Сторінка
4

Формування ресурсiв комерцiйних банкiв

При утворенні банку як товариства з обме­женою відповідальністю статутний фонд поділя­ється на частки, розмір яких фіксується в заснов­ницьких документах, а учасники банку несуть відповідальність за його зобов'язаннями у межах своєї частки.

Статутний фонд комерційного банку у фор­мі АТ створюється шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій — звичайних та привілейованих. Власники звичайних акцій бе­руть участь в управлінні банку і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Якщо ко­мерційний банк не заробляє прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується у випадку ліквідації банку. Однак збитки власників звичайних акцій не можуть бути більшими ніж первісна вартість їх інвестицій, а доход, у випадку прибуткової робо­ти банку, вони можуть отримувати значний, тому що розподіл залишку прибутку відбувається тільки між власниками простих (звичайних) акцій.

Власники звичайних акцій вкладають свій капітал на весь час функціонування комерційного банку. Вони, як правило, не можуть продати їх назад банку-емітенту. У виключних випадках, якщо збори акціонерів приймуть рішення про скорочення числа учасників банку, частка прос­тих акцій може бути викуплена банком-емітен­том. Звичайні акції вільно купуються та прода­ються на вторинному ринку цінних паперів (фон­довій біржі).

Привілейовані акції дають право їх влас­никам на отримання фіксованого розміру диві­дендів, який не залежить від отриманого банком прибутку. Власники привілейованих акцій, у ви­падку ліквідації комерційного банку та розподілу його майна, мають переваги у порівнянні з власниками звичайних акцій. Однак при лікві­дації комерційного банку власникам привілейо­ваних акцій повертається їх вартість після того, як будуть задоволені грошові вимоги кредиторів банку.

Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні комерційним банком.

З розвитком операцій комерційних банків, а також необхідністю задоволення вимог НБУ щодо мінімального розміру статутного фонду, у комерційного банку виникає потреба в збільшен­ні розмірів цього фонду. Це відбувається шляхом проведення додаткової емісії акцій. Як правило, банк прагне при додаткових емісіях випускати в першу чергу привілейовані акції з тим, щоб запобігти розширенню кола власників звичайних акцій і ускладненню процесу управління банком.

Перший випуск акцій банку повинен пов­ністю складатися із звичайних акцій. Реєстрація та продаж банком-емітентом першого випуску акцій звільняється від оподаткування податком на операції з цінними паперами.

Всі випуски цінних паперів банками типу відкритого АТ, незалежно від розміру випуску та кількості інвесторів, підлягають державній реєстрації у Міністерстві фінансів України.

Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. Проспект емісії готу­ється засновниками банку (при першій емісії) та Правлінням банку (при наступних емісіях). В проспекті емісії повідомляється про банк, його фінансове становище, вміщуються відомості про майбутній випуск цінних паперів. Проспект емісії повинен бути завірений незалежною аудиторсь­кою фірмою.

Емісія акцій, як форма створення та напов­нення статутного фонду комерційного банку, ре­гулюється Законами України: "Про господарсь­кі товариства"1 та "Про цін­ні папери та фондову біржу"2.

Резервний фонд комерційного банку при­значений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для сплати диві­дендів за привілейованими акціями, коли для цьо­го недостатньо прибутку. Наявність коштів в ре­зервному фонді забезпечує стійкість комерційно­го банку, зменшує вірогідність його банкрутства.

Резервний фонд комерційного банку ство­рюється у порядку, встановленому зборами акціо­нерів, а його розмір встановлюється, як правило, на рівні 50 % від розміру статутного фонду. Він формується за рахунок відрахувань з прибутку і повинен складати не менше 5 % від суми отрима­ного прибутку.

Крім резервного фонду в комерційних банках створюються спеціальні фонди, призна­чені для виробничого та соціального розвитку банку. Їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Одним з елементів додаткового капіталу банків постають невикористані резерви страху­вання банківських ризиків (кредитного, валют­ного, інвестиційного). Призначенням цих резер­вів є зниження негативних наслідків у зв'язку з неповерненням кредитів, виникненням збитків від операцій з валютою та цінними паперами, що знаходяться у розпорядженні банку. В Україні ці резерви створюються з прибутку, що залишається у банку після сплати податків. Такий порядок знижує фактичні можливості комерційних банків для створення необхідного розміру страхових резервів.

Нерозподілений прибуток, як елемент додаткового власного капіталу комерційного бан­ку, є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку.

За його рахунок сплачуються дивіденди акціоне­рам. Якщо після сплати дивідендів за ставкою, що встановлена зборами акціонерів, виникне їх залишок - ця сума може бути спрямована на поповнення статутного фонду банку. Ця операція (капіталізація) може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але також за рішеннями, що приймаються загальними зборами акціонерів.