Сторінка
4
До недепозитних iнститутiв належать iнвестицiйнi компанії, пенсiйнi фонди та страхові компанії.
Пенсiйнi фонди забезпечують працiвникiв доходом пiсля виходу на пенсiю у формi перiодичних виплат. 3асновниками пенсiйного фонду вистyпають корпорaцiї, приватнi фiрми, установи, спiлки, фiзичнi особи. Кошти залучаються до фонду через надходження перiодичних внecкiв як роботодавцiв, так i прaцiвникiв. До 90% активiв пенсiйних фондiв становлять акцiї та цiннi папери з фiксованим доходом, що обумовлюється специфiкою дiяльностi фондiв, а саме необхiднiстю здiйснювати перiодичнi виплати пeнcioнepaм протягом тривалого перiоду. Найбiльша частка в активах пенсiйних фондiв належить корпоративним цiнним паперам - акцiям та облiгацiям. Частина пенсiйних фондiв, як й iнвестицiйнi компанiї, наймають фiнансових посередникiв для забезпечення професiйного управлiння активами.
Cтpaxoвi компанії є фiнансовими посередниками, що здiйснюють виплати своїм клiентам при нacтaннi певних подiй, обумовлених у страховому полiсi. Власники полiсiв сплачують страховiй компанiї премiї в обмiн на зобов'язання сплатити обумовленi суми в майбутньому при нacтaннi певних подiй. Страхова премiя є платою за страхування, яку власник полiса вносить страховiй компанії згiдно з договором страхування. Укладаючи договори страхування, стpaxовi компанiї беруть на себе ризики власникiв полiсiв, а отримуючи страxовi внески, отримують плату за прийнятi на себе ризики. Стpaxoвi внески використовують для придбання облiгацiй, акцiй, заставних та iнших цiнних пaпepiв.
Iнвестицiйнi компанії є iнститутами спiльного iнвестування, якi залучають кошти інвесторів i вкладають їх у диверсифiкований портфель цiнних паперiв. Фiнансовi ресурси iнвестицiйнi компанiї формують за рахунок розмiщення на ринку власних акцiй та iнвестицiйних сертифiкатiв, активи - за рахунок придбання пайових та боргових цiнних паперiв iнших емітентів. Iнвестицiйнi компанiї вкладають кошти в цiннi папери великої кiлькостi емітентів для того, щоб у рамках обраної стратегiї максимально диверсифiкувати портфель i зменшити ризики iнвестування.
Виконуючи на ринку різні функцiї та формуючи ресурси за рахунок рiзних джерел, недепозитнi iнститути мають спiльну рису. Bci вони вкладають кошти інвесторів у портфель цiнних паперiв i виступають на ринку iнституцiйними iнвесторами.
Kpiм фiнансових iнститутiв, якi забезпечують ефективне розмiщення капiталiв серед галузей економiки, значну роль на фiнансовому ринку вiдiграють iнститути iнфраструктури - бiржi та позабiржовi системи, клiринговi центри, iнформацiйнi, рейтинговi агентства тощо. Сааме вони забезпечують стабiльне функцiонування ринку, купiвлю-продаж фiнансових активiв на постiйнiй та впорядкованiй основні, контроль за якiстю фiнансових активiв, що перебувають у обiгу на ринку.
Держава виступає на фiнансовому ринку позичальником, регулярно розмiщуючи на зовнiшньому та внутрiшньому ринках свої борговi зобов'язання, а також виконує специфiчну i дуже важливу функцiю - регулювання фiнансового ринку. Iнодi держава виступає, як iнвecтop, здiйснюючи фiнансову пiдтримку тих чи iнших суб'єктiв господарювання .
Державне регулювання фiнансового ринку полягає в здiйсненнi державою комплексних заходiв щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком та запобiганнi зловживанням i порушенням у цiй сферi. Державне регулювання здiйснюетъся з метою:
- створення умов для ефективної мобiлiзацii та розмiщення на ринку вiлъних фiнансових pecypciв;
- захисту прав інвесторів та iнших учасникiв фiнансового ринку;
- контролю за прозорiстю та вiдкритiстю ринку;
- дотримання учасниками ринку вимог aктів законодавства;
- запобiгання монополiзацii та сприяння розвитку добросовiсної конкуренції на фiнансовому ринку.
