Сторінка
8
Такий розподіл функцій щодо касового виконання державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найбільш ефективним, оскільки дає можливість зосередити всі важелі управління державним бюджетом у руках головного фінансового агента держави в особі Державного казначейства України.
Для виконання своїх функцій Державне казначейство має право:
· бути учасником системи електронних платежів Національного банку України;
· відкривати, використовувати та закривати в установах банків кореспондентські рахунки в національній та іноземній валютах;
· отримувати безоплатно від Національного та комерційних банків інформацію про наявність та рух коштів за поточними, депозитними, бюджетними та іншими рахунками розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;
· отримувати безоплатно від міністерств, інших центральних і місцевих органів інформацію про статистичні дані щодо виконання державного бюджету та бюджетів самоврядування;
· вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та банків дотримання встановленого порядку виконання бюджетів;
· призупиняти або обмежувати за рішенням Голови Держказначейства та його заступників, а також керівників територіальних органів Держказначейства здійснення операцій за рахунками розпорядників бюджетних коштів у разі порушення ними встановленого порядку використання бюджетних коштів, а також неподання кошторисів та звітності про їх надходження та використання;
· вживати заходи щодо усунення виявлених порушень при проведенні розрахунків за доходами та видатками державного бюджету та бюджетів самоврядування за повідомленням контролюючих та правоохоронних органів, а також вимагати усунення виявлених порушень від усіх учасників зазначених розрахунків;
· укладати з установами, організаціями та підприємствами усіх форм власності угоди, що забезпечують виконання функцій, покладених на Державне казначейство;
· відмовляти розпорядникам бюджетних коштів у відкритті рахунків без укладання відповідної угоди;
· видавати разом з Національним банком України, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні нормативні акти;
· має інші права, передбачені чинним законодавством України.
Свою роботу Державне казначейство організовує відповідно до Положення “Про Державне казначейство України”, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 31 липня 1995 р. №590. Розмежування повноважень між регіональними органами в частині фінансування видатків здійснюється за ознаками значення того чи іншого об’єкта фінансування і місця його розташування[3, с.7].
Державне казначейство України створено при Міністерстві фінансів України. Його треба розглядати як самостійну організаційну одиницю, яка формує власну кадрову, господарчу та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.
З формуванням в Україні ринкових відносин змінюється організаційна структура центрального апарату та територіальних органів Державного казначейства, а також їх юридичний статус. Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року за №1573/99 “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади”(із змінами і доповненнями), Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і діє як цілісна вертикально побудована організаційна система. Його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.
Організаційна структура Державного казначейства України відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України (рис. 1)[62, с.40].
Рис.1. Загальна структура Державного казначейства України
Відповідно до цього казначейська система України має трирівневу структуру і складається з Державного казначейства України, яке знаходиться у столиці держави і представляє його центральний рівень; Управління Державного казначейства обласного значення розміщені таким чином: 1 адміністративне управління - в Автономній Республіці Крим; 2 адміністративні управління - у містах Києві та Севастополі; 24 адміністративні управління функціонують в областях. Районні (міські, районні у містах) відділення Державного казначейства зосереджені у найважливіших місцевих адміністративних центрах.
Загальна кількість органів Держказначейства по територіях станом на 01.03.2002 року склала 664 одиниці, в тому числі 637 відділень: у містах - 16, у районах - 462, у містах обласного значення - 99, райвідділень у містах - 60. Їх кількість постійно змінюється за рахунок укрупнення та об'єднання однойменних відділень у районах та містах обласного підпорядкування. На кількість відділень можуть впливати й інші фактори. Так, станом на 01.07.2001 р. у Києві нараховувалося 14 відділень Державного казначейства, а вже 01.10.2001 року їх кількість зменшилась до 10 за рахунок зміни адміністративно-територіального поділу м. Києва.
Слід зазначити, що у деяких випадках районні відділення Державного казначейства або одночасно обслуговують бюджетні установи, що розташовані як у сільській місцевості, так і у районному центрі, або ж зовсім не запроваджуються як окремі органи, оскільки деякі адміністративні райони великих міст об'єднують свої функції, зливаючись у єдине міське відділення Державного казначейства великого міста.