Сторінка
11

Державне казначейство в системі органів оперативного управління бюджетом

З прийняттям Бюджетного кодексу України в 2002 році повністю відмовились від перевірок і зосередили зусилля на попередньому контролі за цільовим використанням бюджетних коштів. Але на практиці виявилося, що вести достовірний облік зобов’язань – досить складна проблема, оскільки Цивільний кодекс не передбачає участі і не надає повноважень органам Державного казначейства відслідковувати та контролювати взяття зобов’язань розпорядниками коштів на стадії укладання угод з постачальниками товарів, робіт, послуг. Внаслідок неузгодженості нормативних актів, органи Державного казначейства реєструють тільки ті зобов’язання, які надають їм розпорядники бюджетних коштів для здійснення оплати в межах асигнувань.

З метою вирішення даної проблеми доцільно в законодавчому порядку передбачити, що розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання (підписують угоди чи договори) тільки після попередньої реєстрації проектів цих угод у відповідних органах казначейства.

Ще однією важливою проблемою, що стоїть сьогодні при виконанні державного бюджету за видатками, є не завжди якісне оформлення розпорядниками коштів підтверджуючих документів, а саме, дотримання всіх вимог чинного законодавства щодо їх раціонального та ефективного використання.

На практиці розпорядники бюджетних коштів при виконанні угод на закупілю товарів, робіт та послуг не завжди дотримуються терміну попередньої оплати до одного місяця, здійснюючи таким чином відволікання державних коштів, а незастосування штрафних санкцій за невиконання договірних зобов’язань дозволяє підприємницьким структурам безкоштовно користуватися бюджетними коштами.

Тому, статтею 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що тільки після отримання товарів, послуг та робіт розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату, тому таке поняття як ”попередня оплата” на даний час законодавчо не врегульоване.

І ще одне проблемне питання, яке існує на сьогодні, - це безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету. Виконання рішень про стягнення коштів з бюджетних установ практично здійснюють органи Державного казначейства, тому підтримуємо розроблений проект Закону України ”Про внесення змін до статі 9 Закону України ”Про виконавче провадження”, відповідно до якого виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету покладається на органи Державного казначейства, що призведе також до економії бюджетних коштів, оскільки відпаде необхідність стягнення виконавчого збору з бюджетних установ.

Доцільним кроком на шляху ефективного управління бюджетними коштами було б не направляти кошти кожного дня до ”центру”, а потім отримувати їх назад, а направляти на першочергові витрати та при необхідності одержувати підкріплення за рахунок ресурсів Державного казначейства України.

Сьогодні зрозуміло, що без впровадження новітніх технологій обробки інформації, використання сучасних засобів телекомунікаційного зв’язку будь-яке підприємство, установа не мають майбутнього.

Завдання по автоматизації обробки інформації для органів Державного казначейства має неабияке значення і зростає по мірі розширення функцій, що ними виконуються [36, c.6-8].

Казначейська форма виконання Державного бюджету базується на принципі єдиного казначейського рахунку – системі бюджетних рахунків органів Державного казначейства, що відкриті в органах казначейства за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів[39,с.212].

Концентрація готівкових коштів органів управління посилює контроль казначейства над рухом готівки. При цьому в казначейств з’являється можливість планувати оптимальну величину використання грошових ресурсів через їх розподіл за термінами операцій позик та зведення до мінімуму невикористаних залишків грошових ресурсів. Не важко уявити, що якщо ресурси розподілені на великій кількості банківських рахунків у різних банках, то на деяких таких рахунках можуть накопичуватися невикористані залишки коштів, тоді як на інших рахунках відчуватиметься їхній брак, що потребує нових позичань коштів казначейством. Затримки з переводом надходжень через банківський сектор вигідні банкам та невигідні органам управління. Тому розміщення коштів на банківські рахунки бюджетних одиниць задовго до моменту, коли вони дійсно потрібні, приносить вигоду банку за рахунок органів упраління.

Таким чином, найважливішою передумовою для здійснення ефективного контролю над грошовими коштами є концентрація цих коштів на одному банківському рахунку – єдиному казначейському рахунку. Без цього важливого кроку ефективне управління бюджетними коштами ускладнюється, якщо не стає неможливим. За наявності єдиного казначейського рахунку контроль за бюджетними коштами органів управління можна здійснювати кожного дня, а за необхідності – кілька разів на день. Така практика контролю використовується фінансовими менеджерами в багатьох країнах світу. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку у банку, але й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів та відслідковувався причин значних відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання грошових коштів органів управління.

Аби повною мірою уявити дію та переваги єдиного казначейського рахунку необхідно чітко зрозуміти сферу діяльності єдиного казначейського рахунку та межі охоплення єдиним казначейським рахунком фінансових ресурсів. Тобто постає питання про доцільність створення і використання єдиного казначейського рахунку для кожного рівня управління (державного, регіонального, місцевого тощо) або ж утворення єдиного казначейського рахунку спільного користування.