, що стоять перед сучасниками і які необхідно вирішувати. Стан економіки відбивається і на бюджеті, тому і виникають труднощі у плануванні і виконанні бюджетів різних рівнів, отже треба виходити з реального стану економіки та керуватись принципом економічної доцільності та максимальної ефективності при формуванні бюджетного фонду України.

Попри прискорення приватизації правила та умови її проведення потрібно покращити, зокрема:

- ухвалити новий закон про приватизацію. Сьогодні діяльність Фонду державного майна регулює відповідний указ, який не має сили закону. Тому ризики інвесторів залишаються досить великими;

- прискорити процес прийняття законів про приватизацію “Укртелекому” та про скорочення переліку заборонених до приватизації об’єктів;

- намагатися не допускати порушень щодо принципів прозорості приватизації та орієнтації на стратегічних інвесторів, які оголосили Президент та уряд.

Слід наголосити на необхідності розробити стратегію управління державним майном за тих умов, коли більшу його кількість заборонено приватизувати. Головними рисами цієї стратегії мають стати прозорість та відкритість управління , запровадження конкурсних процедур відбору і громадського контрою за діяльністю управителів, створення для них легальних стимулів.

Фонд державного майна має зосередити зусилля на привабливих підприємствах, що потребують підготовки до приватизації, а також вирішити питання щодо приватизації створених раніше холдингів – національних та державних акціонерних компаній (НАК і ДАК), законодавчої бази діяльності яких досі не врегульовано. В межах приватизаційної підготовки належить розв’язати проблему нагромаджених у попередні роки боргів (вдаючись до різних методів – від реструктуризації до повного списання), крім того, не допустити паралельної приватизації, яку здійснюють за рахунок застосування механізмів податкової та іншої застави. Держава не має перекладати на інвестора весь борговий тягар, що виник внаслідок неефективного державного управління.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що надходження коштів від приватизації майна до бюджетів в значній мірі залежить від правильності організації процесів приватизації, а також від чинного законодавства, що стосується цієї діяльності. Тому, для збільшення надходжень цих коштів у доходи бюджетів, а також виконання запланованих показників слід звернути увагу на ці питання.