Сторінка
1

Вплив податкової та амортизаційної політики держави на інвестиційний клімат в умовах ринкових відносин

Наприкінці 80-х років розпочалось реформування економік країн Центральної та Східної Європи. В економічну літературу і практику увійшло поняття “інвестиції”, що багатьма фахівцями ототожнювалось із поняттям “капітальні вкладення”.

Водночас, на нашу думку, економічна природа інвестицій дещо інша, ніж капітальних вкладень.

По-перше, інвестиції – це значно ширша економічна категорія, ніж довгострокове вкладення капіталу.

По-друге, на відміну від капітальних вкладень інвестиції здійснюються тільки в високоефективні проекти, результатом яких є прибуток, дохід, дивіденди.

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвестиційні можли­вості впродовж усього періоду трансформації економіки, українська держава намага­ється створити сприятливі умови для розвитку інвестиційної сфери.

Інвестиційний клімат держави – це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів.

Таблиця 1

Чинники, що формують інвестиційний клімат держави

До чинників, які забезпечують подолання або зниження ризиків для інвесторів в Україні, належать наступні: рівень розвитку продуктивних сил; законодавча база; полі­тич­на ситуація; стан фінансово-банківської системи; інвестиційна спроможність населення.

У країну, де процеси вкладення коштів вітчизняними інвесторами проходять повільно, такими ж темпами будуть надходити й іноземні інвестиції. У даному випадку вкрай необхідна підтримка держави для реалізації інвестиційних проектів пріоритетних виробництв.

В Україні на початку 1996 року прямі іноземні інвестиції в економіку становили 750 млн. дол. США. Серед інвесторів найбільші інвестиції в економіку вклали нерезиденти із США – 171,4 млн. дол. (22,6 % до загального обсягу), ФРН – 129,6 млн. дол. (17,3 %), Великобританії – 46,3 млн. дол. (6,2 %), Кіпру – 38,6 млн. дол. (5,1 %), Російської Федерації – 37,8 млн. дол. (5,0 %), Швейцарії – 35,2 млн. дол. (4,7 %).

Активність і масштабність залучення іноземних інвестицій залежить від цілого ряду чинників, які відображають політичну стабільність у суспільстві, рівень удосконалення законодавства та правову гарантію отримання і привласнення доходу, а також примно­женого капіталу та багатьох інших чинників.

П. Самуельсон звернув увагу на тісний взаємозв’язок і взаємозалежність заощадження і нагромадження (інвестування). Розглядаючи історичні особливості слаборозвинених країн, він зазначив: “Збереження старих феодальних традицій” відносно торгівлі, проми­сло­вості та ощадливості, в яких “якісна структура інвестицій часто хибна з погляду національного розвитку”. Значна частина обмежених заощаджень йде на створення скар­бів із золота та коштовностей, на розкішні житлові будинки, поширеними є ”… тенденції багатих прошарків накопичувати свої заощадження за кордоном – легальними та неле­галь­ними шляхами”, що робить недоступним їх використання національною еконо­мі­кою для внутрішнього розвитку. Втеча національного капіталу за кордон стала най­більш поширеною і визначальною рисою сучасної економіки України. Іноземні інвестори знають про це дуже добре. Тому ніхто не буде інвестувати економіку, де більше половини доходів розкрадається і вивозиться за кордон. Звичайно, економіка України може вихо­дити з кризового стану і структурно перебудовуватись за рахунок власних резервів, але термін такого виходу, за оцінками спеціалістів, може становити близько двадцяти років.

Україні за останні три роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень інозем­них інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає 40–50 млн. дол. США.

Виходячи із зазначеного вище, можна зробити певні висновки щодо поліпшення інвестиційного клімату нашої держави.

Одним із основних напрямів пошуку внутрішніх резервів інвестування є легалізація вітчизняних капіталів та їх перехід від тіньового оберту до ринку інвестиційних ресурсів. Таким важелем державного регулювання ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва є податкова система.

Податкова система в промислово розвинених країнах відпрацьовувалась протягом десятиріч, при цьому основні зусилля для її конструювання зосереджені на формуванні податкових правил.

Так, у США податкова шкала складається з трьох ставок: 15, 25, 34 %, а Податковий кодекс нараховує більше тисячі сторінок. У ньому зосереджено близько сотні податкових пільг, які регулярно оновлюються відповідно до економічної ситуації. Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує потік інвестицій у пріоритетні галузі економіки шляхом встановлення відповідних податкових ставок та податкових пільг. Ставки податку на прибуток (від 3 % до 30 %) виступають дійсним регулятором потоку інвестицій в окремі сфери діяльності. Ще більш ефективне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється за допомогою податкових пільг. Окремі податкові пільги нада­ються суб’єктам інвестиційної діяльності у процесі створення на Україні спеціальних економічних зон. Підприємства, які мають інвестиції, на регіональному рівні можуть звільнюватись від сплати місцевих податків або сплачувати їх за скороченими ставками залежно від рішення місцевих органів влади. Так, з метою залучення інвестицій у пріори­тетні галузі промисловості для забезпечення нових робочих місць та працевлаштування персоналу, звільненого в результаті закриття, проведено перепрофілювання гірничо-добувних та інших підприємств України. Указом Президента України “Про спеціальні економічні зони та спеціальному режимі інвестиційної діяльності в Донецькій області” від 18 червня 1998 р. № 650 / 98 на спеціально визначених територіях створюються спе­ці­­альні економічні зони “Донецьк” та “Азов” терміном на 60 років.

Відповідно до цього режиму звільняються:

– на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше як на 5 років, починаючи з оподаткування імпортно-експортного мита сировини, матеріалів, обладнання і закінчу­ючи податком на додану вартість обладнання під час їх ввозу в Україну;