Хоча в процесi регулювання фiнансового ринку державою реалiзуютъся рiзнi пiдходи до регулювання дiяльностi професiйних та iнших учасникiв ринку - інвесторів i емітентів, державне регулювання має забезпечувати однаковi права й однаковий доступ до ринку вcix його суб'ектiв, максималъну прозорiсть ринку, конкурентне середовище, не допускати монополiзацii ринку. За допомогою законiв та нормативних aктів держава впливає на поведiнку учасникiв ринку i певною мiрою спрямовує розвиток ринку в заданому напрямi.
Усі учасники ринку беруть участь у cтвopeннi iнформацiйного забезпечення ринку. Суттєва роль у цьому процесi належить державним органам влади, якi формують вiдповiдну законодавчу базу та створюють належнi умови для її дiйового використання.
З поняттям iнформацiйного забезпечення ринку тісно пов'язане поняття "прозорості" ринку - чим повнiшою i достовiрнiшою iнформацiєю володiють учасники ринку, тим "прозорiшим" є цей ринок. Сьогоднi одним iз "найпрозорiших" ринкiв вважають фiнансовий ринок США, на якому учасникам ринку доступна така iнформацiя про фiнансовi активи та їх емітентів, яку в iнших країнах не зобов'язують оприлюднювати.
4. Класифікація фінансових ринків.
Наявнiсть багатьох типiв фiнансових ринкiв пов'язана з існуванням рiзних пiдходiв до їх класифiкацiї. Розгляну основні пiдходи, вiдповiдно, основні класифiкацiї фiнансових ринкiв.
1. За умовами передачi фiнансових pecypciв в користування фiнансовий ринок подiляють на ринок позичкового i ринок акцiонерного капiталу. На ринку позичкового капiталу ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та пiд процент за допомогою боргових цiнних nanepiв або кредитних інструментів. На ринку акцiонерного капiталу кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому інвестор отримує право на частину прибутку у виглядi дивiденду, право спiввласностi на активи пiдприємства i повнiстю подiляє пiдприємницькi ризики з iншими акцiонерами пiдприємства.
2. За терміном обiгу фiнансових активiв, що можуть бути в обiгу на ринку, фiнансовий ринок подiляють на грошовий ринок та ринок капiталiв.
На грошовому ринку здiйснюється короткострокове iнвестування коштiв. На цьому ринку перебувають в обiгу фiнансовi активи, термін обiгу яких не перевищує одного року: короткострокові казначейськi зобов'язання, ощаднi та депозитнi сертифiкати, векселi, різні види короткострокових облiгацiй тощо. На ринку грошей корпорацiї залучають кошти для пiдтримки оборотного капiталу в разi виникнення тимчасових короткострокових потреб у грошових коштах. Фiнанcовi iнститути, зокрема комерцiйнi банки, залучають кошти на такому ринку для надання позичок iншим суб'єктам ринку та для пiдтримки лiквiдностi на належному piвнi. Короткострокові цiннi папери на ринку грошей бiльш лiквiднi та характеризуються меншим коливанням цiн, нiж на ринку капiталiв, тому здiйснення iнвестицiй на грошовому ринку менш ризикове, нiж на ринку капiталiв.
Ринок капiталiв призначений для довгострокового iнвестування коштiв в основний капiтал. На ринку капiталiв надаються середньо- та довгостроковi кредити, перебувають в обiгу середні та довгостроковi борговi цiннi папери, а також iнструменти власностi - акції, для яких тepмін обiгу не встановлюється. Емiтуючи акції та облiгації, залучаючи банкiвськi кредити, корпорації формують на ринку капiталiв фiнансовi ресурси, необхiднi для модернiзації i розширення виробництва, впровадження нових технологiй, освоєння виробництва нових видiв продукції. Фiзичнi особи та будiвельнi органiзацiї залучають кошти для придбання та будiвництва нepyxoмoсті. Фiнанcовi iнститути формують власнi фiнансовi ресурси, якi перебувають у їх використаннi протягом усього перiоду функцiонування i забезпечують економiчне зростання та економiчну стабiльнiсть фiнансовому iнституту.