Сторінка
11

Формування ресурсiв комерцiйних банкiв

Одним із напрямків роботи комерційних банків в області залучення ресурсів є використання різноманітних видів цінних паперів, зокрема, сертифікатів. Слід також розвивати спектр банківських послуг для вкладників, що буде стимулювати внесення коштів на рахунки у комерційних банках.

Більшість комерційних банків в області управління активами використовує метод загального фонду коштів, що припускає мобілізацію коштів із наступним направленням їх на потреби, що формуються у даний момент. При цьому відсутня чітка політика в розміщенні ресурсів у залежності від терміну і джерела їх утворення, ступеня ризику і прибутковості активів, що в значній мірі негативно позначається на стані ліквідності банку і його платоспроможності.

Ряд комерційних банків використовує у своїй діяльності метод наукового керування, в основу якого призначені економіко-математичні методи. Це дозволяє за допомогою математичних формул висловити ціль, переслідувану комерційним банком на конкретному етапі його розвитки в ув'язуванні з обмеженнями і вимогами, запропонованими або встановлюваними клієнтами і Національним банком України.

Комерційний банк повинний підтримувати визначене співвідношення між власними і залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів посилює ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності комерційного банку, а також можливість залучення його під “контроль” інших комерційних банків і кредиторів, що може дозволити останнім впливати як на поточну діяльність, так і на проведення комерційним банком кредитної політики в цілому.

Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу - також не краща політика для комерційного банку. Це пов'язано, зокрема, із можливістю втрати визначеною групою акціонерів контролю над комерційним банком, зниженням рівня виплачуваних дивідендів і ринкової вартості акцій. Як наслідок, несбалансованість у структурі капіталу (значна питома вага власного капіталу або залучених коштів) може призвести до погіршення показників, що характеризують діяльність комерційного банки, до зниження його іміджу на ринку грошових ресурсів.

Отже, основна ціль комерційного банку - вибрати таку структуру банківського капіталу, що при найменших витратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільного рівня дивідендів і прибутків, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення їм необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах.

Таким чином, єдиними, хто має у розпорядженні порівняно великі фінансові ресурси в Україні, є комерційні банки. Проте й їхній обсяг є вельми незначним. За даними Асоціації українських банків, обсяг чистих активів 121 найбільшого українського банку (із 155 працюючих) становить лише 24,6 млрд. гривень., або 15,3 % ВВП, а залишок заборгованості за кредитами, наданими комерційними банками, на жовтень 2001 р. становив 17,1 млрд. гривень. Тому можливість здійснювати високодохідні операції на валютному та фондовому ринках абсорбує тимчасово вільні фінансові ресурси банків, і вони неохоче фінансують інвестиційну діяльність. Значну небезпеку відволікання дефіцитних кредитних ресурсів банків від реального сектору становить ринок ОВДП, обсяг продажу яких на 2001 р. було заплановано на рівні 5,17 млрд. гривень.

Проаналізувавши інші фактичні статистичні дані можна зазначити, що в Україні намітилася тенденція до збільшення ввласного капіталу комерційних банків, що розташовані на території України. Так, якщо у 1991 році він становив 0,057 млн. грн., то у 2001 році 9103 млн. грн. Сплачений статутний фонд діючих банків у гривневому еквіваленті (млн. грн.) зріс з 0,5 (у 1992 р.) до 2910 – у 1999 році.

Також зростають кошти на рахунках підприємств, організацій та населення в комерційних банках України, але знизилися кредити банків у економіку України.

Список використаної літератури

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5-6. — Ст. 30.

3. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-12 «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - Ст. 249.

4. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП «Про господарські това­риства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.

5. Закон України від 27 березня 1991 р. № Ш-ХІІ «Про підприємства в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. - № 24. — Ст. 272. 6. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. - №38. - ст.508.7. Постанова Правління Національного Банку України “Про затвердження Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України” від 27 червня 2001 року / Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 липня 2001 р. за № 586/5777.

8. Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затв. постановою правління Національноro банку України від 18 грудня 1998 р. № 527 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 1. - С. 98.

9. Банківське право України / За ред А. О. Селіванова. - К.: Ін Юре, 2000.

10. Вступ до банківської справи / Під ред. М. І. Савлука. – К.: Лібра, 1998.