Сторінка
2

Вплив податкової та амортизаційної політики держави на інвестиційний клімат в умовах ринкових відносин

– на період реалізації інвестиційного проекту;

– на 3 роки від оподаткування прибуток новостворених, зокрема в період перепрофі­лю­вання, реконструкції підприємства, інвестиції яких еквівалентні не менше 1 млн. дол. США. З 4 до 6 років прибуток такого підприємства оподатковується у розмірі 50 % дію­чої ставки оподаткування. Вказана пільга діє з моменту одержання першого при­бутку;

– від сплати мита в державний інноваційний фонд та сплачується 50 % установленої форми до Фонду Чорнобиля, та спеціального захисту населення на період до 2009 року новостворені, та перепрофільовані, реструктуризовані підприємства у випадку залучення працівників гірничодобувної та інших підприємств, які закриваються;

– до валового доходу підприємств, розташованих у спеціальних економічних зонах та на території пріоритетного розвитку з метою оподаткування не включається одержана у разі інвестування сума інвестицій у вигляді коштів, матеріальних цінностей та нематеріальних активів.

На прикладі оподаткування прибутку (доходу) підприємств та організацій можна простежити нестабільність системи оподаткування в Україні. У 1992 році було затверд­жено валовий дохід, який являє собою суму доходів від реалізації продукції (робіт, послуг та ін.), а базова ставка оподаткування доходів підприємств становила 18 % від­по­відно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 123-82. З 1.03.1993 р. об’єктом оподаткування вже встановлено валовий прибуток, тобто прибуток, який включає в себе позареалізаційні результати та інші доходи, пов’язані з діяльністю підпри­єм­ства, незалежно від способу, виду одержаного прибутку та методу відображення в бухгалтерській звітності. Основна ставка оподаткування прибутку за І квартал 1993 ро­ку була встановлена в розмірі 30 %, а для окремих видів діяльності, крім основного, додаткові ставки.

З 1 липня 1997 року вступив у дію новий Закон України “Про внесення змін у Закон України про “Оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97-ВР. Основ­на ставка податку на прибуток не змінилась (30 %), але змінились порядок, термін та база оподаткування. Зміна бази оподаткування обґрунтовувалась тим, що зміна законів про оподаткування прибутку (доходу) у період з 1992 до 1998 р. Супроводжувалась змі­ною переліку затрат, які включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг тощо).

Такі зміни не дають чіткого відображення динаміки оподаткування прибутку (доходу) підприємств і організацій за період з 1992 до 1998 р.

У підсумках аналізу оподаткування прибутку (доходу) підприємств, організацій за вказаний період ми можемо зробити висновок, що протягом 6 років оподаткування на прибуток змінювалось декілька разів. Цей факт можна, на наш погляд, віднести, до фак­то­ра ризику при залученні інвестицій у передові галузі промисловості. Інвестиційна діяльність у багатьох випусках залежить від залучення іноземного капіталу. Довгий час у нас господарювало “імітаційне” запозичення закордонних досягнень, головним чином за рахунок імпорту техніки на основі кредитів. Пряме залучення іноземного капіталу в економіку України більш сприятливе, ніж кредити. Своїх коштів на інвестування у держа­ви не достатньо, а зарубіжні інвестори не поспішають інвестувати промисловість, тому вона більш надіється на внутрішні важелі впливу середнього іноземного інвестора, який вкладає кошти у вітчизняну економіку, його цікавлять дві умови – захищеність внутріш­нього ринку та податкові пільги.

Ще один важливий регулятор інвестиційної більшості – амортизаційна політика. Підвищення норм амортизації та збільшення сум відрахувань розширює фінансові можли­вості підприємств та підвищує їх інвестиційну активність. Щоб прискорити оновлення морально та фізично застарілих основних фондів, необхідно підняти на новий більш ефек­тивний рівень амортизаційну політику. Тут мається на увазі скорочення часу дій норм амортизації в оброблювальних галузях промисловості, використання методів прискореної амортизації.

Під методом нарахування амортизації розуміється розподіл вартості праці за роками їх служби у відповідному системному порядку. У господарській практиці України в основному використовувались метод рівномірності або пропорційної амортизації.

Цей метод побудовано на прямій залежності між зносом та терміном служби:

Аг = ОФ/Тн, (1)

де Аг – річна сума амортизаційних відрахувань;

ОФ – повна початкова вартість основних фондів;

Тн – нормативний строк служби основних фондів.

Цей метод дає свої позитивні результати: рівномірність відрахувань в амортизаційний фонд, стабільність та пропорційність при нарахуванні амортизації на собівартість продук­ції, простоту та точність розрахунків. Але його застосування не завжди забезпечувало повний переклад вартості основного капіталу на виготовлену продукцію. Утворювалась недоамортизація основного капіталу, який являє собою пряму втрату вартості, збиток.

Стимулююча роль амортизації різко підвищується із застосуванням методів приско­реної амортизації, які дають можливості списувати більшу долю вартості основного капіталу протягом перших років його служби. Найбільш поширеним у країнах з ринковою економікою є регресивний метод.

Регресивна амортизація здійснюється на основі постійної норми амортизації, вира­женої у відсотках, яка починаючи з другого року експлуатації належить не до почат­кової, а до залишкової вартості (формула 2).

Агі = На × (ОФ – ΣАТі-1) / 100, (2)

де На – річна норма амортизації у відсотках;

УАТі-1 – сума амортизаційних відрахувань до і-ро року експлуатації.

Застосовуючи такий метод протягом установленого терміну амортизації, неможливо списати всю вартість основних фондів, тому здійснюється перехід на рівномірний метод амортизаційних відрахувань. Цей перехід відбувається у другій половині терміну служби, що дозволяє повністю амортизувати (первинну вартість) основних фондів.

Прискорена амортизація більш точно відображає весь процес зносу особистого капіта­лу, активізує вибуття із експлуатації зношеного та морально застарілого обладнання. Її можливо порівняти з безвідсотковим кредитом на технічний розвиток підприємства.

Незважаючи на сучасну структуру капітальних вкладень, їхній обсяг став удвічі мен­шим за необхідний для простого відтворення основного капіталу. Це свідчить про те, що у процесі реформування економіки в Україні вчасно не звернулися до амортизацій­них джерел подолання інвестиційної кризи.

Крім цього, одним із напрямів антиінфляційної політики уряду в 1992–1993 роках було примусове зменшення амортизаційних відрахувань із метою збільшення частини прибутку підприємств, яка оподатковується. Зниження амортизаційних фондів, які переносяться на собівартість продукції, здійснювалось двома шляхами: несвоєчасною і неповною індексацією залишкової вартості основних фондів і штучним збільшенням терміну їх зношування за допомогою впровадження знижуючих коефіцієнтів на норми амортизаційних відрахувань.