Сторінка
1

Фінансовий ринок і його роль у ринковій економіці

З М І С Т

Вступ 3 - 4

1. Сутність фінансового ринку 5 - 8

2. Функції фінансового ринку 9 - 10

3. Структура ринку фінансових ресурсів. Його суб”єкти . 11- 17

4. Класифікація фінансових ринків . 18- 23

Висновок . 24- 26

Список використаної літератури 27

ВСТУП

Перш ніж вести мову про фінінсовий ринок треба дати визначення терміну „фінанси”. Термін finansia виник в 13-15 ст.ст. в торгових містах Італії, і спочатку він являв собою любий грошовий платіж. Подальше вживання – в якості поняття, пов”язаного з ситемою грошових відносин між населенням і державою з приводу створення фондів грошових коштів. Таким чином, цей термін мав такі ознаки:

по-перше, грошові відносини між двома суб”єктами;

по-друге, в процесі цих відносин формувався загальнодержавний фонд грошових коштів - бюджет. Як наслідок, ці відносини носили фондовий характер;

по-третє, постійне надходження коштів до бюджету не було б забезпечене без податків, зборів та інших платежів державно-примусового характеру.

Фінанси – це сукупність грошових відносин, в процесі яких здійснюється формування і використання фондів грошових ресурсів (державних, недержавних) для здійснення економічних, соціальних і політичних задач.

У фінансових відносинах виділяються три, пов”язані між собою, сфери: фінанси господарських суб”єктів, страхових, державних суб”єктів. Формуються фінансові ресурси за рахунок: власних і прирівняних до них засобів (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльнсоті, цільові надходження та інше); мобілізовані на фінансовому ринку як результат перерозподілу (бюджетні субсидії, субвенції та ін.). Державні фінанси є засобом перерозподілу вартості суспільного продукту й частки національного багатства. Основу державних фінансів станосить бюджет. Окремо в системі державних фінансів виділено позабюджетні фонди для фінансування окремих цільових програм (Пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості).

Фінанси – один з важливих інструментів, за допомогою яких здійснюється вплив на економіку підприємства, регіону, країни. Фінансовий механізм являє собою систему організації, планування і використання фінансових ресурсів. До складу фінансового механізму входять:

а) фінансові інструменти;

б) фінансові прийоми і методи;

в) забезпечуючи підсистеми (правове, нормативне, інформаційне, програмне забезпечення).

Фінансові інструменти (грошовві кошти, цінні папери, форвардські контракти, фьючери і свопи) – різні форми короткострокового і довгострокового інвестування, торгівля якими здійснюється на фінансових ринках.

1. Сутність фінансового ринку.

Функцiонування ринкової економiки грунтується на функцiо­нуваннi рiзноманiтних ринкiв, якi можна згрупувати в два основні класи: ринки виробленої продукцi1 (товарів та послуг) та ринки трудових i фiнансових pecypcів. На ринку фiнансових pecypciв зу­стрiчаються такi, в яких у процесi господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх дiяльностi, а також такі, у яких накопичуються заощадження, що можуть бути використанi для iн­вестицiй. Саме на ринку фiнансових pecypciв, або фiнансовому рин­ку, вiдбувається перелив коштiв, при якому вони перемiщуються вiд тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує iнвестицiй. При цьому, як правило, кошти спрямовуються вiд тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тiльки пiдвищенню продуктивностi та ефективностi економiки в цiло­му, а й полiпшенню економiчного добробуту кожного члена суспiльства.

На фiнансовому ринку тi, що мають вiльнi фiнансовi ресурси, пере­дають їх на рiзних умовах iншим учасникам ринку, якi опосередкова­но через суб'ектiв ринку або безпосередньо використовують залученi ресурси для фiнансування рiзних галузей економiки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фiнансовi ресурси надаються на умовах позики або на умовах спiввласностi, коли iнвe­стор набувае прав власностi на придбанi за iнвecтoвaнi кошти мате­рiальнi чи нематерiальнi активи.

