Сторінка
7
За радянських часів, коли заборонено було звертатися до точних (“формалістичних”) способів прочитання тексту, емоціональна імпресіоністика та інтелектуальний есеїзм цінувалися серед убогого критичного арсеналу, бо давали змогу налагодити контакт з мистецтвом і читачем (“Вечірні розмови” Максима Рильського, “Розрізнені записи” Леоніда Первомайського, критичні виступи Дмитра Павличка, Івана Драча та інших).
Неточна, приблизна, зате сповнена привабливим творчим і вражальним потенціалом імпресіоністичність притаманна й постмодернізмові, який відмовився від оперування опозиційними категоріями, від претензій пізнати остаточне значення твору, і перейшов на позиції плюралізму. У різній мірі імпресіоністичний досвід мандрів “між ідеєю і формою” відчутний в есеїстиці Юрія Шереха та Івана Кошелівця, Емануїла Райса і Богдана Рубчака, Євгена Сверстюка, Миколи Ільницького, Анатолія Макарова, Леоніда Плюща, вісімдесятників Віктора Неборака, Юрія Андруховича, Оксани Забужко, багатьох (якщо не більшості) дев’яностників…
У чому ж полягає сенс цієї повсякчасної й незримої присутності імпресіонізму (чи, принаймні, ірраціоналізму і релятивізму)? Автори метакритичних досліджень стверджують, що критика, над якою постійно нависає загроза бути обвинуваченою в імпресіонізмі і суб’єктивізмі, змушена задуматися над власним статусом: чи може вона претендувати на точність і раціональність, якщо жодна з її інтерпретацій не може бути “істинною”, а сама вона в певному сенсі творить свій об’єкт? [24, с.12].
Отож, імпресіоністичність вабить, бо хіба не задля свіжих читацьких вражень існує мистецтво?
Імпресіоністичність є обов’язковою передумовою критики взагалі: адже літературна оцінка народжується під час читання, коли вирішальною є не тиранія наукових авторитетів чи естетичних правил, а гра творчої уяви, мистецького смаку, естетичної насолоди.
Але ж і легкість, ясність, прозорість імпресіоністики ілюзорні, бо обертаються бентежними парадоксами, гіркуватою іронією, нерозв’язними методологічними антиноміями, повсякчас спонукаючи критику до безперервної самокритичності…
Література
1. Алчевська Х. Майстри слова // Українська Хата. 1910. № 7–8.
2. Богацький П. Грицько Чупринка. Сон-трава […] // ЛНВ. 1911. Т.54. № 4.
3. Гриневичева К. Нерозуміння яко доказ // ЛНВ. 1903. Т.22. № 6.
4. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму: Постмодерна інтерпретація. Львів, 1997.
5. Дорошенко І. Іван Франко – літературний критик. Львів, 1966.
6. Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика / Упор., передмова та прим. Наталії Шумило. К., 1998.
7. Зарда О. Дещо про критику у нас // Діло. 1896. № 194.
8. Ільницький М. Критики і критерії: Літературно-критична думка в Західній Україні 20–30-х рр. ХХ ст. Львів, 1998. С.52 – 78.
9. К[арманський] П. В.Щурат. Історичні пісні. Львів, 1907 […] // Діло. 1907. № 210.
10. Лепкий Б. Василь Стефаник: Літ. нарис // Руслан. 1903. № 112–118.
11. Лепкий Б. Начерк історії української літератури /Фотопередрук з післясловом Олекси Горбача. Т. І. Мюнхен, 1991.
12. Луцький О. Літературні новини в 1905 році // Світ. 1906. № 2.
13. Рудницький М. Багата література // Шлях (Київ). 1918. № 12.
14. Рудницький М. Між ідеєю і формою. Львів, 1932.
15. Рудницький М. Від Мирного до Хвильового. Львів, 1936.
16. Сріблянський [Шаповал] М. Літературна хвиля (Погляд на літературу українську за р.1912) // Українська Хата. 1913. №1.
17. Франко І. Зібрання творів: У 50-ти тт. К., 1976–1986.
18. Хоткевич Г. Твори: В 2 тт. – Т.1. – К., 1966.
19. Хоткевич Г. Зі старого записника // Неділя. 1911. № 1.
20. Хоткевич Г. Літературні вражіння // ЛНВ. 1908. Т.42.
21. Хоткевич Г. Літературні вражіння (За минулий рік) // ЛНВ. 1909.Т.45.
22. Щурат В. Світла й тіни // Зоря. 1896. № 5.
23. Яцків М. Антін Володиславич. Із книги життя […] // Світ. 1906. № 6.
24. Pettersson T. Literary Interpretation: Current Models and a New Departure. 1988.
25. Wellek R. A History of Modern Criticism: 1750–1950. [Vol. 4]. The Later Nineteenth Century. New Haven and London, 1966.
26. Wimsatt W. К., Brooks Cleanth. Literary Criticism: A Short History. N.Y., 1957.