Позика оформляється рiзними видами боргових цiнних паперiв, банкiвського, комерцiйного чи державного кредиту. Платою за ви­користання позичкового капiталу виступає процент, який залежить від структури попиту та пропозицii на позичковий капiтал i може кори­гуватись у той чи iнший бiк, забезпечуючи iнвecтopy вищий або ниж­чий рівень прибутку. 3 одного боку, piвeнь процентної ставки має бути нижчим вiд ставки прибутку від використання залучених pecypciв, щоб позичальник мав змогу погасити позику та забезпечити зрос­тання власного капiталу. 3 другого боку, процентна ставка має забез­печити iнвecтopy прибуток від надання коштiв у позику, а також ком­пенсувати втрати від знецiнення pecypciв внаслiдок iнфляцii та ри­зикiв вiд здiйснення конкретних iнвестицiй. Реальна ставка прибутку на позичковий капiтал вiдповiдає середнiм темпам зростання еконо­мiки з поправкою на ризик здiйснення конкретних iнвестицiй. Чим ефективнiше функцiонує ринок позичкового капiталу, тим бiльшою мiрою процентна ставка на позиковий капiтал вiдповiдає ризику iнвестицiй i ефективностi конкретної галузi економiки та eкoнoмi­ки в цiлому.

Рівень прибутку на iнвестицii в акцiонерний капiтал визначаєть­ся piвнeм рентабельностi конкретного виробництва та ринковою кон'юнктурою, що впливає на ринкову капiталiзацiю корпорацii. Рівень прибутку на акцiонерний капiтал значною мiрою вiдповiдає рiвню ефективностi конкретного виробництва i в разi неефективної дiяльностi може забезпечити інвестору нульову або вiд'ємну ставку прибутку. Інвecтop - власник aкцii подiляє ризик iнвестицiй з iнши­ми акцiонерами пiдприємницької структури i тому прибуток на iнвeстицiї в акції може коливатись у значних межах. На вiдмiну вiд прибутку на акцiонерний капiтал процент на позичковий капiтал у цiлому мeнш пов'язаний iз поточною фiнансово-господарською дiяль­нiстю конкретного суб'єкта господарювання i в основному визначаєть­ся кон'юнктурою ринку.

Передача в користування фiнансових pecypciв на фiнансовому ринку оформляється тим чи iншим фiнансовим інструментом. Якщо ресурси передаються на умовах позики, це оформляється вiдповiд­ними iнструментами позики - борговими цiнними паперами (облiга­цiями, векселями, ощадними сертифiкатами тощо) або рiзними вида­ми кредитних інструментів. Якщо інвестор вкладає кошти в aкцioнep­ний кaпiтал, така операцiя оформляється iнструментами власностi - акцiями. Платою за нaдaнi в позику ресурси виступає процент, а при безстроковому інвестуванні коштів в акцiонерний капiтал - прибу­ток у виглядi дивiдендiв i капiтaлiзований прибуток, що направляєть­ся на збiльшення власного капiталу корпорацii.

Оскiльки передача в користування капiталу вiдбувається через продаж фiнансових активiв, якi вiдображають права на отримання доходу на вкладений капiтал, фiнансовий ринок можна визначити як ринок, на якому випускають, продають i купують фiнансовi акти­ви. Фінансовий ринок являє собою систему економiчних та право­вих вiдносин, пов'язаних iз купiвлею-продажем або випуском та обiгом фiнансових активiв. Суб'єктами цих вiдносин виступають держава, а також ті, хто бажає передати в користування вiльнi фiнан­cовi ресурси, ті, якi потребують iнвестицiй, та фiнансовi посередники, якi на стабiльнiй, впорядкованiй основі забезпечують перерозподiл фiнансових pecypciв серед учасникiв ринку.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Інші реферати на тему «Фінанси»: